Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.
іменем України
"13" травня 2013 р. Справа № 806/2342/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Бучик А.Ю.
суддів: Одемчука Є.В.
Шевчук С.М.,
при секретарі Самченко В.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "01" квітня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Президента України Януковича Віктора Федоровича, третя особа - Корольовський районний суд м.Житомира про визнання дій протиправними ,
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Корольовського районного суду м.Житомира щодо не розгляду заяви від 31.01.2013 року та зобов'язання розглянути вказану заяву та прийняти відповідне рішення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року відмовлено у відкритті провадження через те, що спірні правовідносини не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, зазначає, що судом порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів", у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
Тобто, дії суду (судді), вчинені при виконанні ними своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними.
Слід також звернути увагу, що суди та судді при здійсненні ними процесуальної діяльності по розгляду справ здійснюють процесуальні повноваження, у зв'язку з чим не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, а тому не можуть бути залучені у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом таких справ.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_3 фактично оскаржує дії (бездіяльність) Корольовського районного суду м.Житомира щодо здійснення правосуддя.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено із додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "01" квітня 2013 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик
судді: (підпис) (підпис) Є.В.Одемчук С.М. Шевчук
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ А.Ю.Бучик
Повний текст cудового рішення виготовлено "14" травня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,12642