Справа № 297/1006/13-ц
про відмову у відкритті провадження у справі
13 травня 2013 року м. Берегово
Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Гал Л. Л. , розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» до приватного нотаріуса ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ПАТ «ВТБ Банк», про зобов'язання вчинити певні дії,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» звернулося із позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ПАТ «ВТБ Банк», про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_1 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо накладення заборони на відчуження зазначеного у договорі іпотеки від 25.04.2012 року майна - комплексу будівель, що знаходяться за адресою с. Мужієво, вул. Р.Ференца ІІ, 274/Б, який належить ТОВ «Котнар-М», зареєстрованого в реєстрі за №2138.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Згідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.
Відповідно до ст. 18 ч. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже не підпадають під відповідну судову юрисдикцію.
З позовної заяви вбачається, що позивач ТОВ «Котнар-М» взяв на себе зобов'язання боржника ЗАТ «Котнар» перед кредитором ПАТ «ВТБ Банк» по мировій угоді затвердженої 06.12.2012 року у провадженні про банкрутство порушеного відносно ЗАТ «Котнар» у 2010 році.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.
Так, в п. 15 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» також зазначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 ГПК справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.
Поняття банкрутства, порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредитора визначаються Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За цим Законом банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 вказаного Закону).
У зв'язку з наведеним вимоги про поновлення строку звернення до боржника щодо його грошових зобов'язань, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та про зобов'язання включити до переліку кредиторів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, згідно постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання.
Також, пунктом 4 постанови передбачено, що до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство, а також справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, за певними винятками (пункт 7 частини першої статті 12 ГПК). Зазначені справи відповідно до частини другої статті 41 ГПК розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до п. 8 вказаної постанови, виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Отже, враховуючи, що ТОВ «Котнар-М» є юридичною особою, яка пред'явила позов, що випливає з господарсько-правових відносин, тому дану вимогу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства і вона повинна розглядатися в порядку господарського судочинства згідно до ст. 1 ГПК України.
У зв'язку з вищенаведеним вважаю, що у відкритті провадження за позовом ТОВ «Котнар-М» слід відмовити.
Керуючись ст. 122 ч. 2 п. 1 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» до приватного нотаріуса ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ПАТ «ВТБ Банк», про зобов'язання вчинити певні дії.
Сплачений судовий збір, згідно квитанції № 0660710176 від 07.05.2013 року на розрахунковий рахунок 31213206700005 в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 30 копійок - повернути ТОВ «Котнар-М».
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі невідкладно надіслати позивачу разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Л. Л. Гал