Справа № 802/319/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
30 квітня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
при секретарі: Бернацькій І.А.
за участю представників сторін:
представника позивача - Оселедець Т.В.;
представників відповідача - Зіньківської О.М., Бабія Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереработка" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000712301 від 29.12.2012 року.
Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.
Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм чинного законодавства, оскільки фактичне користування земельною ділянкою позивачем відбулося вже з 03.03.2010 року.
Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що за відсутності належно оформлених прав щодо користування земельних ділянок, у позивача відсутні підстави на нарахування та сплати земельного податку з 03.03.2010р.
Колегія суддів не погоджується із постановою суду І інстанції, з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереработка" зареєстроване за ідентифікаційним кодом 36520261, за адресою м. Київ, провулок Лабораторний буд.3, керівником якого є Савін О.В. У період з 22.10.2012р. по 16.11.2012р. ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кіровограднафтопереработка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за 01.10.2010р. по 30.06.2012р. В результаті якої встановлено порушення ст. 14 Закону України "Про плату за землю", щодо неподання розрахунку по земельному податку за 2010р. та порушення ст.ст.7,14 Закону України "Про плату за землю" в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за період з 03.03.2010р. по 31.12.2010р. по земельному податку в сумі 47 965 грн. 07 коп. Як слідує із наданих доказів, встановивши дані порушення ДПІ у Печерському районі оформлено акт від 23.11.2012р. № 1076/22-3/36520261 (надалі - акт від 23.11.2012р.).
Не погодившись з даним фактом, 27.11.2012р. ТОВ "Кіровограднафтопереработка" подало заперечення на вказаний акт, які у відповідності до листа від 29.11.2012р. вих.№10504/10/22-310 залишені без задоволення, а встановленні порушення без змін. У зв'язку з чим, 29.12.2012р. Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 29.12.2012р. № 0000712301, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 66 126 грн. 34 коп., з них за основним платежем 47 965 грн. 07 коп. та 12 161 грн. 27 коп. за штрафними санкціями.
Судом І інстанції встановлено, що акт перевірки сформований 23.11.2012р., заперечення щодо нього подані 27.11.2012р., лист за результатами їхнього розгляду датований 29.11.2012р., а податкове повідомлення рішення № 0000712301 прийняте Козятинської ОДПІ 29.12.2012р., тобто з порушенням строку визначеного для його винесення податковим органом. Також встановлено, що як зазначено в акті перевірки від 23.11.2012р., перевірка проведена з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого податкового законодавства, у період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р. включно, однак як свідчать матеріали даного акту встановлені порушення виявленні починаючи з 03.03.2010р.
За даних обставин, суд І інстанції дійшов висновку, що ДПІ у Печерському районі м. Києва порушено процедуру щодо оформлення результатів перевірки, а Козятинською ОДПІ не дотримано строків щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.
Однак судом першої інстанції, не зроблено висновок, і з цим погоджується апеляційний суд, про те, що вказані порушення слугують самостійною підставою для скасування спірного податкового повідомлення - рішення.
Стосовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.
Перевіркою встановлено, що на балансі у позивача у відповідності до договору купівлі продажу від 03.03.2010р., знаходяться нежилі будівлі і споруди за адресою: Вінницька область, м. Козятин, вул. Довженка, 22-Б. Дані споруди розміщені на земельній ділянці в розмірі 38 697 кв. м. з цільовим призначенням: для комерційного використання. Оскільки, позивач зобов'язаний був сплачувати земельний податок з моменту переходу права власності на споруди, тому з урахуванням листа Держкомзему у м. Козятині Вінницької області, щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2010 р. визначено податок на землю який необхідно сплатити позивачу (а.с.63-65).
Як свідчать матеріали справи, у відповідності до договору купівлі продажу від 03.03.2010р. продавець в даному випадку ТОВ "Діалінк Київ" передає у власність, а покупець ТОВ "Кіровограднафтопереработка" набуває у власність належні продавцю на праві власності нежилі будівлі і споруди загальною площею 1 378 к.в. м, що знаходяться за Вінницька область, м. Козятин, вул. Довженка, 22-Б . Також за приписом підпункту 1.3 п. 3 договору - продавець зобов'язаний: протягом 10 днів з моменту посвідчення договору відмовитись від права оренди земельної ділянки, площею 38696,97 кв.м., на якій розташований предмет договору та сприяти покупцю в переоформленні на нього права користування земельною ділянкою, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу Козятинької міської ради Вінницької області (а.с.83-86).
Слід зазначити що спору між сторонами, що випливають із договору, в тому числі спору, що стосується його тлумачення визнання недійсним чи невиконання його умов при недосягненні між сторонами згоди, не встановлено судом І та апеляційної інстанції.
На виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявний акт приймання передачі від 03.03.2010 р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.87-88).
Нормами ЦК України визначено поняття щодо права власності, зокрема ч. 1 ст. 316 визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що передбачає ч.1 ст. 317 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, особа, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Положення ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно до ст. 5 вищезазначеного Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренд. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, що кореспондує ст. 1 Закону України "Про оренду землі".
Частина 1 ст. 5 даного Закону передбачає, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Положення ст.13 Закону України "Про оренду землі", закріплюють, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Судом встановлено, що після укладення тимчасової угоди позивачем на виконання обов'язку щодо подачі податкової звітності до Козятинської ОДПІ подано податкову декларацію з плати за землю за 2011р.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем за наслідками укладених до договорів сплачено земельний податок за 2011р. в повному об'ємі, стосовно 2010р., суд вважає за необхідне зазначити, що норми діючого законодавства, так і норми, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, зобов'язують сплатити земельний податок на підставі набутого права власності, в даному випадку договору оренди, який в 2010р. укладений не був.
Хоча відповідно до умов договору купівлі-продажу позивач зобов'язаний був укласти договір оренди, та сплачувати орендну плату та в свою чергу земельний податок, в порушення умов вказаного договору позивачем не було укладено договору оренди.
Так, згідно з чч.1, 2 ст.116 ЗК України (в редакції чинній не момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.120 ЗК України (в редакції чинній не момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Частина 3 статті 126 ЗК України (в редакції чинній не момент виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, що передбачає 5 вищезазначеної норми Земельного кодексу України (в редакції чинній не момент виникнення спірних правовідносин).
Придбання земельної ділянки у власність це виникнення права на земельну ділянку, яка раніше надавалася і на яку є правовстановлюючі документи, визначені ст.126 ЗК, на підставі цивільно-правової угоди. Під наданням земельної ділянки в користування або у власність законодавець розуміє як прийняття органом відповідного рішення про надання землі у власність або в користування, так і подальше оформлення документа, який згідно зі ст. 126 ЗК посвідчує право на землю.
Таким чином, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, при цьому документами, які посвідчують право на землю, є відповідні документи, які видавалися при її наданні.
Так, умовами договору купівлі-продажу від 03.03.2010 року визначено земельну ділянку, на якій розміщені придбані будівлі.
За приписами ст. 13 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до вимог пп. 14.1.136 п. 14.1 , пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України: плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У відповідності до ст.15 даного Закону, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Тобто, податковим органом при проведенні перевірки встановлено факт придбання у власність будівель та споруд, з фактом набуття права користування земельною ділянкою, за наслідком укладення договору купівлі продажу будівель та споруд.
Згідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Таким чином, обов'язок подати до податкового органу податкову декларацію виникає на підставі права користування земельної ділянки, в даному випадку позивач в 2010 р. не подав подання до Козятинської ОДПІ податкових декларацій.
Таким чином, суд І інстанції, надавши перевагу положенням статті 15 Закону України „Про плату за землю" та ст. 125 ЗК України, які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як на окремий об'єкт, не врахував, що вони є загальними щодо спірних відносин. У той час як перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності чи права користування землею, внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку, що за відсутності належно оформлених прав щодо користування земельних ділянок, у позивача відсутні підстави на нарахування та сплати земельного податку з 03.03.2010р , оскільки фактично землекористувачем земельної ділянки був позивач, то і податок за дану земельну ділянку мусить сплачувати ТОВ "Кіровограднафтопереработка", а тому податковий орган прийняв правомірне податкове повідомлення рішення з врахуванням ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, і підстави для його скасування відсутні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити повністю .
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереработка" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову .
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "15" травня 2013 р. .
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.