Справа: № 2а/2506/2815/12 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
30 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.05.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач 25.04.2012 року звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адмінпозовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправними дій щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату даної допомоги за 2011 рік.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.05.2012 року позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та постановити нове про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Розпорядженням відповідача від 12.09.2011 року позивачу призначено виплату допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 75,00 грн., а виплату проведено - 17.01.2012 року.
Позивач вважає, що розмір даної допомоги, отриманої у 2012 році, є значно нижчим, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Апеляційна інстанція погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, а тому вважає за необхідне зазначити наступне:
Виходячи з положень ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи 3 категорії виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Доводи відповідача про необхідність застосування постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - відмовити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.05.2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.