Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2662/13 Головуючий у 1 інстанції:Білоусова О.М.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
Іменем України
15 травня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В..
суддів: Полякова О.З.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Бердянського коледжу Таврійського державного агротехнічного університету про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Бердянського коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В позові зазначила, що вона працювала викладачем в Бердянському коледжі Таврійського державного агротехнонологічного університету з вересня 2009 по червень 2012 р. Була звільнена з посади 05.06.2012 року за п.6 ст.40 КЗпП України у зв'язку з поновленням на роботі іншого працівника. Звільнення вважає незаконним оскільки вона була прийнята на роботу 08.09.2009 року викладачем англійської мови за строковим трудовим договором на час декретної відпусті основного працівника - ОСОБА_4 по 16.04.2012 p., a 17.04.2012 р. її викликали до відділу кадрів і сказали, що можна продовжити період роботи до кінця навчального року написавши заяву на дозвіл довиконувати педагогічне навантаження до кінця 2011-2012 навчального року з наступним звільненням у кінці навчального року, вона погодилася. Навчальний 2011-2012 рік закінчується 31.05.2012 року.
06.05.2012 р. їй зателефонували та повідомили, що її звільнили 05.06.2012 р. у зв'язку з тим. що вийшла з декретної відпустки ОСОБА_4 і що трудову книжку забирати не треба, бо у вересні їй знайдуть нове місце роботи та працевлаштують. З наказом про звільнення її не ознайомили, трудову книжку не видали, жодних письмових повідомлень про звільнення вона не отримувала, розрахунок з нею не провели. Вона прийшла до відділу кадрів 27.08.2012 р. з метою продовжити роботу, а їй вручили наказ про звільнення 05.06.2012 р. та трудову книжку.
Зазначає, що її було звільнено незаконно 05.06.2012 p. Заробітна плати за квітень 2012 р. складала 2708,13 грн., за травень 2012 складала також 2708,13 грн., у квітні 19 робочих днів, у травні 21 робочий день. В період з 05.06.2012 р. по 26.09.2012 р. робочих днів було 80. Нею підраховано розмір компенсації заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.06.2012 р. по 26.09.2012 р., який складає 2708,13 х 2/40 х 80 = 10832,52 грн.
У зв'язку з незаконним діями відповідача щодо її звільненням їй було завдано моральних страждань внаслідок порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, що спричинило психічний розлад у вигляді суміжного тривожного з депресивного стану. Вона залишилася без роботи, була змушена стати на облік до центру зайнятості та довелося звернутися за допомогою до психотерапевта. Лікування психічного розладу потребує матеріальних витрат, вона вже витратила на лікування 247 грн., також зараз вона проходить голкотерапії, вартість якого складає 700 грн.
Просила суд визнати незаконним наказ про її звільнення з посади викладача, поновити її на посаді викладача з 05.06.2012 р., виплатити компенсацію за вимушений прогул з 05.06.2012 р. по 26.09.2012 р. в сумі 10832.52 грн., стягнути на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 947 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У засіданні апеляційного суду заслухано суддю-доповідача, апелянта, поставлене питання про закриття провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається що суд першої інстанції розглянув справу, не звернувши уваги на ту обставину, що позивач вказав в якості відповідача структурний підрозділ юридичної особи, який не може бути стороною, зокрема відповідачем у цивільній справі.
З системного аналізу ст. 80 ЦК України, ст. ст. 28, 30 ЦПК України слідує, що цивільною правоздатністю і дієздатністю наділяється і може бути позивачем і відповідачем в суді тільки юридична особа, оскільки здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають юридичні особи.
В матеріалах справи знаходиться копія положення про відокремлений структурний підрозділ «Бердянський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» у п.п. 1.3 якого визначено, що коледж не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом і у суді може діяти лише від імені Таврійського державного агротехнологічного університету (а.с. 34, зв.).
Суд першої інстанції, маючі достовірні відомості про те, що відповідачем у справі залучено не юридичну особу, а структурний підрозділ підприємства, що суперечить вказаним нормам матеріального і процесуального права, не виконав приписи ст. 33 ЦПК України і не залучив належного відповідача до участі у справі.
У відповідності до ст. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу 5 ЦПК України.
Межі розгляду справи апеляційним судом та повноваження апеляційного суду встановлені ст. ст. 303, 307 ЦПК України і не передбачають можливості залучити до участі в справі в стадії апеляційного розгляду належного відповідача.
В даному випадку не може бути застосована ст. 37 ЦПК України, яка допускає процесуальне правонаступництво на будь-якій стадії цивільного процесу, оскільки дана норма процесуального права передбачає залучення правонаступника у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. Проте, в даній справі суд першої інстанції розглянув справу без участі особи, яка може бути стороною у справі. Крім того, юридична особа, яка має відповідати за позовними вимогами не припинена. Отже, не має підстав для висновку про можливість процесуального правонаступництва.
Діюче цивільне процесуальне законодавство не передбачає повноважень апеляційного суду для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаної обставини.
З викладеного вбачається, що суд першої інстанції вирішив справу, не залучивши до участі в ній належного відповідача. Розгляд справи відбувся без участі юридичної особи, яка має бути відповідачем.
Згідно ст. ст. 26, 30 ЦПК України у справах позовного провадження беруть участь сторони - позивач і відповідач, які мають бути фізичними або юридичними особами.
ЦПК України не передбачає можливості розгляду в порядку цивільного судочинства справи за участю структурного підрозділу юридичної особи, який не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності, а тому не може бути стороною у справі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В стадії апеляційного розгляду справи дане питання врегульовано ч. 1 ст. 310 ЦПК України, за якою рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 205, 303, 307, 310, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бердянського місьрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2013 року по цій справі скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: