м.Вінниця
25 квітня 2013 р. Справа № 802/1297/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації Вінницької області
про: доплату до заробітної плати за роботу в зоні радіоактивного забруднення
25 березня 2013 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації Вінницької області про доплату до заробітної плати за роботу в зоні радіоактивного забруднення.
Вказана справа передана до ВОАС згідно ухвали Чечельницького районного суду Вінницької області від 28.10.2011 року відповідно до якої зазначено, що даний спір між сторонами пов"язаний з проходженням публічної служби, а відтак такий спір за правилами п.2 ч.2 ст. 17 та ч.2 ст. 18 КАС України підлягає розгляду окружним адміністративним судом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, враховуючи положення ст. 22 КАС України, дану адміністративну справу прийнято до свого провадження.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в АДРЕСА_1, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі одна мінімальна заробітна плата.
Позивач зазначає, що відповідач виплачує їй вказані виплати у твердих сумах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення її прав, оскільки Закон має пріоритетне значення перед Постановою Кабінету Міністрів України, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України.
У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 вважає дії відповідача неправомірними, тому звернулась до суду з вимогами:
1. Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації неправомірними.
2. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації на користь позивача недоплачені кошти передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5527,80 грн. за період з 20.10.2011 року до припинення права на виплати, і виплачувати на день припинення такого права.
Як видно з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача недоплачені кошти за період з 20.10.2011 р. до припинення права на виплати, натомість позовна заява підписана позивачем 19.04.2011 року, а подана до суду 20.04.2011 року, що підтверджується відтиском штемпеля Чечельницького районного суду.
Саме з підстав зазначених вище, з метою уточнення позовних вимог та враховуючи, що відсутність позивача при розгляді справи у судовому засіданні, не дасть можливості в повній мірі з'ясувати обставини, які можуть бути їй відомі, що може суттєво вплинути на результат вирішення даної справи, суд дійшов висновку про визнання обов'язковою явки в судове засідання позивача, про що зазначено в ухвалі про прийняття до провадження справи, що надійшла з іншого суду від 28.03.2013 року (а. с. 19).
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі (а. с. 18). Крім того, зазначила, що позов підтримує та вважає, що в матеріалах справи є всі докази які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
За даних обставин, справа розглянута згідно тих вимог, які сформовані позивачем в адміністративному позові від 19.04.2011 року.
Представник управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації Вінницької області надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення (а. с. 16), згідно якого проти позову заперечує в зв'язку з тим, що відповідно до Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство праці та соціальної політики, а управління праці та соціального захисту населення є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Тобто, відповідач наголошує, що фінансування здійснюється від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня до розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, а тому органи праці та соціального захисту населення мають повноваження виключно з нарахування та виплати відповідних допомог і не мають повноважень щодо визначення розмірів цих виплат. Єдиним органом, згідно Закону, що має право та повноваження встановлювати конкретні розміри допомог, підвищувати, а також встановлювати порядок здійснення цих виплат є Верховна Рада України на підставі Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік.
Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи без їхньої участі та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи та докази, суд встановив наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно матеріалів справи, а саме паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а. с. 6-7) ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки від 18.04.2011 р. (а. с. 4) ОСОБА_1 працює в управлінні праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації з 11.08.2004 року по день видачі даної довідки.
Згідно постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 1991р. №106 (розділ 4 Додатку №1 - Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) село Тартак Чечельницького району Вінницької області віднесено до населеного пункту, яке розташоване у зоні посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідним категоріям громадян, а саме:
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України про Державний бюджет на відповідний рік і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати доплати.
З урахуванням вищевказаного на позивача поширюється дія зазначеного Закону, оскільки ОСОБА_1 працює і проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджується долученими до позову документами, а відтак відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щомісячної грошової доплати до заробітної плати.
Згідно довідки від 18.04.2011 р. (а. с. 5) ОСОБА_1 щомісячна доплата до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не виплачувалась в зв'язку з тим що дана виплата здійснювалась відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок) та від 26.07.1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 5,20 грн. щомісячно.
Вихідним критерієм нарахування доплати, визначеної статтею 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є мінімальна заробітна плата. Слід зазначити, що розмір мінімальної заробітної плати на 2004 - 2011 роки встановлювався законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (від 14 червня 2011 року №3491-VI) Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, відповідно до якого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. (Пункт 4 розділу VII "Прикінцевих положень" визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2011 від 26.12.2011).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, визначено в абсолютних сумах.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням їх дії у часі, в даному випадку з 22 травня 2008 року до 19 червня 2011 року, в той час коли позивач просить стягнути з відповідача недоплачені кошти передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 20 жовтня 2011 року до припинення права на виплати і виплачувати по день припинення такого права.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо відсутності у відповідача - управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації Вінницької області обов'язку виплачувати позивачу доплату до заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 20.10.2011 року до припинення права на виплати, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", згідно якого Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, відповідно до якого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, яким не понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не присуджує їх до сплати позивачем.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: