Справа №: 398/2061/13-ц
Іменем України
"13" травня 2013 р. Олександрійський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого - судді Ковальової О.Б.
при секретарі - Дудченко О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 348,57 грн. та 214,60 грн. сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 22.04.2008 року був укладений Кредитний договір № 001-16003-220408.
Відповідно до п.1.1 вищевказаного договору, банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 4 258,00 грн. на придбання певного майна/послуг, на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 21.02.2009 року.
Банк свої зобов'язання виконав належним чином, про що свідчить меморіальний ордер № 17012934 від 23.04.2008 року та рахунок - фактура № В-407 від 22.04.2008 року.
Позичальник зобов'язаний повернути кредит та плату за його користування не пізніше 21.02.2009 року. Моментом погашення кредиту вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок кредитора в повному обсязі.
Станом на 12.10.2012 року відповідач не виконує належним чином зобов'язання. Позичальник неодноразово повідомлялася про факт виникнення заборгованості та її розмір, однак кредитна заборгованість погашена не була.
В результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, згідно наданого розрахунку, станом на 12.10.2012 року заборгованість складає 2 348,57 грн., із них:
2 093,04 грн. - заборгованість за сумою кредиту;
0,05 грн. - заборгованість за відсотками;
255,48 грн. - заборгованість за комісіями.
Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В п.4 позовної заяви зазначено, що просять розглядати справу без присутності представника позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, постановивши заочне рішення відповідно до вимог ст., ст. 224-226 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім цього, згідно ст., ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, до того ж, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Згідно ч.1 ст.610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В судовому засіданні встановлено, що 22.04.2008 року між ТОВ КБ «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №001-16003-220408, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти на придбання позичальником майна (послуг) в сумі 4 258,00грн. строком на 10 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше ніж 21 лютого 2009 року (а.с.5 -7).
Банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у сумі 4 258,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер № 17012934 від 23.04.2008 року та рахунок - фактура № В-407 від 22.04.2008 року (а.с.10, 18).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, укладаючи договір, погодився з зазначеними в ньому умовами, оскільки анкета позичальника, кредитний договір підписаний ним, а також отримав грошові кошти, однак не виконував належним чином умови договору, у зв'язку з чим станом на 12.10.2012 року утворилась заборгованість, яка складає 2 348,57 грн.
Однак позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини 1 і 5 ст.261 ЦК України).
Кредитним договором № 001-16003-220408 від 22.04.2008 року, укладеним між сторонами, виконання зобов'язань визначено у вигляді сплати щомісячно не пізніше 22 числа кожного місяця грошових коштів в сумі 469,00 грн. у відповідності до графіку платежів.
Таким чином, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли боржник мав сплатити наступний щомісячний платіж, але не виконав свої зобов'язання за договором.
З розрахунку банку за кредитним договором № 001-16003-220408 від 22.04.2008 року вбачається, що останній платіж був здійснений відповідачем 22.09.2008 року у розмірі 457,40 грн. (а.с. 8), а позивач звернувся до суду з даним позовом 10.01.2013 року, тобто поза межами строку позовної давності, а тому підстав для задоволення позову не має.
При цьому, позивач не просить поновити строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 11 ч. 11 п. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Згідно з п. 31 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Згідно п. 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти на придбання позичальником майна (послуг), з огляду на викладене наданий кредит є споживчим.
Судом враховане, що згідно п. 10.1 кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договору. При цьому суд вважає, що положення цього пункту не можна вважати таким, що сторони домовилися про збільшення строку позовної давності (ст. 259 ЦК України) - сама по собі умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії кредитного договору, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Судом встановлено, що останній платіж здійснений відповідачем 22.09.2008 року. Обставин, які б свідчили про зупинення, перерив або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності, матеріали справи не містять.
Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором та те, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст., ст.10, 11, 57-60, 88, 197, 209, 212-215, 218, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -
В позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: