Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/765/13-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К.В.
Категорія 33 Доповідач Трояновська Г. С.
15 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.,
суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Ямковій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Житомирській області, ОСОБА_2, Державного казначейства України про відшкодування завданої шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2013 року,-
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просила стягнути на її користь 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначала, що Управлінням служби безпеки України в Житомирській області в межах оперативно-розшукової справи №849 від 11.07.2007р. за класифікацією „Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем" було проведено перевірку інформації щодо можливої протиправної діяльності засновників та керівництва ФГ «Нива», «Нона», «Пантера» та «Світанок». Згідно постанови майора СБУ ОСОБА_2 від 10 січня 2008 року було продовжено ведення зазначеної оперативно-розшукової справи до 29 червня 2008 року. Оскільки після цього протягом шести місяців кримінальна справа стосовно неї порушена не була, тому вона має право на відшкодування моральних збитків відповідно до Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». В ході розгляду справи 31.03.2013 року позивачем по справі через канцелярію суду було подано заяви, в яких остання, посилаючись на скасування апеляційним судом ухвали суду у цій справі та заочного рішення у цій справі, просила додатково відшкодувати з Державного бюджету України моральну шкоду та судові витрати.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд. Вказує, що за результатами оперативно-розшукових заходів, продовжених до 29.06.2008року в межах визначених строків 04.06.2008року було прийнято рішення про порушення кримінальної справи №334 відносно службових осіб. Оскільки ОСОБА_1 не є службовою особою, а є засновником, то кримінальна справа відносно неї не порушувалась, а відтак є підстави для відшкодування моральної шкоди. Окрім того, розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 від грудня 2010 року, суд включив у розгляд заяви від 31.01.2013 року про відшкодування моральної шкоди та судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв"язку з прийнятими рішеннями Корольовськом районним судом, в подальшому скасованими апеляційним судом Житомирської області, які не є позовними заявами та не мають відношення до вказаної справи та взагалі не прийняв рішення за цими заявами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Положеннями ч.2 ст.2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди, завданої незаконними оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, якщо протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 11 липня 2007 року співробітником УСБУ в Житомирській області ОСОБА_2 заведено оперативно-розшукову справу №849 за класифікацією „Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем" в межах якої здійснювалась перевірка інформації щодо можливості протиправної діяльності засновників та керівництва фермерських господарств „Нива", „Нона", „Пантера" та „Світанок".
10 січня 2008 року постановою цього ж співробітника УСБУ в Житомирській області - відповідача по справі ОСОБА_2 продовжено ведення зазначеної оперативно-розшукової справи до 29 червня 2008 року, що узгоджується з положеннями ч.2 ст. 9-1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність".
Постановою від 4 червня 2008 року старший уповноважений відділу контррозвідувального захисту економіки УСБУ в Житомирській області ОСОБА_2 порушив кримінальну справу №334 за фактом заволодіння бюджетними коштами в великих розмірах у сумі 99,96 тис. грн. шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ФГ „Нива", „Нона" та „Пантера" за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України.
Названа постанова була оскаржена позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Корольовського районного суду, постановою якого від 26.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21.01.2009 року, їх скарги були залишені без задоволення за їх безпідставністю.
Відтак, оскільки за результатами правомірно проведених оперативно-розшукових заходів, у межах визначених строків було порушено кримінальну справу №334 за фактом заволодіння бюджетними коштами в великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України, то підстав для відшкодування моральної шкоди, передбаченої ч.2 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у позивача не виникло.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що кримінальна справа відносно ОСОБА_1 , як засновника, не порушувалась не заслуговують на увагу, оскільки кримінальна справа порушена за фактом заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ФГ „Нива", „Нона" та „Пантера", а скарга позивача ОСОБА_1 на цю постанову залишена без задоволення, про що зазначено вище. Підставою ж для відшкодування шкоди є непорушення кримінальної справи як за фактом, так і стосовно певної фізичної особи. Оцінку дій позивача, її процесуального статусу буде надано судом, в провадження якого перебуває на розгляді зазначена кримінальна справа.
Стосовно доводу, позначеного в апеляційній скарзі за №2 щодо того, що судом не прийнято рішення за заявами позивача від 31 березня 2013 року необхідно зазначити наступне.
Як вказав у своєму рішенні суд першої інстанції через канцелярію суду 31.03.2013 року позивачем було подано заяви, в яких остання, посилаючись на скасування апеляційним судом Житомирської області ухвали Корольовського районного суду у цій справі від 20.04.2012 року про закриття провадження у справі та заочного рішення від 03.12.2012 року також у цій справі, просила відшкодувати з Державного бюджету моральну шкоду та судові витрати.
Відповідно до положень ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.
Оскільки зазначені заяви по своїй формі не відповідають положенням ст.119 ЦПК України, то суд вважав заявлені вимоги додатковими вимогами до основного позову і окремих процесуальних документів відносно них не ухвалював.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що ці вимоги залишилися без розгляду не обґрунтовані , оскільки з мотивувальної частини рішення вбачається, що судом дана юридична оцінка заявленим вимогам.
Окрім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зміст заяв ОСОБА_1 від 31.03.2013 року свідчить про те, що нею не зазначено будь-яких інших учасників процесу, які мають відповідати за, на її думку, порушення її прав.
Частиною 1 ст.33 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред"явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача.
Тобто за своєю ініціативою суд не вправі притягнути до участі у справі інших відповідачів, а в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачем чи її представником заявлялось клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача.
Оскільки первісна вимога висунута позивачем до УСБУ в Житомирській області, його працівника - ОСОБА_2, які є відповідачами по справі, то покладення на них обов"язку відшкодувати шкоду незаконним, на її думку, постановленням ухвал суду, є безпідставним, оскільки вони не мають відношення до цих процесуальних документів.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача саме до УСБУ в Житомирській області, ОСОБА_2 і підстав для скасування правильного по суті рішення в цій частині вимог немає.
Посилання представника позивача на порушення судом положень ст.16 ЦПК України на правильність висновків суду не впливають, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні зазначеної норми закону. Так, відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об"єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, а в даному випадку всі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду немає.
Окрім того, є безпідставними вимоги позивача про направлення справи на новий розгляд, оскільки така процесуальна норма щодо скасованих рішень суду першої інстанції виключена Законом України „Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді