ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
13 травня 2013 року справа № 826/2292/13-а
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме позивачем здійснено виплату доходу фізичній особі ОСОБА_2 на суму 210350,00грн. без попереднього нарахування та сплати податку до бюджету у розмірі 31552,50грн. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Представником відповідача в судовому засіданні надано усні пояснення щодо позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією 01.09.2003 за №20680170000002881 та взята на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м.Києві 12.09.2009 за №11906.
На підставі наказу від 12.10.2012 №2036, направлення на перевірку від 12.10.2012 №1279/1720 та пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування громадянки - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 по 31.12.2011.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 25.10.2012 №81/1720-НОМЕР_1, яким встановлено рушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме позивачем здійснено виплату доходу фізичній особі ОСОБА_2 на суму 210350,00грн. без попереднього нарахування та сплати податку до бюджету у розмірі 31552,50грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 №00001141720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 31552,50грн. та штрафні санкції 7888,12грн.
Підпунктом 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Перевірка проводилась згідно пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Представником позивача зазначено, що позивачем дійсно подано до податкового органу заяву форми №8-ОПП про припинення платника податків, що зафіксовано в акті перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 25.10.2012 №81/1720-НОМЕР_1 підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 31552,50грн. слугували наступні обставини.
Представником відповідача зазначено, що згідно інформації що міститься на корінці чеків, більшості коштів, що надходили від ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна» у 2010 році з банківського рахунку знімала підприємця фізична особа ОСОБА_2. В 2010 році ОСОБА_2 отримано кошти на загальну суму 210350,00грн. (чек ЛГ №5210169 від 16.06.2010 на суму 45500,00грн., чек ЛГ №5210170 від 17.06.2010 на суму 52250,00грн., чек ЛГ №5210172 від 18.08.2010 на суму 72000,00грн., чек ЛГ №5210174 від 28.09.2010 на суму 14000,00грн., чек ЛЖ №5727377 від 18.11.2010 на суму 26600,00грн.). Видані СПД-ф.о. ОСОБА_1 чеки на отримання готівки з розрахункового рахунку підприємця перевіркою враховано як документальне підтвердження виплат доходів громадянці - фізичній особі ОСОБА_2 без утримання податку з доходів найманих працівників, як того вимагає пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Суд не може погодитись з доводами представника відповідача щодо правомірності встановленого порушення та винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Отже, СПД-ф.о. ОСОБА_1 повинна нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів у вигляді заробітної плати, яка виплачується на користь найманих працівників.
Кодексом законів про працю передбачено, що підставою для виникнення трудових відносин між найманим працівником та працедавцем є трудовий договір.
Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
В свою чергу укладення трудового договору породжує для працівника обов'язки щодо виконання ним робіт в межах його функцій на конкретній посаді відповідно до його професії, спеціальності і кваліфікації, вчасну оплату за виконання робіт, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, низку істотних гарантій, наявність належних умов праці, необхідних для виконання роботи, відносин підпорядкування працівника роботодавцю, можливість притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_2 знімала кошти з розрахункового рахунку СПД-ф.о. ОСОБА_1 згідно чеку ЛГ №5210169 від 16.06.2010 на суму 45500,00грн., чеку ЛГ №5210170 від 17.06.2010 на суму 52250,00грн., чеку ЛГ №5210172 від 18.08.2010 на суму 72000,00грн., чеку ЛГ №5210174 від 28.09.2010 на суму 14000,00грн., чеку ЛЖ №5727377 від 18.11.2010 на суму 26600,00грн.
Представником позивача зазначено, що дані кошти знімали ОСОБА_2 в приміщенні банку на підставі виданої СПД-ф.о. ОСОБА_1 довіреності, що засвідчено працівниками банку (а.с.19).
Пунктом 7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 із змінами та доповненнями, видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженнями власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, і іншими уповноваженими не це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.
Згідно ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представником відповідачем не надано суду беззаперечних доказів того, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з СПД-ф.о. ОСОБА_1 та є її є найманим працівником.
З вищевикладеного, можна прийти до висновку, що ОСОБА_2 знімала грошові кошти з розрахункового рахунку СПД-ф.о. ОСОБА_1 не як найманий працівник, а як довірена особа на підставі довіреності від 18.05.2010.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 08.11.2012 №00001141720.
Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 60коп. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби (м.Київ, вул. Жилянська, 23, код 26088788) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Клименчук