10.1
13 травня 2013 року Справа № 812/3880/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарової О.В.,
при секретарі судового засідання Білоконі Д.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Ломоватська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню регресних вимог в сумі 131 290,69 грн., -
23 квітня 2013 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Ломоватська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню регресних вимог в сумі 131 290,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відокремлений підрозділ «Шахта Ломоватська» Державного підприємства «Первомайськвугілля» є платником обов'язкових платежів та зборів до управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області.
16 травня 2000 року Арбітражним судом Луганської області було порушено справу про банкрутство відносно ДВАТ шахта «Ломоватська». Брянківським УПФУ були заявлені в процедурі банкрутства грошові вимоги на загальну суму 1 433 779,00 грн., в тому числі регресні вимоги на суму 119 407,00 грн., які були визнані та внесені до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.02.2005 №9/154 Б провадження у справі про банкрутство припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Діяльність ДВАТ шахта «Ломоватська» припинено шляхом реорганізації (приєднання) до складу ДП «Первомайськвугілля» згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України №16 від 18.01.2006.
Згідно акту звірки розрахунків від 19.01.2006 заборгованість складає 131 290,69 грн., що також підтверджується підписаним відповідачем переліком осіб, яким у період з 1997 по 2001 роки було нараховано та сплачено пенсії, які підлягають відшкодуванню в порядку регресу.
Згідно п.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, відповідач повинен відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області заборгованість з відшкодування регресних вимог в сумі 131 290,69 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив поновити строк звернення на суду посилаючись на положення п.п.2, 5 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України, зазначивши, що на вимоги про відшкодування регресних витрат позовна давність взагалі не поширюється.
У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, надав заперечення проти позовних вимог та просив залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, до Арбітражного суду Луганською області Брянківський міський відділ Луганського обласного управління Пенсійного фонду України була подана заява від 08.06.2000 про вступ з грошовими вимогами в особі кредитора у справі №9/1546 в сумі 1433779 грн.(а.с.6).
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.10.2000 були визнані майнові вимоги Брянківського міського відділу Луганського обласного управління Пенсійного фонду України до ДВАТ шахта «Ломоватська», м.Брянка у сумі 1 419 203 грн., в решті майнових вимог відмовлено (а.с.8).
15 серпня 2001 року між ДВАТ шахта «Ломоватська» ДП ДХК «Луганськвугілля» та Брянківським міським відділом Луганського обласного управління Пенсійного фонду України був підписаний акт звірки розрахунків, згідно якого підтверджувалась заборгованість по регресним вимогам в сумі 173 471,27 грн.(а.с.9).
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.02.2005 №9/154б провадження у справі про банкрутство ДВАТ шахта «Ломоватська» припинено, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.27-28).
Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №236 від 26.05.2005 «Про реорганізацію ДП «Луганська вугільна компанія», діяльність ДВАТ шахта «Ломоватська» припинена шляхом реорганізації - приєднання до складу ДП «Луганськвугілля», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ шахта «Ломоватська» (а.с.29-34).
Наказом Міністерства вугільної промисловості України №16 від 18.01.2006 припинено діяльність ДВАТ шахта «Ломоватська» ДП «Луганськвугілля» шляхом приєднання до складу ДП «Первомайськвугілля».
14 березня 2006 року між уповноваженими особами управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області, Державним підприємством «Первомайськвугілля» та ДВАТ «Шахта Ломоватська» був підписаний акт звірки розрахунків, яким сторони підтвердили заборгованість по регресним вимогам в сумі 131 290,69 грн.(а.с.15).
Заборгованість по регресним вимогам в сумі 131 290,69 грн., крім того, підтверджується Переліком осіб, яким за період 1997-2001 рік було нараховано та сплачено пенсії, які підлягають відшкодуванню в порядку регресу (а.с.16).
За даними картки особового рахунку по обліку платежів за регресними вимогами по ВП «Ш.Ломоватська» ДП «Первломайськвугілля» станом на 09.04.2013 рахується заборгованість в сумі 131 290,69 грн.
Спірні правовідносини сторін (за період з 1997 року по 2001 рік) були врегульовані статтею 460 Цивільного кодексу Української РСР та Інструкцією про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 16 липня 1996 року №9-2 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1996 року за №444/1469 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Пенсійного фонду N16-4 від 14.09.2005).
Згідно зі статтею 460 Цивільного кодексу Української РСР організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457 цього Кодексу.
Порядок подання органами Пенсійного фонду України регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам на підставі статті 460 Цивільного кодексу України регулювала Інструкція про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 16 липня 1996 року №9-2 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1996 року за №444/1469 (надалі - Інструкція №9-2).
У відповідності із пунктом 1.3 Інструкції №9-2 подання регресних вимог, у тому числі оформлення та ведення справ, участь у цивільному та арбітражному судочинстві, здійснюється управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями Пенсійного фонду України, відділами Пенсійного фонду України у районах, містах та в районах міст.
Згідно із пунктом 3.5 Інструкції №9-2 після оформлення справи за регресною вимогою виконавець у 10-денний строк, в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним Кодексом України, складає та надсилає рекомендованим листом відповідачеві претензію, про результати розгляду якої відповідач згідно зі статтею 7 Арбітражного процесуального Кодексу України зобов'язаний письмово повідомити орган Пенсійного фонду України у місячний строк з дня одержання претензії. До претензії додаються документи, що стверджують вимоги, наведені у претензії або засвідченні належним чином копії цих документів. Претензії присвоюється номер відповідної регресної справи.
У разі задоволення претензії відповідач у відповідності із пунктом 3.6 Інструкції №9-2 перераховує до Пенсійного фонду суми, зазначені у претензії і одночасно з повідомленням про результати розгляду претензії надсилає до органу Пенсійного фонду України копію відповідного платіжного доручення з поміткою банку.
Якщо у відповіді про визнання претензії відповідач не повідомив про перерахування визнаної суми, орган Пенсійного фонду України, що подав регресну вимогу, на підставі статті 8 Арбітражного процесуального Кодексу України, подає до відповідної банківської установи розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної відповідачем суми. До розпорядження додається відповідь на претензію, а якщо в ній не зазначено розмір основної суми, то до розпорядження додається також копія претензії (пункту 3.7 Інструкції №9-2).
Подання регресних вимог здійснюється виконавцем не рідше одного разу на квартал (пункт 3.9 Інструкції №9-2).
У разі відмови відповідача від задоволення претензії або не розгляду її у місячний термін (за винятком випадків, коли відповідь про незадоволення претензії свідчить про відсутність вини відповідача), виконавець в 10-денний строк, в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним Кодексом України, складає та подає відповідну позовну заяву до арбітражного суду за місцем знаходження відповідача. До позовної заяви додається копія претензії, докази її надсилання відповідачеві, копія відповіді на претензію (якщо відповідь одержана), документи, що стверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Копія позовної заяви та копії документів, що стверджують позовні вимоги надсилаються також відповідачеві (пункт 3.10 Інструкції №9-2).
Регресні вимоги подаються у межах строків позовної давності, визначених відповідно до статей 71-79 Цивільного кодексу України. Строк позовної давності обчислюється з дня початку фактичної виплати пенсії (пункт 3.13 Інструкції №9-2).
У відповідності із статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР для подання органами Пенсійного фонду України регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам на підставі статті 460 Цивільного кодексу Української РСР встановлювався загальний строк позовної давності в три роки.
Загальний строк позовної давності у три роки до регресних вимог органів Пенсійного фонду України застосовувався до 01 вересня 2005 року, оскільки такий позов до цієї дати розглядався господарським судом за правилами господарської юрисдикції.
З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який статтею 99 визначив строки звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно п. 9 ч. 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З матеріалів справи вбачається, що претензія щодо погашення заборгованості суми регресних витрат від 14.08.2001 №01-06/778 отримана ДВАТ шахта «Ломоватська» 16.08.2001 (а.с.35).
Провадження у справі про банкрутство ДВАТ шахта «Ломоватська» припинено 22.02.2005(а.с.27-28).
Акт звірки розрахунків по суті регресних витрат між сторонами складений 14 березня 2006 року.
Отже, право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з регресних витрат виникло у позивача з 14.03.2006, тобто після підписання сторонами акту звірки розрахунків від 14 березня 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до суду позивач звернувся 23 квітня 2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого для даних правовідносин частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом з підстав, передбачених п.п.2, 5 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені положення Цивільного кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Інших поважних причин пропущення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів поважності строку звернення до суду з адміністративним позовом позивачем не надано.
За таких суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 99, 155, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Ломоватська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню регресних вимог в сумі 131 290,69 грн., залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьої статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено у повному обсязі 15 травня 2013 року.
СуддяО.В. Захарова