ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 травня 2013 року 09:53 № 2а-6114/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Волошин О.І. (довіреність від 03.01.2013 р. № 5/01)
від відповідача-1 - Тер-Маркарян К.Х. (довіреність від 16.04.2013 р. № 14/1-16/5015)
від відповідача-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»
до Київської регіональної митниці
Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про визнання нечинною картки відмови № 100190000/1/03573 від 29.11.2011, рішення про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/315046/2 від 29.11.2011, а також стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 104 616,75 грн.,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Аскоп-Україна» з позовом до Київської регіональної митниці (далі - Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Казначейство) про визнання нечинною картки відмови № 100190000/1/03573 від 29.11.2011, рішення про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/315046/2 від 29.11.2011, а також стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 104 616,75 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 29.11.2011 р. згідно з ВМД пред'явив до митного оформлення товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою» виробництва Норвегії в кількості 16614 кг. Митна вартість була задекларована позивачем згідно з декларацією митної вартості (ДМВ) за ціною договору, тобто за 1 методом, та склала 75 250,81 доларів США або 601 231,43 грн., що у свою чергу складається з вартості товару у розмірі 71 495,98 $ або 571 231,43 грн. та 30 000 грн. вартості перевезення.
Сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті за таким методом, як зазначає позивач, становила 120 246,29 грн. (20% від 601 231,43 грн.).
Під час митного оформлення, як зазначає позивач, було надано всі необхідні документи.
Однак, 29.11.2011 р. Митницею було відмовлено у митному оформленні, про що оформлено картку відмови.
Підставою для відмови, як зазначає позивач, було рішення від 29.11.2011 р. про визначення митної вартості за резервним методом в розмірі 140 720,58 грн. (по ціні 8,47 доларів США за 1 кг.).
Приймаючи зазначене рішення, як зазначає позивач, митний орган виходив з того, що перший метод не може бути застосований через неподання додаткових документів та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження митної вартості.
З метою уникнення простою транспорту та враховуючи специфіку товару, який має стислий строк реалізації, позивач був вимушений подати 30.11.2011 р. нову ВМД, заповнену з урахуванням митної вартості, визначеної згідно з оскаржуваним рішенням митниці, внаслідок чого переплатив до бюджету 104 616,75 грн.
Позивач вважає рішення про визначення митної вартості та картку відмови незаконними, оскільки відмовляючи у митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, яка майже у 2 рази перевищила визначену позивачем за ціною договору, митний орган не навів обставин, які згідно ст. 267 МК України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, як і не довів неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. При цьому позивач зазначає, що сумніви митниці нічим не обґрунтовані, митницею не було наведено та доведено обґрунтованих підстав вважати будь-які дані та документи містять фіктивні відомості. Крім того, як зазначає позивач, він надав єдиний витребуваний митницею додатковий документ - пакувальний лист, а отже підстав стверджувати про ненадання додаткових документів у митниці не було.
При цьому, як зазначає позивач, навіть визначена за шостим методом митна вартість є нічим необґрунтованою, є довільною і суперечить вимогам ст. 273 МК України.
Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що спірні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законами України, а отже підстав для їх скасування та для задоволення позову - не має.
При цьому, митницею не надано письмових заперечень, а також будь-яких доказів в обґрунтування своїх заперечень, а також не надано будь-яких доказів щодо поважності причин ненадання витребуваних судом матеріалів.. У той же час, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.04.2013 р. та витребування у митниці всіх матеріалів та пояснень, які матимуть значення для розгляду справи та тих матеріалів, що були досліджені в ході прийняття спірних рішень, отримана митницею 08.04.2013 р., тобто більш ніж за місяць до судового засідання. Враховуючи наведене та положення ч. 6 ст. 71 КАС України справу розглянуто на основі наявних доказів.
ГУ ДКСУ у м. Києві (Відповідач-2) в судове засідання не з'явилося, заперечень проти позову не надало. Проте, про день, час і місце розгляду справи було повідомлено належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення 08.04.2013 р. поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі). У зв'язку з цим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто та спір вирішено на підставі наявних доказів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10.06.2010 р. між позивачем (покупцем) та компанією Marine Harvest Norvay AS (Норвегія) укладено контракт № 10/06-2010 NOR на поставку позивачу замороженої або охолодженої риби, виробництва Норвегії.
29.11.2011 р. позивачем подано до митниці ВМД № 100190000/2011/135477 відповідно до якої у режимі імпорту задекларовано товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar), ціла, патрана з головою, без харчових добавок не піддана термічній обробці, в пінопластових ящиках серійного виробництва» в кількості 16614 кг. Дата виробництва 22-24.11.2011 р. Код товару 03021200. Митна вартість визначена за методом 1 та у грошовому виразі, склала 601 231,43 грн., де ціна договору склала 571 231,43 грн., вартість транспортування - 30 000 грн.
З ВМД вбачається, що позивачем подано базовий пакет документів, перелік яких визначений у гр. 44 ВМД. Крім того, із зазначає ВМД також вбачається, що позивачем також подано додаткові документи, визначені у Доповненні № 1 до ВМД у доповненні до гр. 44. Зокрема, надано інвойс з ціною на товар 4,35 - 4,15 $ за 1 кг. товару на умовах FCA.
Під час митного оформлення позивачем також подана декларація митної вартості (ДМВ). Виходячи з декларації митної вартості та з урахуванням вартості перевезення, ціна за 1 кг. товару склала 4,53 $.
У ДМВ митницею 29.11.2011 р. вчинено запис про необхідність надання додаткових документів згідно ПКМУ № 1766, а саме витребувано: пакувальний лист.
У ДМВ міститься відмітка про надання позивачем митниці пакувального листа 29.11.2011 р.
29.11.2011 р. Митницею прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/315046/2 де митна вартість визначена за 6 методом. Сума за одиницю товару визначена у розмірі 8,47 доларів США, вартість - 140720,58 доларів США.
Рішення мотивовано неподанням декларантом додаткових документів та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. У той же час, спірне рішення не містить відомостей - які саме додаткові документи не подані, та у чому полягає сумнів митниці.
У Рішенні зазначено, що митна вартість визначена за шостим методом (резервний метод), з урахуванням ст.. 273 МК України, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених за методом 1 - 6 митних вартостях, реквізитів яких спірне рішення не містить.
Попередні методи не застосовані: метод 1 відповідно до ст. 265 МК України, методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 4, 5 - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
Зазначено джерело інформації - База даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, ідентифікації якої (інформації) спірне рішення не містить.
Відтак, в даному випадку вбачається, що рішення про визначення митної вартості по суті не є мотивованим, прийнято без обґрунтування його конкретними відомостями та документальними підтвердженнями.
29.11.2011 р. митницею прийнято картку відмови № 100190000/1/03573, прийняття якої мотивовано визначенням митної вартості митним органом згідно наведеного рішення, положеннями ст. 90 МК України (неможливість внесення змін до ВМД).
При цьому, до вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів, віднесено подання до митного оформлення нової ВМД з урахуванням коригування митної вартості.
30.11.2011 р. позивачем подано нову ВМД № 100190000/2011/135539 в якій, з посиланням на Рішення про визначення митної вартості та Картку відмови, позивачем заявлено до митного оформлення той же товар. У новій ВМД позивачем визначено митну вартість - 140 720,58 доларів США або 1 124 315,22 грн. (за курсом НБУ на 30.11.2011 р.), ПДВ - 224 863,04 грн. (20% від 1 124 315,22 грн.), на відміну від початково визначеної суми ПДВ у раніше поданій декларації у розмірі 120 246,29 грн. у зв'язку з чим сума ПДВ до сплати збільшилась на 104 616,75 грн.
Факт сплати позивачем ПДВ до бюджету у розмірі 224 863,04 грн. підтверджується відміткою митного органу у зазначеній ВМД.
При цьому, попередньо кошти за митне оформлення ВМД у загальній сумі 500 000 грн. були зараховані позивачем платіжним дорученням № 733 від 28.11.2011 р. на депозитний рахунок Київської регіональної митниці № 37349210000026 в УДК у м. Києві (код банку 820019).
Вирішуючи в частині оскаржуваних рішень спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 259 МК України (від 11 липня 2002 року № 92-IV) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість визначається та декларується за правилами, викладеними у статтях 260, 262, 264 - 273 МК України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з приписами ст. 273 МК України («Резервний метод») у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Згідно з приписами ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
На виконання цих положень, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження постановою N 1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Порядок № 1766), а також Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів постановою № 339 від 9 квітня 2008 року.
Згідно з п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Згідно з п. 13 Порядку № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.
При цьому, згідно з п. 14 Порядку якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, на вимогу митного органу позивачем подано додатково витребувані митницею документи, а саме - пакувальний лист, що у свою чергу вказує на безпідставність визначення в оскаржуваному рішенні про неподання позивачем додаткових документів, як підстави для прийняття спірного рішення, що, у свою чергу, вказує на те, що приймаючи спірне рішення та визначаючи митну вартість, митний орган діяв всупереч приписам п. 14 Порядку № 1766, тобто протиправно, оскільки всупереч власній же вимозі про надання пакувального листа, проігнорував його надання та не враховуючи, що саме ненадання або відмова у наданні додаткових документі є підставою для визначення митної вартості митним органом, безпідставно перейшов до процедури визначення митної вартості за шостим методом.
Окрім того, у взаємозв'язку з наведеним слід додати, що аналіз наведених вище норм митного законодавства, які діяли в період митного оформлення спірної партії товару, дає підстави дійти висновку, що на митні органи покладається обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
В даному випадку, враховуючи фактичні обставини, пов'язані з декларуванням позивачем спірної партії товару, визначенням її митної вартості та обставини прийняття спірних рішень, суд, враховуючи наведені вище норми законодавства, приходить до висновку про неправомірність застосування Митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.
Так, у взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що в даному випадку Митниця не довела: (1) наявності обмежень для застосування 1 методу, встановлених статтею 267 МК України; (2) неповноти чи недостатності наданих з первинною ВМД документів, а також додатково наданих документів, чи того, що для цілей застосування 1 методу подані документи у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації; (3) неможливості послідовного застосування попередніх п'яти методів; (4) обґрунтованості визначення митної вартості, виходячи з ціни за одиницю товару у розмірі 8,47$, що майже вдвічі перевищує визначену позивачем при тому, що відповідно до офіційних відомостей ДМСУ «Середньорозрахункова вартість імпорту товарів (ІМ40) в Україну», які у документальному виразі залучені до матеріалів справи, середньорозрахункова вартість товарів за кодом 30212 складала 4,83 долари США за 1 кг.
При цьому, як вбачається з відомостей Єдиної автоматизованої системи ДМСУ за період листопада - грудня 2011 р., залучених у документальному виразі до матеріалів справи, у період листопада 2011 року та на дату звернення позивача з первинною ВМД до митниці, Київська регіональна митниця здійснювала митне оформлення інших імпортерів того самого товару, за тим же кодом та того ж самого виробника за ціною 4,24 - 4,48 $, іншими митницями митне оформлення здійснювалось за ціною 3,52 - 4,6 $, що у сукупності вказує на необґрунтованість доводів митниці про наявність підстав для сумніву відносно заявленої позивачем митної вартості, вказує на наявність у митного органу інформації щодо вартості товарів за тим же кодом та свідчить про довільність визначення митним органом митної вартості за шостим методом за ціною 8,47 $ за 1 кг. товару.
В контексті наведеного слід додати, що спірне рішення, на підставі якого прийнято картку відмови, взагалі не містить конкретизованих відомостей - якою самою інформацією керувався митний орган, визначаючи митну вартість за шостим методом, що також вказує на необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення про визначення митної вартості та прийнята на його підставі картка відмови прийняті без врахування всіх фактичних обставин, які підлягали врахуванню митним органом у зв'язку з митним оформленням спірної партії товару, є необґрунтованими та прийняті всупереч наведеним вище вимогам митного законодавства, що зумовлює висновок суду про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування.
Щодо позовних вимог про повернення сум ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданих позивачем ВМД, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а отже позивач вправі звернутися до суду із зазначеною вимогою незалежно від наявності досудових процедур. При цьому, навіть наявність таких процедур не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Відповідно до статті 15 Митного кодексу України (2002 р., в редакції, що діяла на час оформлення ВМД та сплати податку) митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Відповідно до п/п. 41.1.2. ПК України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Під митними платежами розуміються податки, що відповідно до ПК України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи (п/п. 14.1.113. ПК України).
Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та за рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів.
В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету ПДВ у сумі 104 616,75 грн., що складається з різниці суми ПДВ, сплаченої позивачем під час подання нової ВМД та суми ПДВ, яка підлягала сплаті при первинному зверненні до митниці.
Зарахування цих сум ПДВ до державного бюджету підтверджується відміткою на ВМД.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України (2002 р.), положення якої діяли на час подання нової ВМД та зарахування ПДВ до бюджету, було передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно п/п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету суму ПДВ у розмірі 104 616,75 грн., які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України.
Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень. Наведене в сукупності свідчить, що при прийнятті рішень про визначення митної вартості та, як наслідок, - картки відмови, відповідач діяв без врахування всіх обставин, що мали значення за наведених обставин митного оформлення спірних партій товару та положень митного законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованих та протиправних рішень, що оскаржуються, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача-1 та стягнення з бюджету надміру сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 104 616,75 грн. На поверненні судового збору позивач не наполягав.
Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код з ЄДР 30579869, адреса: 02660, м. Київ, М. Раскової, 11, офіс 600) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати: Рішення Київської регіональної митниці (код з ЄДР 00137331, м. Київ, бул-р І. Лепсе, 8-а) про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/315046/2 від 29.11.2011 та Картку відмови Київської регіональної митниці (код з ЄДР 00137331) № 100190000/1/03573 від 29.11.2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код з ЄДР 30579869, адреса: 02660, м. Київ, М. Раскової, 11, офіс 600) 104 616,75 грн. (сто чотири тисячі шістсот шістнадцять грн. 75 коп.), що складає суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови суду складено та підписано 20.05.2013 р.