"30" квітня 2013 р. справа № 1/99
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" м.Київ
до Приватної фірми "Інтервал" м.Чернівці
про стягнення заборгованості 641172,15 дол. США та 35000,00грн.
Суддя Б.Є.Желік
Представники:
Від позивача - Буковинський Т.Й.,дов. від 09.01.2013 року
Від відповідача (скаржника) - Березняк А.С., дов. від 26.04.2013 року
Від органу ДВС - Семенов М.В., дов. від 29.04.2013 року.
СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2010 року задоволено у повному об'ємі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» м. Київ та стягнуто з відповідача - Приватної фірми «Інтервал» 641 172,15 доларів США заборгованості за кредитним договором № 00443- СL від 17 січня 2008 року, 35000 грн. штрафу, 3190,29 дол. США на повернення витрат з державного мита і 236 грн. - з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
11 травня 2010 року господарський суд з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду про залишення без змін наведеного вище рішення суду області (а.с.22-27, том 2), видав наказ на його примусове виконання (а.с.35 том 2).
08 квітня 2013 року до суду від відповідача надійшла скарга на бездіяльність державної виконавчої служби, в якій скаржник просить суд визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області незаконною, у зв'язку з непризначенням рецензування звіту про оцінку майна - нежитлової будівлі - складу літ.А, загальною площею 376,10 кв.м, який знаходиться за адресою м.Чернівці, вул.Машинобудівників,20.
Ухвалою суду від 08.04.2013 року розгляд скарги призначено у судовому засіданні 29.04.2013 року.
Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області проти скарги заперечує, обґрунтовуючи це тим, що в порядку ч. 4 ст. 58 закону України «Про виконавче провадження» 28.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про проведення рецензування звіту про оцінку майна.
У судовому засіданні 29.04.2013 року оголошено перерву до 30.04.2013 року.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої скарги виходячи з наступного.
Постановою заступника начальника підрозділу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області (далі - державний виконавець) від 27.05.2010 р. відкрито виконавче провадження ВП№19448713 з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області №1/99 від 11.05.2010р.
Постановою державного виконавця від 10.05.2012 року призначено експерта для визначення вартості майна, для чого останнього зобов'язано надати звіт про оцінку майна.
Суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Буковина-Експерт» на замовлення державного виконавця здійснено незалежну оцінку вартості майна, що належить боржнику, за результатами якої складено звіт про оцінку від 30.10.2012 року.
Відповідач не погодився із результатами оцінки майна та звернувся до державного виконавця із заявою про призначення рецензування звіту про оцінку майна 30.10.2012 року.
Постановою державного виконавця від 28.12.2012 р., що направлена відповідачу супровідним листом від 28.12.2012 року №3202/02-12, призначено рецензування звіту про оцінку майна від 30.10.2012 року, для проведення якого призначено суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання Товарницьку Н.Д., яка має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 11227/10, виданий Фондом Державного майна України 24.12.2010 року.
Листом від 29.12.2012 року №3269/02-12 державний виконавець запропонував відповідачу в 10-ти денний строк сплатити на рахунок Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області кошти в сумі 1500 грн. на проведення рецензування звіту про оцінку майна.
Як встановлено судовим слуханням, дані кошти відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим майно останнього реалізовано на прилюдних торгах 25.03.2013 року без проведення рецензування звіту про оцінку майна.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до част. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Враховуючи, що про факт реалізації свого майна без проведення рецензування звіту про оцінку майна відповідач дізнався лише 04.03.2013 року, суд дійшов висновку, що зі скаргою на бездіяльність останній звернувся в межах встановленого строку подання скарги (08.04.2013 року).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
За приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 25.05.2009р. № 4487-1 оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Згідно зі ст. 12 зазначеного вище Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Поряд з тим, відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Відтак, наведена норма Закону передбачає беззаперечний обов'язок державного виконавця призначити рецензування звіту про оцінку майна у разі наявності заперечень однієї із сторін проти результатів оцінки.
У свою чергу, як встановлено матеріалами справи, держаним виконавцем покладений на нього обов'язок виконано та в порядку ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про призначення рецензування звіту про оцінку майна, яку у передбачений ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" спосіб разом з супровідним листом направлено простою кореспонденцією відповідачу та внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року №9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин суд дійшов висновку, що державний виконавець вчинив передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії для призначення рецензування звіту про оцінку майна, відтак вимоги скаржника є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим подану скаргу слід відхилити.
В частині посилання скаржника на неналежне його повідомлення про призначене рецензування та необхідність сплати коштів за проведення рецензування суд констатує, що положеннями ст. 31 та п. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов'язок державного виконавця направляти боржнику документи виконавчого провадження (у т.ч. постанову про призначення рецензування звіту про оцінку майна) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відтак в цій частині дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", хоча суд при цьому і зазначає, що оцінка таких дій державного виконавця не є предметом даної скарги, поданої на його бездіяльність.
Керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Доводи скаржника визнати неправомірними і скаргу на бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області відхилити.
Суддя Б.Є. Желiк