8.1
Іменем України
29 квітня 2013 року Справа № 812/2554/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Захарової О.В.,
при секретарі: Білоконі Д.І.,
за участю
предстаника позивача: Бойко В.І. (довіреність №31 від 16.06.2011),
представник відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Ліа ЛТД" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби з видання Рішення від 21 грудня 2012 року №22981/10/19-107 про опис майна у податкову заставу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД;
- скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби від 21 грудня 2012 року №22981/10/19-107 про опис майна у податкову заставу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД;
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби з видання Податкової вимоги від 18 грудня 2012 року №3506 Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД на суму податкового боргу 429,00 грн.;
- скасувати податкову вимогу від 18 грудня 2012 року №3506Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.
В обґрунтування позову зазначено, що за спірною податковою вимогою ТОВ ВКФ "Ліа ЛТД" зобов'язано сплатити не існуючий податковий борг. Позивач стверджує, що податковий борг станом на 18.12.2012 у розмірі 429,00 грн. був відсутній, отже у відповідача відсутні підстави для прийняття податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судовогог розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позивачем в порушення вимог абзацу 2 п.п.267.5.2 ст.267 Податкового кодексу України у строк до 15 грудня 2012 року не сплачений збір за провадження торгівельної діяльності юридичними особами у сумі 429,00 грн. У зв'язку із несплатою позивачем у встановлений законом строк суми збору, ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС прийнято податкову вимогу від 18.12.2012 №3506 на суму 429,00 грн. Збір за провадження торгівельної діяльності ТОВ ВКФ "Ліа ЛТД" було сплачено 19 грудня 2012 року згідно платіжного доручення №5617 від 19.12.2012 та даних облікової картки. Майно ТОВ ВКФ "Ліа ЛТД" вважається звільненим із податкової застави, а рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва вважається відкликанним та втратило силу після погашення позивачем податкового боргу у розмірі 429,00 грн. Позивач просить відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо скасування податкової вимоги та дій по її прийняттю, провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення про опис майна у податкову заставу та визнання протиправними дій по його прийняттю закрити, оскільки станом на момент розгляду справи по суті відсутнє порушене право позивача внаслідок винесення оскаржуваного рішення, яке вичерпало свою дію (а.с.148-150).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ТОВ ВКФ "Ліа ЛТД" є платником збору за провадження торгівельної діяльності, що підтверджується торговим патентом на провадження торгівельної дільності "роздрібна торгівля", дійсним з 29.11.2012 по 31.10.2017 серії ТВП №3000281, виданим ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС 03.12.2012 (а.с.15).
Як платник збору за провадження торгівельної діяльності ТОВ ВКФ "Ліа ЛТД" перебуває на обліку у ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС.
Відповідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 14.1.68. п.14.68 ст.14 Податкового кодексу України, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII цього Кодексу - сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.
Відповідно до ст.267 Податкового кодексу України, платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.
За приписами абзацу б п.п.267.5.2 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями збір сплачується щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю.
Граничний строк сплати позивачем збору становив 15 грудня 2012 року та у встановлений законом строк позивач суму збору у розмірі 429,00 грн. не сплатив. Зазначені обставини у судовому засіданні не заперечувались представником позивача.
Судом встановлено, що 18.12.2012 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби у звязку із несплатою боргу ТОВ ВКФ "Ліа ЛТД" у строк встановлений законом для сплати збору прийнято податкову вимогу № 3506 про сплату податкового за узгодженими податковими зобов'язаннями, зокрема, із збору за провадження торгівельної діяльності (роздрібна торгівля), в сумі 429,00 грн. (а.с.13).
21.12.2012 року податковим органом прийнято рішення № 22981/10/19-107 про опис майна у податкову заставу майна, що перебуває у власності платника податків ТОВ ВКФ "Ліа ЛТД" (а.с.10).
Відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковою вимогою є письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, аа також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Підстави та порядок надіслання (вручення) органами державної податкової служби вимог платникам податків врегульовано ст.59 Податкового кодексу України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 № 1113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14 листопада 2012 року за № 1909/22221 (далі Порядок №1113).
Згідно п. 59.1, п. 59.3 ст. 59 ПК України, орган державної податкової служби надсилає (вручає) платнику податків податкову вимогу у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до абзацу 3 п.2.2 розділу II Порядку №1113 податкова вимога формується, якщо: платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки.
За ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Положення ст.60 ПКУ кореспондуються з приписами п.6.1 розділу VI Порядку №1113, яким передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною:
у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;
з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги;
з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або судом суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;
у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
Як встановлено судом, згідно платіжного доручення №5617 від 19.12.2012 позивачем був сплачений збір за провадження торгової діяльності у сумі 470,00 грн. в установі банку АТ "Брокбізнесбанк". Перерахування банківською установою зазначених коштів здійснено 19.12.2012 (а.с.16).
В письмових запереченнях відповідачем не оспорюються обставини сплати позивачем у повному обсязі податкового боргу із збору за провадження торгової діяльності 19.12.2012 (а.с.148).
Отже, в силу ст.60 Податкового кодексу України та абзацу 1 п.6.1 розділу VI Порядку №1113 податкова вимога від 18.12.2012 №3506 вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків - 19.12.2012.
З огляду на те, що ані нормами Податкового кодексу України, ані Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 № 1113, не передбачено винесення податковим органом рішення про відкликання податкової вимоги, правомірним є висновок, що податкова вимога вважається відкликаною в силу закону та її скасування у судовому порядку не потребується.
Щодо рішення про опис майна у податкову заставу.
Відповідно до ст. 88 ПКУ з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
З аналізу вищенаведених положень правових норм вбачається, що рішення про опис майна у податкову заставу та наступний його продаж майна у погашення податкового боргу платника податків провадяться лише при наявності податкового боргу такого платника податків.
Відповідно до п.п.93.1.1 п.93.1 ст.93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2012 відповідачем було прийнято податкову вимогу №3506 про сплату податкового боргу із збору за провадження торгівельної діяльності на суму 429,00 грн., 19.12.2012 позивач сплатив повністю податковий борг, визначений спірною податковою вимогою, однак 21.12.2012 за №22981/10/19-107 відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу у звязку із наявністю у платника податкового боргу із збору у сумі 429,00 грн.
З огляду на те, що відповідачем оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 21.12.2012 за №22981/10/19-107 прийнято після сплати позивачем суми податкового боргу із збору за провадження торгівельної діяльності, суд дійшов висновку, що зазначене рішення суперечить вищевказаним положенням Податкового кодексу України, прийнято відповідачем безпідставно, без урахування факту сплати податкового боргу позивачем.
Твердження відповіда щодо звільнення майна з податкової застави в силу п.п.93.1.1 п.93.1 ст.93 Податкового кодексу України судом не приймається, оскільки за умовами наведеної норми майно платника звільняється з податкової застави з дня отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу, однак у спірних правовірносинах відповідачем отримано підтвердження сплати податкового боргу та після цього винесено рішення про опис майна позивача у податкову заставу.
На підставі викладеного, рішення про опис майна у податкову заставу від 21.12.2012 за №22981/10/19-107, прийняте ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС є протиправним та підлягає скасуванню.
Позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по прийняттю оскаржуваної податкової вимоги та дій по прийняттю рішення про опис майна у податкову заставу задоволенню не підлягають з підстав того, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії. Саме воно має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 29 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 07 травня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Ліа ЛТД» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Ліа ЛТД» у податкову заставу від 21.12.2012 за №22981/10/19-107.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Ліа ЛТД» (і.к. 20163224) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцяти чотири гривні 41 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 07 травня 2013 року.
Суддя О.В. Захарова