Справа №1-кс/326/137/2013
16 травня 2013р. м.Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Булашева Р.Л.,
при секретарі Донєвій О.О.,
з участю прокурора ОСОБА_4,
представника заявника адвоката ОСОБА_1,
розглянувши, 16.05.2013 відповідно до п.18 Перехідних положень КПК України, скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора про закриття кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України відносно ОСОБА_3,
встановив:
ОСОБА_2 12.04.2013р. звернувся до суду зі скаргою, в якій просить зобов'язати відкрити відповідні органи кримінальне провадження відносно старшого прокурора прокуратури Приморського району Запорізької області ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364,366 КК України та скасувати постанову від 04.04.2013р. про закриття кримінального провадження № 12012080340000093 відносно ОСОБА_3
Заслухавши думку прокурора, який заперечував на скаргу; представника заявника який пояснив, що вважає дану постанову прокурора незаконною, вивчивши документи по справі та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.284 КПК України передбачені підстави закриття кримінального провадження, зокрема в п.2 ч.1 цієї статті - кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. За ст.284 ч.3 КПК за пунктами 1,2,4 ч.1 цієї статті, слідчий закриває провадження по справі, яке може бути оскаржено в суд в 10 діб з дати отримання копії постанови, особами визначеними в ст.303 КПК.
Судом перевірено відповідні документи, які є в матеріалах кримінального провадження за заявою ОСОБА_5 про скоєння злочину під № 12012080340000093 від 10.12.2012р., з яких вбачається, що кримінальну справу за ст.. 289 ч.3 КК порушено 06.11.2011р. в Приморському РВ ГУМВС Запорізької області за заявою ОСОБА_5 на дії ОСОБА_3 щодо незаконного заволодіння автомобілем «КРАЗ 250КС3575АС» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності АПФ «Істок» ( а.с. 12, 19, 32 т.1). для належного розслідування справи, ГУМВС в Запорізькій області видано доручення слідчому Приморського РВ ГУМВС, зокрема зобов'язано: встановити місцезнаходження автокрану, провести очну ставку між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, провести інші слідчих дії для встановлення та допиту свідків події ( а.с. 3 т.1).
Проте, як свідчать матеріали кримінального провадження, в повному обсягу ці вказівки не виконано, всіх необхідних слідчих дій не проведено, що стало підставою для прийняття необґрунтованого рішення прокурором від 04.04.13р. про закриття кримінального провадження (а.с. 247-251 т.2).
Так, по справі встановлено, що ОСОБА_3 мав кредиторські вимоги до АФ «Істок» ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі договорів позики та застави майна від 16.08.08р. ( а.с. 115-121, 163 - 167 т.1). До заставного майна включено і вказаний автомобіль КРАЗ. Є накладна про видачу АФ «Істок» цього автомобіля ОСОБА_3 від 11.01.11р., проте вбачається, що вона не відповідає дійсності, так як свідки вказують, що автокран вибув з АФ «Істок» в квітні 2009р., цю накладну подано держвиконавцю ОСОБА_7 в 2011р. ОСОБА_5 для підтвердження передачі крана ОСОБА_3 в рахунок боргу ( а.с. 40, 54-56, 71, 76, 130 т.1, а.с. 17 т.2). З договору від 25.01.12р. вбачається що ОСОБА_3 з 16.01.12р. володіє 100% АФ «Істок» та продає свої корпоративні права ОСОБА_8, який на сьогодні є власником АФ «Істок», яка за ухвалою Господарського суду від 21.09.11р. визнана банкрутом, та вказаний автокран включено до переліку майна агрофірми, проте таке, яке знаходиться в заставі у ОСОБА_3 ( а.с. 139 -140т.1).
Потерпілим по справі визнано колишнього власника АФ»Істок» ОСОБА_2 ( а.с. 1 т.2). По справі допитано свідка ОСОБА_6 який пояснив, що його попросила ОСОБА_5 в квітні 2009р. відігнати з АФ «Істок» автокран КРАЗ в м.Запоріжжя та працювати на ньому і повідомити їй про його місцезнаходження. Потім до нього приїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які пропонували йому работу на цьому крані за 100 грн. в день. Він не погодився але надав згоду відвезти кран до м.Запоріжжя. Вони пообіцяли оплатити цю послугу та привезти його назад у м.Приморськ. Тоді він з ними поїхав на АФ «Істок», там сказав охоронцю ОСОБА_10, що ОСОБА_5 дозволила забрати кран виїхав на крані за м.Приморськ, де ОСОБА_11 та ОСОБА_9 зупинили його, поговорили про щось, а потім сказали, що самі відгонять кран до м.Запоріжжя вказували, що говорили по мобільному телефону про це з ОСОБА_5 Він не мав телефону, тому їм повірив однак документи на кран їм не передав. Тоді, ОСОБА_3 сів у кран та поїхав, а ОСОБА_9 на джипі відвіз його додому. Коли він сказав про це ОСОБА_5 то та на нього за таке накричала. Це підтвердив і ОСОБА_10 ( а.с. 19-20, 66-67 т.2). В своїх допитах ОСОБА_5, хоча і не заперечувала про передачу крана ОСОБА_3, проте вказувала, що вони домовились на оренду крана на 2 тижні з їх водієм, однак, ОСОБА_3 не погоджував з нею забрати кран самовільно потім переховував його, в суді не визнав що отримав його в рахунок погашення боргу то ж заволодів ним шахрайським шляхом. ОСОБА_3 це заперечував, та вказував, що з відома ОСОБА_5 забрав кран так як він був в нього в залогу і вона могла його продати ( а.с. 22-25, 47 т.2). Свідок ОСОБА_11 пояснив, що на 2001р. він керівник АФ «Істок» і від ОСОБА_3 отримав цей автокран, проте він без акумулятора та держреєстраційних номерів, претензій АФ «Істок» до нього не має на сьогодні ( а.с. 48 - 59, 73-75 т.2). По справі проведені очні ставки, проте між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не проводились ( а.с. 76-88 т.2), свідок ОСОБА_9 не викликався та не допитувався, місце знаходження автокрану не встановлено, його не оглянуто, проте з акту прийому передачі між ОСОБА_3 та АФ «Істок» не вбачається - який саме автокран було передано, про що пояснив свідок ОСОБА_12 ( а.с. 102 т.2). 04.04.13р. ОСОБА_3 висунуто підозру та допитано як підозрюваного, де він вказує що автокран йому підігнали ОСОБА_6 с ОСОБА_5, проте ці його пояснення суперечать поясненням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 ( а.с. 226-231 т.2). Немає жодного рішення суду яким би було встановлено факт передачі ОСОБА_5 ОСОБА_3 цього автокрану в рахунок боргу.
З цього випливає, що передчасно прокурор прийшов висновку про відсутність складу злочину за ст.. 289 ч.3 КК в діях ОСОБА_3, так як між ним та АФ «Істок» були цивільні правовідносини. Не відповідаючи ми дійсності є твердження в оскарженій поставної що підтверджено рішеннями суду передача автокрана в борг ОСОБА_3, що також хибно вплинуло на прийняте рішення. Тому суд не може визнати законною оскаржену постанову, вона підлягає скасуванню за ст.. 307 ч.2 п.1 КПК.
При подальшому розслідуванні, потрібно повно виконати вказівки ГУМВС в Запорізької області, належно дати оцінку діям ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які ввели в оману водія ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в день заволодіння автокраном, проте, належно встановивши що цей автокран повернуто власнику - АФ «Істок», вирішити питання про наявність дійсних або формальних ознак злочину в діях винних осіб, ті наслідки що настали для власника майна та визначити наявність складу злочину за вимогами ст.. 11 КК.
Що стосується п.1 заяви, то до компетенції суду не віднесено вирішення питання про відкриття кримінального провадження щодо прокурора по оскарженій постанові, та роз'яснюється заявнику про можливість звернутись з таким проханням до відповідного районного прокурора.
Керуючись ст.ст. 306, 307 КПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити п.2 заяви та скасувати постанову старшого прокурора прокуратури Приморського району Запорізької області ОСОБА_4 від 04.04.2013р. про закриття кримінального провадження № 12012080340000093 відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину за ст.. 289 ч.3 КК, а матеріали кримінального провадження повернути прокурору для продовження розслідування.
Залишити без розгляду п.1 заяви щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності через непідсудність цього питання суду.
Оскарженню ухвала не підлягає.
Суддя Р.Л. Булашев
Копія вірна: суддя Р.Л. Булашев