Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 квітня 2013 р. Справа №805/3594/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Дворникова М.С.,
за участю секретаря Воловик Ю.В.,
позивача не з'явився,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення № 538 від 15.02.2013 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 423,93 грн. та нарахування пені у розмірі 29,68 грн.,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення № 538 від 15.02.2013 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 423,93 грн. та нарахування пені у розмірі 29,68 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2013р. до 28.01.2013р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 13.04.2003р. Оскільки в силу вимог пункту 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пенсіонери за віком звільняються від сплати за себе єдиного внеску, оскаржуване рішення відповідача, на думку позивача, є протиправним, так як передбачає відповідальність за правопорушення, якого не існує.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загально обов'язкового державного соціального страхування. Право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Оскільки позивачу призначено пенсію на пільгових умовах, зі зниженням пенсійного віку до досягнення 60 років, він, на думку відповідача, від сплати за себе єдиного внеску не звільнений, тому спірне рішення є правомірним.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтвердив. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізичною особою - підприємцем, протягом 2012 року був платником єдиного внеску, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного внеску (а.с. 9).
Одночасно з цим Позивач є пенсіонером, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2, видане Пенсійним фондом України 17 липня 2003 року (а.с.10).
Як пенсіонер ОСОБА_1, перебуває на обліку в УПФУ і отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач припинив сплату єдиного внеску, виходячи з того, що він є пенсіонером за віком, і, як наслідок, звільнений від сплати цього внеску.
Однак, за твердженнями позивача, на початку 2013 року посадові особи УПФУ звернулися до нього з усною вимогою добровільно сплатити заборгованість з єдиного внеску, у зв'язку з чим ним були сплачені грошові кошти в сумі 7000,0 грн.
15.02.2013 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області винесено рішення № 538 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Вищевказаним рішенням від 15.02.2013 року управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застосувало до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції на загальну суму 453,61 грн.
Позивач просить визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області від 15.02.2013 року № 538, посилаючись на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, нормами якого, пенсіонера за віком звільнено від сплати єдиного внеску.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Наявність публічно-правового спору обумовлена різним тлумаченням сторонами поняття "пенсіонер за віком", вжитого в ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в той час, коли Позивач виходить з буквального тлумачення вказаного поняття, Відповідач застосовує звужене тлумачення вказаного поняття, приходячи до висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і яким пенсія за віком призначена на загальних, а не на пільгових умовах.
До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
Ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.
Зважаючи на викладене, розглядаючи і вирішуючи по суті публічно-правовий спір, який виник між ОСОБА_1 та УПФУ, суд перевіряє оскаржувані рішення відповідача, на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464).
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування, (опублікований в газеті "Голос України" від 5 серпня 2011 року № 188), а саме з 6 серпня 2011 року, ст.4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: "Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ч.4 ст.4 Закону № 2464 було передбачено звільнення фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.
Крім того, правовою нормою, яка міститься в ч.4 ст.4 Закону № 2464, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058.
Пенсія позивача призначена на підставі ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон 1788), згідно з якою працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст.2 цього Закону.
Положення п. "а" ч.1 ст.2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.
Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст.14-18).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як "пенсія за віком", незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є "пенсіонером за віком" і відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464, яка не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, підлягає звільненню від слати за себе єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 01.11.2012 № К/9991/50185/12, від 09.10.2012 № К/9991/49213/12, від 11.09.2012 № К/9991/55889/12, від 14.02.2013 К/9991/78530/12, від 16.10.2012 № К/9991/45542/12, від 17.01.2013 № К/9991/48623/12, від 20.09.2012 № К/9991/45538/12.
Виходячи з наведеного, оскаржуване позивачем рішення № 538 від 15.02.2013 є протиправним, оскільки покладає на позивача зобов'язання, від виконання яких він звільнений на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464, та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення № 538 від 15.02.2013 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 423,93 грн. та нарахування пені у розмірі 29,68 грн. - задовольнити.
Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 538 від 15.02.2013 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 423,93 грн. та нарахування пені у розмірі 29,68 грн..
Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя (87548, м. Маріуполь, вул. Зелинського 27А) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 квітня 2013 року.
Повний текст постанови складено та підписано 30 квітня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.