Справа № 712/4565/13-ц
Провадження № 2/712/1845/13
29 квітня 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого/судді - Романенко В.А.
при секретарі - Соловей Н.В.
розглянувши у судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про забезпечення позову,
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Соснівського районного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ КБ «ПриватБанк» в заяві про забезпечення позову просять суд накласти арешт на грошові кошти, рухоме та не рухоме майно, яке належить відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконання своїх зобовязань.
Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа в день її надходження без виклику відповідача та інших осіб, які беруть участь в справі.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову.
Пункт 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України визначає, що позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутні будь-які фактичні дані, які б обґрунтовували необхідність застосування вказаних в ній заходів забезпечення позову а також те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Нормативно-правовим актом, який регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд та в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, а також визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, є Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України. Серед видів такого забезпечення стаття 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.
В клопотанні про забезпечення позову не вказано на які саме грошові кошти, рухоме та не рухоме майно необхідно накласти арешт, не підтверджено документально належність грошових коштів, рухоме та не рухоме майно - відповідачу, заходи забезпечення позову, про вжиття яких ставить питання позивач - грошові кошти, рухоме та не рухоме майно - не являються співмірними з заявленими позовними вимогами про стягнення боргу, тому суд вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами ст.ст. 151, 152 ЦПК України, -
У задоволенні зави Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий: