25 квітня 2013 р.Справа № 2а-4607/12/2170
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Алєксєєва В.О.
- Милосердного М.М.
в зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справу розглянуто згідно з п.1 ч.1 ст. 197 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про скасування вимоги та захист порушених конституційних прав,
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Цюрупинському районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права шляхом встановлення відповідачу заборони примушувати позивача брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд та скасування вимоги №Ф-126 від 25 жовтня 2012 року щодо сплати внесків.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що вона заявила відповідачу свою відмову від участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, проте останній намагається стягнути з неї страхові внески на таке страхування.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позовної заяви про порушення конституційних прав позивача виявились безпідставними, а вимога органу Пенсійного фонду щодо стягнення з позивача внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є правомірною, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 1, 11, 13, 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що при несплаті страхових внесків особа втрачає статус застрахованої особи і припиняє участь в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, відповідно, коли особа не бажає сплачувати страхові внески вона не набуває статусу застрахованої. Таким чином, враховуючи відмову апелянта від сплати страхових внесків, вимоги до нього органу Пенсійного фонду є такими, що суперечать Закону, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є приватним підприємцем, який сплачує єдиний податок.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому Законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону (ст. 1).
Страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 ст. 11 (тобто, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) та ч.1 ст. 12 цього Закону (п.5 ст. 14).
З наведених норм Закону слідує, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та є одночасно застрахованими особами і страхувальниками.
Також, згідно з п.10 ст. 20 цього Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із Законом.
Таким чином, Законом передбачено, що у разі несплати внесків особа несе відповідальність саме як страхувальник (застрахована особа), а не втрачає цей статус зі звільненням від обов'язку платити внески.
Тобто, визначальним у статусі страхувальника (застрахованої особи) є належність до встановленого Законом кола осіб, а не добросовісність виконання ним обов'язку щодо сплати страхових внесків. Відповідно, судова колегія вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що він, залишаючись фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, не є застрахованою особою в розумінні Закону внаслідок несплати страхових внесків.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: