Кіровоградської області
13 травня 2013 рокуСправа № 912/336/13-г
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/336/13-г
за позовом: Заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, м. Кіровоград
до відповідача І: Білоцерківського національного аграрного університету, Київська область, м. Біла Церква
відповідача ІІ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вишняківка
про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку
Представники :
від прокуратури - Ахсаров М. А., прокурор відділу прокуратури Кіровоградської області, посвідчення № 014089 від19.12.12 р.;
від позивача - участі не брали;
від відповідача І - Матковська О.С., довіреність № 01-12/217 від 18.03.13 ;
від відповідача ІІ - Матковська О.С., довіреність № б/н від 09.09.12 юрисконсульт.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заступником прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області подано позовну заяву з вимогами:
- визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009р., укладений між Білоцерківським національним аграрним університетом та ТОВ "Тофлер-Агро", зі змінами та доповненнями;
- зобов'язати ТОВ "Тофлер-Агро" повернути Білоцерківському національному аграрному університету земельні ділянки, що розташовані на території Андріївської сільської ради загальною площею 2934,6 га вартістю 60056589 грн. та перебувають у постійному користуванні останнього, шляхом складання акту приймання-передачі та звільнення земельної ділянки.
В обґрунтування позову прокурор послався на невідповідність оскаржуваного договору вимогам законодавства, а саме: укладення договору за відсутності рішення Кабінету Міністрів України, чим порушено розпорядження Кабміну від 07.05.2008 р. №703-р; здійснення Білоцерківським НАУ за договором фактичного розпорядження земельною ділянкою, чим порушено ст. 92 Земельного кодексу України; набуття ТОВ "Тофлер-Агро" права користування земельними ділянками з недотриманням вимог ст. 134 Земельного кодексу України; використання земельної ділянки внаслідок укладення договору не за цільовим призначенням, чим порушено ст. 96 Земельного кодексу України. Вказане за поясненням прокурора порушує інтереси держави в особі зазначеного прокурором органу, оскільки земельна ділянка перебуває у власності держави та знаходиться в розпорядженні головного управління Держземагенства. Як на підставу позову про повернення земельної ділянки прокурор в поясненнях від 09.04.2013 р. послався на положення ст. 216 Цивільного кодексу України та в поясненнях від 21.03.2013 р. вказав, що така вимога пред'явлена до відповідача ІІ - ТОВ "Тофлер-Агро" (а.с. 142-144, 164).
Позивачем позовні вимоги прокурора підтримано повністю, про що надано відповідні пояснення, та заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області (а.с. 166, 182).
Відповідачі позовні вимоги заперечили та просять відмовити у їх задоволенні повністю, вказавши на наступне: укладення договору погоджено листом Міністерства аграрної політики, якому підпорядкований Білоцерківський НАУ, тоді як розпорядження Кабміну від 07.05.2008 р. не розповсюджується на укладення спірного договору; внеском Білоцерківського НАУ за спірним договором є не самі земельні ділянки, а право доступу до них та їх обробки; земельна ділянка продовжує перебувати у складі земель сільськогосподарського призначення, а отже зміна її цільового призначення не відбулася (а.с. 93-96, 106-107). В поясненнях від 05.04.2013 р. відповідач ІІ вказав на те, що земельна ділянка за спірним договором використовується відповідно до її цільового призначення - для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, що підтверджується, зокрема, технологічними картками (а.с. 154-163).
В судовому засіданні 13.05.2013 р. представником прокурора позовні вимоги згідно поданого позову та додаткових пояснень підтримано повністю; представником відповідача І і відповідача ІІ позов заперечено на підставах, викладених у відзивах. Позивач явку представника в засідання суду не забезпечив, разом з цим в матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника. З огляду на те, що позивач подав витребувані судом документи, тоді як явка представника в засідання суду обов'язковою не визнавалась, господарський суд розглядає справу за відсутності представника позивача.
Розглянувши наявні у справі матеріали справи та оцінивши подані прокурором і сторонами докази, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів, господарський суд
Білоцерківський національний аграрний університет (надалі - Білоцерківський НАУ) згідно Державних актів №№155784, 155785 від 30.10.2008 р. має в постійному користуванні земельні ділянки загальною площею 3 188,27 га, що розташовані на території Андріївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с. 12, 13).
20.03.2009 р. між Білоцерківським НАУ (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро" (сторона-2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки за умовами якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання зусиль для досягнення наступних господарських цілей: вирощування зернових культур; вирощування олійних культур; вирощування буряків; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції; надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД).
Пунктом 9.1. договору сторонами визначено термін дії договору з моменту його підписання до 31 грудня 2025 р.
Положеннями пунктів 3.1.1., 3.1.2., 4.1.1.- 4.1.8. вказаного договору сторони визначили зобов'язання сторін. Так, сторона-1 зобов'язалась у термін протягом 15 днів із моменту підписання цього договору надати земельні ділянки, які підлягатимуть обробітку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору; здійснювати у разі потреби додаткові внески для виконання умов Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок сторони-2 або шляхом оплати витрат відповідно до калькуляції, наданих стороною-2. Сторона-2 зобов'язалась у термін протягом 15 днів після підписання цього Договору приступити до здійснення комерційних проектів, передбачених умовами даного Договору; в строк не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним кварталом надавати стороні-1 фінансовий звіт про результати виконання даного договору; у встановленому порядку вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт та ін.
Згідно з пунктами 5.3.-5.6. договору керівництво за даним договором, а також ведення справ, доручається стороні-2; сторона-2 діє на підставі довіреності, яку сторона-1 зобов'язується видати протягом 1 місяця з моменту підписання договору; сторона-2 є повноважним представником сторони-1, керує усією загальною діяльністю та виконує усі необхідні юридичні дії та акти для досягнення поставленої за договором мети; усі фінансові операції сторін за договором здійснюються через розрахунковий рахунок сторони-2.
Внеском сторони-1 є земельні ділянки, надані для спільного обробітку на період дії даного договору згідно Додатку № 1, технології по вирощуванню сільгосппродукції (п. 6.1.1. договору). Частка сторони-1 складає 17 відсотків, що в грошовому вимірі становить 900000,00 грн. (п. 6.1.3. договору). Згідно з п. 6.1.4. договору земельні ділянки сторони-1 є державною власністю, знаходяться в постійному користуванні останнього і підлягають використанню за призначенням, передбаченим Земельним законодавством України та іншими нормативними актами.
Внеском сторони-2 є особиста трудова участь, майно та грошові кошти, згідно Додатку №2, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 6.2.1. договору). Частка сторони-2 складає 83 відсотки, що в грошовому вимірі становить 4 668 442,00 грн. (п. 6.2.3. договору).
Пунктом 6.3. договору передбачено, що внески сторін здійснюються по актам приймання-передачі, підписаними їх повноважними представниками.
Фактичний розподіл результатів діяльності здійснюється шляхом перерахування відповідної частки стороні-1 та утримання відповідної частки стороною-2 (п. 8.3.
Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
Також сторонами підписано додатки до договору, а саме: Додаток № 1, в якому наведено перелік (номера полів та розміри земельних ділянок), на яких проводиться вирощування сільськогосподарської продукції, якими є земельні ділянки загальною площею 2934,6 га на території Андріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (внесок сторони-1); Додаток №2, в якому зазначено найменування, технологія та приблизна вартість робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції на 2009 р. (внесок сторони-2) ( а.с. 17, 18-19).
20.03.2009 р. сторонами внесено зміни до договору про спільний обробіток земельної ділянки шляхом доповнення договору підпунктом 8.4. наступного змісту: "8.4. У зв'язку з відмінністю технологій вирощування сільськогосподарських культур, сторона-2 компенсує стороні-1 витрати під урожай 2009 року (незавершене виробництво) в сумі 602 454 тис. грн. 44 коп. (в т.ч. ПДВ 100 409 тис. грн. 07 коп)." (а.с. 20).
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі статтею 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Згідно Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року N2591-VI (ст. 50) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Аналогічні положення містилися у попередньому Законі України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року N 279-VI, який втратив чинність з прийняттям Закону від 7 жовтня 2010 року N 2591-VI.
В силу приписів статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, видані в межах його компетенції, є обов'язковими до виконання.
07.05.2008 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження за № 703, згідно якого для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук:
забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України;
вжити заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених суб'єктами, зазначеними в абзаці другому цього розпорядження, наслідком яких може бути відчуження державного майна.
З тексту та суті вказаного розпорядження вбачається, що воно встановлює спеціальний порядок попереднього узгодження укладання договорів щодо об'єктів державної власності які знаходяться в управлінні уповноважених на це органів. Назване розпорядження втратило свою чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року N296.
Відповідно до статуту Білоцерківського НАУ, університет є вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації державної форми власності та підпорядкований Міністерству аграрної політики України (а.с. 25-63). Як передбачено розділом 10 статуту, за університетом, з метою забезпечення його діяльності, Міністерством аграрної політики України закріплюється державне майно, на правах оперативного управління.
Таким чином, на відповідача І поширювало свою дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 р. №703-р.
Поміж тим, назване розпорядження прийнято Кабінетом Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності та, відповідно, застосовується по відношенню до таких об'єктів.
Закон України "Про управління об'єктами державної власності", який визначає правові основи управління об'єктами державної власності, відносить до об'єктів управління державної власності:
майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;
майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям;
майно, яке передане державним господарським об'єднанням;
корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій;
державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію;
державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;
державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;
безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
За приписами частини другої статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності.
Частиною першою статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
На підставі викладеного, господарський суд приходить до висновку про помилковість тверджень прокуратури щодо розповсюдження на правовідносини за спірним договором розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 р. №703-р та про необхідність отримання відповідного рішення Кабінету Міністрів України для укладення такого договору. Укладений між відповідачами договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009 р. не стосується об'єктів державної власності, перелік яких наведено в Законі України "Про управління об'єктами державної власності" та по відношенню до яких Кабінет Міністрів України здійснює функції з управління.
У відповідності з розділом 3 статуту Білоцерківського національного аграрного університету, університет має право укладати угоди про спільну діяльність з підприємствами, установами та організаціями Україні і за її межами для виконання статутних завдань, відповідно до чинного законодавства. Згідно листа від 17.03.2009 р. №37-18-1-13/4116, університет отримав погодження Міністерства аграрної політики України на укладення з ТОВ "Тофлер-Агро" договору про спільний обробіток земельної ділянки (а.с. 22).
Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (Учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (ч. 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України).
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. ( ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в п. 6 укладеного між відповідачами договору, внеском відповідача І - Білоцерківського НАУ є земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні названого університету.
Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Тобто, за наведеною нормою право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як володіння і користування. Правомочності по розпорядженню земельними ділянками відсутні.
Поміж тим, Білоцерківський НАУ за умовами укладеного з ТОВ "Тофлер-Агро" договору про спільний обробіток фактично розпорядився земельними ділянками, які перебувають у його постійному користуванні, передавши право користування такими земельними ділянками відповідачеві ІІ, чим порушив положення ст. 92 Земельного кодексу України.
Твердження відповідачів про те, що за спірним договором лише надано право доступу ТОВ "Тофлер-Агро" до земельних ділянок спростовується умовами такого договору, яким передбачено, що внеском сторони-1 є земельні ділянки.
На підставі викладеного, господарський суд вважає, що укладений між відповідачами договір про спільний обробіток земельних ділянок від 20.03.2009 р. порушує приписи статті 92 Земельного кодексу України та мотивування позову прокурора в цій частині є обґрунтованим.
Посилання у позові на порушення норм статті 134 Земельного кодексу України господарський суд вважає безпідставним, оскільки, як зазначено вище, постійне користування земельними ділянками в загалом виключає правомочності з розпорядження земельними ділянками.
Крім того, як звертає увагу прокурор, спірним договором передбачено використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, чим порушено вимог статті 96 Земельного кодексу України.
Стаття 96 Земельного кодексу України встановлює, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Згідно Державних актів №№155784, 155785 від 30.10.2008 р. земельні ділянки передані в постійне користування Білоцерківському НАУ для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. Однак, за умовами спірного договору передбачено ведення на вказаних земельних ділянках товарного сільськогосподарського виробництва.
Пояснення Білоцерківського НАУ про те, що земельні ділянки за договором використовуються у відповідності до їх цільового призначення - дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, спростовується умовами договору та актом перевірки Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області від 31.01.2013 р. (а.с. 80).
Таким чином, укладений між відповідачами договір передбачає використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що порушує положення статті 96 Земельного кодексу України.
У відповідності до викладеного, господарський суд приходить до висновку, що договір про спільний обробіток земельної ділянки суперечить приписам ст. ст. 92, 96 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.
За частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 08.04.99 №3-рп/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України" установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів. Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері земельних відносин визначені, зокрема, статтею 15 Земельного кодексу України.
Приймаючи до уваги до уваги вищевикладене, правонаступництво Держземагентства та його, звернення прокурора у даній справі в інтересах держави в особі територіального управління Державного агентства земельних ресурсів України відповідає функціям позивача та направлено на захист інтересів держави.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги заступника прокурора Кіровоградської області, які заявлені в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, до Білоцерківського НАУ та до ТОВ "Тофлер-Агро" про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009р., зі змінами та доповненнями, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частина 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Поміж тим, за положеннями абзацу 2 частини 1 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Тобто, в силу наведених положень закону внесене за договором про спільну діяльність майно належить одночасно обом сторонам договору, а провомочності володіння і користування майном здійснюються обома сторонами спільно.
За таких обставин, позовні вимоги до ТОВ "Тофлер-Агро" про зобов'язання повернути Білоцерківському НАУ земельні ділянки внаслідок визнання недійсним договору про спільний обробіток є безпідставними, оскільки земельні ділянки фактично не вибували з володіння і користування університету.
На підставі викладеного, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Тофлер-Агро" про зобов'язання останнього повернути Білоцерківському НАУ земельні ділянки, що розташовані на території Андріївської сільської ради загальною площею 2934,6 га вартістю 60056589 грн. та перебувають у постійному користуванні останнього, шляхом складання акту приймання-передачі та звільнення земельної ділянки.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за вимогою про визнання недійсним договору покладається на обох відповідачів та стягується в доход бюджету.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги до Білоцерківського національного аграрного університету (09117, Київська область, м. Біла Церква, Площа Соборна, 8/1, код ЄДРПОУ 00493712) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро" (27645, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30-б, код ЄДРПОУ 35741462) про визнання недійсним договору задовольнити.
Визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 20.03.2009р., укладений між Білоцерківським національним аграрним університетом (09117, Київська область, м. Біла Церква, Площа Соборна, 8/1, код ЄДРПОУ 00493712) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро" (27645, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30-б, код ЄДРПОУ 35741462), зі змінами та доповненнями.
У задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро" (27645, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30-б, код ЄДРПОУ 35741462) про зобов'язання повернути Білоцерківському національному аграрному університету (09117, Київська область, м. Біла Церква, Площа Соборна, 8/1, код ЄДРПОУ 00493712) земельні ділянки відмовити.
Стягнути з Білоцерківського національного аграрного університету (09117, Київська область, м. Біла Церква, Площа Соборна, 8/1, код ЄДРПОУ 00493712) в доход Державного бюджету України ( МФО 823016, код 38037409, рахунок 31211206783002, отримувач коштів УК у м.Кіровограді /м. Кіровоград/ 22030001) - 573,50 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тофлер-Агро" (27645, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30-б, код ЄДРПОУ 35741462) в доход Державного бюджету України (МФО 823016, код 38037409, рахунок 31211206783002, отримувач коштів УК у м.Кіровограді /м. Кіровоград/ 22030001) - 573,50 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Примірники рішення направити учасникам судового процесу, представники яких були відсутні в судовому засіданні: головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84.
Повне рішення складено 17.05.2013 р.
Суддя В.В.Тимошевська