Справа № 0308/20405/2012 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.
Провадження № 22-ц/773/588/13 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.
08 травня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З А
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,
при секретарі Шереметі Т.Г.
з участю представника позивача Плеханова О.М.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання скасувати одностороннє підвищення розміру процентної ставки, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за вказаним договором, зобов'язання віднести здійснені платежі на погашення кредиту за обумовленою в договорі при його укладенні процентною ставкою за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 28 лютого 2013 року
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 лютого 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення задоволено. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOZ0AN02003334 від 06.11.2007 року в сумі 42 524,75 грн. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль DAEWOO, модель: MATIZ, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» з укладання від імені Заставодавця договору купівлі-продажу, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання скасувати одностороннє підвищення розміру процентної ставки, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за вказаним договором, зобов'язання віднести здійснені платежі на погашення кредиту за обумовленою в договорі при його укладенні процентною ставкою відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі та відмовити у первісному позові. Вважає, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи..
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Судом встановлено, що за умовами укладеного 06 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 кредитного договору № VOZ0AN02003334 банк зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 53 607 грн. 54 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,16 % на рік на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.11.2014 року на придбання автомобіля( а.с. 8-10).
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 06.11.2007 року між сторонами було укладено договір застави рухомого майна. За умовами даного договору відповідач передала в заставу належне їй на праві власності майно, а саме: легковий автомобіль DAEWOO, модель: MATIZ, 2007 року випуску, номер кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.( а.с .10-12).
Згідно з ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором належним чином виконав, передавши кошти вказані у договорі відповідачу. В свою чергу ОСОБА_3 взяті за договором зобов'язання в повному обсязі не виконала. Як вбачається з матеріалів справи станом на 30.05.2011 року у ОСОБА_3 існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 524 грн. 75 коп., з них: 34172 грн. 01 коп. - заборгованість за кредитом; 6 449 грн. 79 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 394грн. 80 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1 508 грн. 15 коп.. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.
Однією з процедур, передбачених ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Крім того, п. 24 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється: шляхом продажу останнім предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою - покупцем; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, у тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.
Таким чином, щодо способу реалізації заставного майна, то діюче законодавство визначає його диспозитивно, а саме сторони можуть врегулювати цей випадок на свій розсуд та визначити спосіб реалізації у випадку звернення стягнення за умовами договору, що не суперечить також і п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно до пп. 40, 42 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотокалясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, у зв'язку з якими утворилась заборгованість, ПАТ КБ «ПриватБанк» отримало право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в силу вимог ст. 20 Закону України «Про заставу».
З п. 34. 4 договору застави , укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що сторонами на момент його укладення визначено вартість предмета застави - автомобіля DAEWOO, модель: MATIZ, 2007 року випуску, в сумі 37330 гривень (а.с. 12).
Таким чином, сума заборгованості за кредитним договором, на день ухвалення судом рішення значно перевищує вартість заставного майна.
Відтак банком дотримано принцип співмірності заборгованості за кредитним договором з вартістю майна на яке позивач просить звернути стягнення.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Повідомленням позивача від в 16 травня 2011 року, адресованими відповідачу, підтверджується попередження про необхідність виконання основного зобов'язання в термін, що не перевищує 30 календарних дні від дня отримання зазначених вимог. В повідомлені також йдеться про намір банку звернути стягнення на предмет застави у випадку невиконання вимог щодо сплати коштів (а. с. 6-7).
Таким чином позивачем дотримана процедура звернення стягнення на майно, передбачена Законом.
Саме по собі не зазначення у рішенні початкової ціни предмета застави для його подальшої реалізації не може тягнути за собою скасування правильного по суті і справедливого рішення (ч. 2 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Заставна вартість автомобіля вказана в договорі застави від 6 листопада 2011 року і становить 37330 грн. (а. с. 10-12).
Крім того, законом не встановлено механізм визначення початкової ціни предмета застави, а відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Отже процедура визначення вартості нерухомого майна у випадку його реалізації на прилюдних торгах прописана в Законі і вона не залежить від зазначення чи не зазначення в рішенні суду початкової ціни вказаного майна.
Таким чином суд першої інстанції дослідивши всі обставини справи з дотримання норм матеріального права підставно задовольнив вимоги за первісним позовом у повному обсязі.
Крім того судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені зустрічного позову у зв'язку з його безпідставністю.
Як на підставу відмови у задоволені первісного позову та задоволення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 покликалась на незаконне підвищення банком відсоткової ставки з 17,16 % до 27,48 % річних, а відтак в подальшому несвоєчасну сплату щомісячних платежів та безпідставне нарахування у зв'язку з цим штрафних санкцій.
Однак такі твердження ОСОБА_3 не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.
За змістом п. 2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого НБУ на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.
06 січня 2009 року Банк надіслав ОСОБА_3 лист, датований 25 грудня 2008 року № 2209, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитним договором, а саме збільшення її до 27,48 % річних з 1 лютого 2009 року( а.с 88, 87).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
9 січня 2009 року набрав чинності Закон № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Цей Закон не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VI.
За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.
Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VІ.
Рішення про збільшення процентної ставки за кредитом у даній справі прийнято банком до набрання чинності Законом № 661-VІ, позичальника було повідомлено про зміну умов договору у передбаченому кредитним договором порядку шляхом відправлення на його адресу письмового повідомлення. Відтак суд першої інстанції правильно вказав про законність та правомірність підвищення банком відсоткової ставки за кредитним договором № VOZ0AN02003334
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 грудня 2012 року (справа № 6-149 цс12).
Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив первісний позов та відмовив у задоволені зустрічного.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 28 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді