23.04.2013
Справа № 2-4875/11
Провадження № 2/522/4018/13
23 квітня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі - Шеян І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії, третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про визнання договору кредиту частково недійсним, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати частково недійсним договір кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року, підписаний ним з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (з 14.06.2010 нове найменування якого Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), виключити з вищевказаного договору кредиту ОСОБА_2 як боржника, та визнати боржником за кредитним договором та визнання позичальником по даному договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія».
Свої вимоги ОСОБА_2 та його представник обґрунтовують тим, що з 26 серпня 2004 року позивач працював на посаді механіка в ТОВ «Надія».
В листопаді 2007 року фінансовий директор ТОВ «Надія» ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_2 оформити формальний договір кредиту у зв'язку із скрутним фінансовим станом підприємства, а кредитні гроші спрямовувались на заробітню плату робітникам. В разі відмови ОСОБА_2 загрожувало звільнення з посади.
Під загрозою звільнення 27 листопада 2007 року ОСОБА_2 підписав договір кредиту № 2007/13-2.06/721, за умовами якого АКБ «Укрсоцбанк» надає їй кредит у сумі 69 300 доларів США шляхом конвертації її в національну валюту із позичкового рахунка НОМЕР_2 шляхом конвертації через касу банка для подальшого перерахування Позичальником, для оплати автомобіля. В цій же день позивач підписав заяву на отримання готівки № 01 у сумі 69 300 доларів США.
У прикінці 2009 року АКБ «Укрсоцбанк» почав вимагати від ОСОБА_2 повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, мотивуючи свої вимоги тим, що він отримав кредит, а потім перестав його повертати та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.
У судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримав та зазначив, що договір на поставку автомобіля AUDI A6 Limousine quatro № 2007060 від 15 листопада 2007 року він не читав, грошові кошти у касі банку не отримував, та ніяких розпоряджень банку по перерахуванню кредитних грошей не давав, оскільки їх не отримував. Банківські операції щодо переказу грошей відбулися без його участі. Також позивач зсилався на відсутність його підписів на квитанції № 217/3 про здійснення валютно-обмінної операції з купівлі-продажу банківського металу та на квитанції про перерахування грошових коштів від його імені на розрахунковий рахунок ТОВ «Надія».
Позивач зазначив, що посадові особи ТОВ «Надія» визнали факт отримання підприємством коштів через своїх робітників, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка є генеральним директором ТОВ «Надія», визнали факт отримання ними грошей за спірним договором кредиту, що підтверджується матеріалами досудового слідства. Крім того, ТОВ «Надія» здійснювало від її імені платежі в рахунок погашення кредиту та процентів за його використання за кредитним договором № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року, про що свідчать підписи посадових осіб товариства на квитанціях про їх сплату, що наявні в матеріалах справи.
Крім того, ОСОБА_2 посилався на відсутність у нього примірника договору кредиту № 2007/13-2.06/721 та примірника заяви на отримання готівки та квитанцій про здійснення валютно-обмінної операції з купівлі-продажу валюти та про часткове перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Надія», оскільки оригінали цих документів знаходяться в АКБ «Укрсоцбанк». Оригінали вищевказаних документів для огляду суду банк не надав.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2, та його представник просили задовольнити позов та визнати договір кредиту частково недійсним, визнати позичальником за договором кредиту ТОВ «Надія».
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» позов ОСОБА_2 не визнав. Свої заперечення проти вищевказаного позову обґрунтував тим, що 27 грудня 2007 року ОСОБА_2 уклав із АКБ «Укрсоцбанк» договір кредиту, на підставі якого він отримав готівкою кошти у розмірі 69 300 доларів США.
Доказом отримання цих коштів є заява ОСОБА_2 на отримання готівки № 01 у сумі 69 300 доларів США.
ОСОБА_2, підписавши договір кредиту, надавши необхідні документи на його отримання, в тому числі договір поставки автомобіля № 2007060 від 15 листопада 2007 року, проявив свою волю, направлену на його укладення та бажання набути для себе певні права та обов'язки, які випливають з нього.
Банк виконав в повному обсязі договір кредиту, оскільки надав кредитні кошти відповідно до умов оскаржуваного договору, які в подальшому були перераховані на рахунок ОСОБА_2 для придбання автомобіля AUDI A6 Limousine quatro та передання його у власність.
Представник банку зазначив також, що ОСОБА_2 не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі викладеного представник АКБ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії просив відмовити ОСОБА_2 в позові.
Представник третьої особи ТОВ «Надія» позов ОСОБА_2 визнав в повном обсязі та просив визнати частково недійсним договір кредиту № 2007/13-2.06/721, підписаний ОСОБА_2 з АКБ «Укрсоцбанк» 27 листопада 2007 року в частині визнання ОСОБА_2 позичальником та визнання ТОВ «Надія» позичальником за даним договором кредиту.
Свої доводи він обґрунтував тим, що в 2007 році з метою поліпшення фінансового становища підприємства генеральний директор ТОВ «Надія» ОСОБА_3 із заявою про отримання кредитних коштів звернулася до АКБ «Укрсоцбанк», але їй було відмовлено у зв'язку із наявністю у підприємства існуючих та невиконаних зобов'язань за іншими договорами.
Між тим, в ході ведення переговорів представники банку запропонували керівництву ТОВ «Надія» скористатися схемою отримання кредитних коштів на рахунок ТОВ «Надія», відповідно до якої працівники товариства будуть укладати з банком договори кредиту, а отримані ними кошти будуть перераховувати на рахунок ТОВ «Надія» на підставі укладених ними з ТОВ «Надія» цивільно-правових угод для придбання автомобілів.
З метою запровадження даної схеми між ТОВ «Надія» та АКБ «Укрсоцбанк» була укладена генеральна угода про співробітництво, умовами якої передбачено, що банк надає кредити підприємству через фізичних осіб, що є покупцями транспортних засобів у ТОВ «Надія».
Керівництво ТОВ «Надія» запропонувало ОСОБА_2 підписати договір кредиту з АКБ «Укрсоцбанк» з метою отримання підприємством грошових коштів за цим договором та витратою їх для виробничих потреби, видачі зарплатні тощо.
Представник ТОВ «Надія» зазначив, що правочин між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» не був спрямований на реальне настання правових наслідків для ОСОБА_2, оскільки гроші він за підписаним ним договором в банку не отримав, а всі банківські операції за цим договором відбулися без його участі. Крім того, зобов'язання по поверненню коштів за цим договором кредиту виконував не ОСОБА_2, а ТОВ «Надія».
Представник ТОВ «Надія» також зазначив, що правовідносини за кредитним договором виникли між ТОВ «Надія» та АКБ «Укрсоцбанк» як наслідок попередньої домовленості представників АКБ «Укрсоцбанк» та керівництва ТОВ «Надія», спрямованої на отримання ТОВ «Надія» кредитних коштів для цілей підприємства, а саме: погашення боргових зобов'язань ТОВ «Надія» перед АКБ «Укрсоцбанк» та іншими кредиторами, та інше.
Посилаючись на викладені ним обставини представник ТОВ «Надія» просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
При цьому суд вважає встановленими такі факти і відповідні їм правовідносини.
26 серпня 2004 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий на посаду механика в ТОВ «Надія».
27 листопада 2007 року ОСОБА_2 підписав з АКБ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії кредитний договір № 2007/13-2.06/721, за умовами п.2.1 якого далі АКБ «Укрсоцбанк» надає їй кредит у сумі 69 300 доларів США шляхом конвертації її в національну валюту із зарахуванням на його кредитний рахунок.
Так, п.2.2 договору кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року передбачає, що моментом (днем) надання кредиту вважається день оплати з позичкового рахунку позичальника, тобто ОСОБА_2, розрахункового документа позичальника в повній сумі кредиту. Також п.3.1.1 цього ж договору передбачає, що кредитор зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договором відкрити позичальнику в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок НОМЕР_2 і сплатити розрахунковий документ позичальника в межах суми кредиту, в порядку, визначеному договором кредиту.
В цей же день ОСОБА_2 підписав заяву на отримання готівки № 01 у сумі 69 300 доларів США.
Ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Між тим, суд вважає, що АКБ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії не виконав свої зобов'язання належним чином відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору кредиту.
Такий видатковий документ як заява на видачу готівки оформлюється у випадку видачі готівки у іноземній валюті фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних)( а не позичкових) рахунків та переказу без відкриття рахунку на підставі розділу III глави 3 частини 4 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою НБУ № 337 від 14.08.2003, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Заява на видачу готівки не може бути достатньою підставою для підтвердження факту отримання позивачем готівкових коштів у валюті за оскаржуваним договором кредиту № 2007/13-2.06/745 від 04.12.2007, оскільки його умовами не передбачено надання ОСОБА_2 кредиту готівкою у іноземній валюті.
Крім того, конвертація валюти - це оборотність грошової одиниці та обмін її на інші валюти. Відтак, за змістом п.2.1 договору кредиту ОСОБА_2 міг отримати грошові кошти тільки у національній валюті, а не у іноземній, як стверджує представник ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом зарахування на його на позичковий рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_2 був відкритий позичковий рахунок НОМЕР_2.
Ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» в редакції, яка діяла на час укладення договору кредиту, передбачала чотири види розрахункових документів, а саме: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога.
Відповідач не надав суду розрахункові документи, передбачені вищезазначеним законодавством, які б підтверджували, що ОСОБА_2 надав банку доручення про перерахування коштів з його позичкового рахунку на рахунок ТОВ «Надія».
Пункт 5.5 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ N 502 від 12.12.2002, передбачає, що квитанція за формою N 377-К про здійснення валютно- обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу виписується у двох примірниках: перший примірник видається як підтвердження здійснення операції фізичній особі (резиденту або нерезиденту), другий - залишається в документах дня, а пункт 5Л цієї ж Інструкції передбачає, що квитанція за формою N 377-К видається касою банку (фінансової установи) фізичним особам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій, визначених в абзацах другому-шостому пункту 1.2 цієї Інструкції.
Між тим, отримання кредиту у повній сумі шляхом конвертації спростовується відсутністю цих документів.
Ст.64 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є будь-які документи, листування службового або особистого характер або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Крім того, згідно ст.1 п.1.35 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача, а згідно вимог ст.22 цього ж Закону переказ здійснюється за такими видами розрахункових документів як платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога.
Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач.
Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.
При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.
Банк не надав до суду жодного розрахункового документу, передбаченого вищезазначеною нормою законодавства, на підтвердження факту здійснення переказу від імені ОСОБА_2 на рахунок ТОВ «Надія».
Відповідно до ст. 64 ЦПК України суд вважає, що письмовими доказами, які спростовують факт отримання позивачем ОСОБА_2 готівкових коштів за договором кредиту, є і протоколи допиту посадових осіб ТОВ «Надія» ОСОБА_3 в якості обвинуваченої від 27 квітня 2010 року та ОСОБА_4 в якості підозрюваної від 20 квітня 2010 року, надані на вимогу суду слідчим управлінням ГУМВС України в Одеській області, в яких вони підтверджують схему отримання підприємством коштів через своїх робітників, а ОСОБА_4 визнає факт отримання готівкових коштів за договорами кредиту, зокрема укладеним АКБ«Укрсоцбанк» з ОСОБА_2
Також в судовому засіданні представник ТОВ «Надія» визнав, що кошти за оскаржуваним договором кредиту отримало ТОВ «Надія» виключно для вирішення виробничих питань, а тому з сплату коштів за цим договором здійснювали представники ТОВ «Надія».
Встановлені судом факти свідчать, що позивач ОСОБА_2 підписав договір кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року, за яким кредитні кошти не отримав, тобто вищезазначений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Суд не приймає до уваги твердження представника банку, що заява на видачу готівки у сумі 69 300 долари, підтверджує факт отримання ОСОБА_2 коштів за оскаржуваним договором кредиту, оскільки воно носить характер припущення.
Так, відповідно до ст.64 ЦПК України представник банку не надав цю заяву в оригіналі на вимогу суду, хоча представник ОСОБА_2 та сам ОСОБА_2 заперечував факт ії підписання позивачем. Ця обставина виключає можливість перевірки достовірності цього доказу у зв'язку із чим суд вважає вказану квитанцію відсутньою як доказ по справі.
Крім того, судом встановлено, що вказаний кредитний договор на ім'я ОСОБА_2 складений з порушеннями вимог Порядка кредитування фізичних осіб на купівлю автотранспортних засобів, затверджених рішенням Кредитно-інвестиційного комітету АКБ «Укрсоцбанк від 26 липня 2001 року з доповненнями» згідно якому вказано, що що кредит видається в національній валюті України, або в іноземній валюті для здійснення разрахунків з використанням банківських платіжних карток міжнародних платіжних систем.
Згідно п. 4.1.8. Порядка кредит видається безготівково, шляхом перерахуапння коштів з позичкового рахунку Покупця на користь Продавця.
Відповідно до п. 6 порядок та етапи видачі Кредиту обов'язково потребують передачу оформленого пакету документів Покупцем Банку для прийняття рішення про видачу кредиту, а саме: укладення договору купівлі-продажу між Продавцем і Покупцем та прийняття Банком Позитивного рішення на видачу Кредиту; сплата Покупцем Авансу на користь Продавця; укладення договору кредиту між Банком и Покупцем; реєстрація втомобіля в ДАІ за участю Продавца и Покупця; нотаріальне оформлення договору застави на автомобіль; оформлення договору страхування між Покупцем та ВАТ Страхова компанія «Укрсоцстрах»; перерахування Банком кредитних коштів Продавцю; передача Продавцем автомобіля Покупцю в користування на підставі акту прийому-передачі.
Всі ці вимоги ні Банком, ні ТОВ «Надія» при оформленні кредитного договору між Банком, та ОСОБА_2 № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року не були виконані, що свідчить про те, що даний договор був спрямований не для придбання ОСОБА_2 автомобіля, а на отримання коштів по цьому договору ТОВ «Надія» для ії потреб.
Волевиявлення ОСОБА_2 було спрямовано на збереження робочого місця, для нього не настали реальні обов'язки по вищевказаному кредитному договору.
Реальні обов'язки по даному договору настали для ТОВ «Надія».
Ст.1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цього ж Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.
Ст.1046 ЦК України (параграф 1 глава 71) передбачає, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ст.202 ч. 1 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст.203 ч. ч. 1,5 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ст.215 ч.1 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ст.1051 ЦК України передбачає, що позичальник має право оспорити договір на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Таким чином, договір кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року, підписаний ОСОБА_2 з відповідачем, не відповідає вимогам вищезазначених норм законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.
Суд вважає, що вимоги про визнання недійсним договору кредиту та визнання ТОВ «Надія» позичальником за договором кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Ст.202 ч.1 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст.638 ч.1 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Порядок укладення договорів передбачений ст.ст. 640-646 ЦК України, зокрема шляхом пропозиції укласти договір, яка містить істотні умови договору і виражає намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, та повною та безумовною відповіддю особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття.
Отримання коштів за оскаржуваним договором кредиту посадовими особами ТОВ «Надія», подальша їх сплата товариством в рахунок погашення кредиту та процентів за його використання є достатнім доказом укладення між ТОВ «Надія»та АКБ «Укрсоцбанк» договору кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року.
Ці обставині підтверджуються фактами відсутністю поставки автомобіля продавцем ТОВ «Надія» ОСОБА_2 і відсутністю вимог банка на поставку автомобіля Покупцю и виконання Продавцем обов'язку поставки автомобіля, що свідчить про намір Банка передачі грошей по кредитному договору № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року не ОСОБА_2 для придбання автомобіля, а ТОВ «Надія» для потреб останнього, в зв'язку з чим суд вважає, що між ТОВ «Надія» та АКБ «Укрсоцбанк» стосовно укладення договору кредиту виникли реальні правовідносини, спрямовані на придбання коштів, товариство і є тією особою, права та обов'язки якої порушені укладенням оскаржуваного договору кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року, а тому наявні правові підстави визнати ТОВ «Надія» позичальником за цим договором.
Таким чином, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши всі наявні докази та вислухавши думки сторін процесу, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії, третьої особи ТОВ «Надія» про визнання договору кредиту частково недійсним.
Керуючись ст.ст. 1, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ст.ст. 3, 5, 10, 11, 60, 61, 64, 209-210, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 215, 526, 629, 638, 1046, 1049, 1051, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2, - задовольнити.
Визнати частково недійсним договір кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року, підписаний ОСОБА_2 з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії (нове найменування Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»).
Виключити із тексту Договору кредиту № 2007/13-2.06/721 від 27 листопада 2007 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 14 липня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як Сторону-2 «Позичальник», визнати позичальником і вказати в договорі Сторону-2 «Позичальник» Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 120, (р/р26008660584010 в АКБ «Укрсоцбанк» в м. Одесі, МФО 328016, код ЄДРПОУ 25040639).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Приморський районний суд м. Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ю.Б.Свячена