Справа № 159/45/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Агеєва Є.О.
Провадження № 22-ц/773/673/13 Категорія:27 Доповідач: Бовчалюк З. А.
13 травня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,
при секретарі Александровій С.І.,
з участю: представника позивача Мороза І.С.,
відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Каскад» (далі - ТзОВ ВКП «Каскад») до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою позивача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Каскад» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2013 року,
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2013 року в задоволенні позову ТзОВ «ВКП Каскад» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ ВКП «Каскад» подало апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ТзОВ ВКП «Каскад» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка на якій розташована частина «літнього майданчика», стосовно якого заявлені позовні вимоги, знаходиться у власності відповідача ОСОБА_2, а тому суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, у зв'язку з недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.
Такі висновку суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними та зробленими з посиланням на норми чинного законодавства та з дослідженням всіх доказів та обставин справи в їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ТзОВ ВКП «Каскад» є власником приміщення, площею 234,1 м2 по вул. Косачів, 8, в м. Ковелі, яке розташоване на земельній ділянці площею 431 кв.м., що перебуває в постійному користуванні ТзОВ ВКП «Каскад» згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ВЛ № 000607 (а.с. 5-7).
З матеріалів справи вбачається, що працівниками відділу містобудування та архітектури було проведено обстеження земельних ділянок по вул. Косачів, 8 та по вул. Косачів, 6а зі складенням відповідного акту за зверненням директора ВКП «Каскад» щодо припинення незаконних дій ОСОБА_2 при проведенні благоустрою власної земельної ділянки. Встановлено, що на земельній ділянці по вул. Косачів, 6а, наданій у власність ОСОБА_2, проводяться роботи по благоустрою власної та прилеглої території, згідно затвердженої проектної документації, за межами земельної ділянки, наданої ТзОВ ВКП «Каскад». На момент обстеження зафіксовано факт демонтажу частини бруківки літньої площадки ТзОВ ВКП «Каскад», а також демонтажу огорожі літньої площадки по вул. Косачів. Станом на 01.11.2012 року в ТзОВ ВКП «Каскад» відсутні правовстановлюючі документи (договір оренди) на земельну ділянку орієнтовною площею 40 кв.м. по вул. Косачів, 8 в м. Ковелі для влаштування літньої площадки. В порушення вимог ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв з 2000 по 2011 рік ТзОВ ВКП «Каскад» без дозволу виконавчого комітету та правовстановлюючих документів на земельну ділянку проведено будівництво літньої площадки. За вказане порушення директора ТзОВ ВКП «Каскад» притягнуто до адміністративної відповідальності та зобов'язано демонтувати літню площадку. Проект відведення земельної ділянки ТзОВ ВКП «Каскад» не виготовлявся і станом на 01.11.2012 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку по вул. Косачів, 8 для розміщення «літнього майданчика» відсутні.
В матеріалах справи наявний акт оприбуткування повернутих будівельних матеріалів ОСОБА_5 від магазину «Смак» по вул. Косачів, 8 в м. Ковелі від 08 листопада 2012 року, з якого вбачається, що позивачу було повернуто матеріали демонтованого «літнього майданчика» (а.с. 23). Будь-які зауваження щодо неповного повернення демонтованих матеріалів відсутні.
Постановами про закриття кримінального провадження від 01.12.2012 року та від 28.02.2013 року по факту звернення ОСОБА_6 з приводу руйнування ОСОБА_2 частини літнього майданчика та відгороджувальної стіни ТзОВ ВКП «Каскад» по вул. Косачів в м. Ковель слідує, що в ході судового розслідування встановлено, що частина бруківки літнього майданчику, а також бетонна огорожа, належна ТзОВ ВКП «Каскад» фактично розташовані на території земельної ділянки, належної ОСОБА_2 ОСОБА_2 самостійно демонтував частину бруківки літнього майданчика та відгороджувальну стінку ВКП «Каскад», які в подальшому повернув ОСОБА_6 Кримінальні провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.1 КК України (крадіжка) та ст. 356 КК України (самоправство).
Відповідно до ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до частини 4 статті 28 цього Закону, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
Частиною 2 статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що спірна частина «літнього майданчику», який збудований без належних дозволів, фактично знаходиться на частині земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_2 Відповідачем повернуто матеріали демонтованого «літнього майданчика», натомість позивачем не надано належних доказів того, що відповідачем здійснено демонтаж в більшому обсязі, ніж повернуто матеріалів. Крім того, ТзОВ «ВКП Каскад» не представило жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б підтвердили вартість матеріалу витраченого на облаштування літнього майданчика, встановлення огорожі, зокрема бухгалтерських документів.
Відповідно до ст. 66 ЦПК України одним із доказів на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин є висновок експерта.
Згідно зі ст.143 ЦПК України, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Результатом проведення експертизи є висновок експерта, в якому експерт на підставі проведеного дослідження із застосуванням спеціальних знань дає відповіді на запитання, поставлені судом.
При цьому підставою для складення висновку експерта є лише ухвала суду про призначення експертизи, експерт попереджається про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, як це передбачено ст. 144 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачам на підтвердження розміру матеріальної шкоди подано звіт про оцінку збитків від 21.01.2013 року, який в розумінні вищенаведених норм Закону не може вважатись належним та допустимим доказом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що і розмір заподіяної позивачу шкоди не підтверджений належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано майнову шкоду у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Шкодою є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода відшкодовується у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Умовами для покладення на особу обов'язку відшкодувати шкоду в розумінні ст. 1166 ЦК України, на яку покликався позивач є: протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи; шкода як наслідок такої протиправної поведінки; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.
За таких обставин суд першої інстанції підставно, пославшись у своєму рішенні на ст. 60 ЦПК України, відмовив в позові, вважаючи, що позивач не довів порушення своїх прав в результаті протиправних дій відповідача.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та наведеним вимогам закону.
Посилання апелянта на наявність генерального плану благоустрою прилеглої території, як правомірність розміщення «літнього майданчика», колегія суддів вважає безпідставним, оскільки генплан благоустрою прилеглої території не є дозвільним документом для здійснення розташування будь-яких тимчасових споруд, а є лише документом, який окреслює намір для проведення такого благоустрою, за умови перебування земельної ділянки у праві власності чи користування на законних підставах та отримання відповідних дозволів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають, оскільки є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства та обставин справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Каскад» відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді