Справа № 297/424/13-ц
10 травня 2013 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Фейіра О. О., при секретарі Кузьма Т.В., з участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю,-
встановив:
ОСОБА_3 звернулася в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1, про встановлення факту її проживання з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, однією сім"єю в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 16 жовтня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто до дня смерті ОСОБА_4.
Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що 20 липня 2012 року вона одружилася з ОСОБА_1 і переїхала жити до нього в будинок його бабки ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де вона проживає до сьогоднішнього дня. Незадовго до їх весілля, чоловіка звільнили з роботи, останній до кінця 2006 року був безробітний, а тому весь тягар утримання сім"ї, в тому числі і бабки чоловіка, ліг на неї. На момент її вселення, вищевказаний житловий будинок перебував у занедбаному стані, її батько за власні кошти зробив ремонт будинку та придбав нові меблі. На той час бабці чоловіка ОСОБА_4 вже виповнилося 72 роки, вона постійно хворіла, в неї була паралізована рука, у зв"язку з чим потребувала стороннього догляду. Вони проживали з ОСОБА_4 однією сім"єю, були пов"язані спільним побутом, мали взаємні права та обов"язки. Протягом всього часу спільного проживання вона доглядала за ОСОБА_4, готувала їй їсти, купувала їй необхідні ліки. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла. Після смерті останної відкрилася спадщина на належний їй житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1. Встановлення факту проживання однією сім"єї необхідне їй для оформлення спадщини. А тому просить суд встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім"єю в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 16 жовтня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто до дня смерті ОСОБА_4.
Позивач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з"явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без її участі, з участю її представника ОСОБА_5, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с. 24).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги свого довірителя підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві та пояснив, що з 16 жовтня 2012 року і до дня смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, його довірителька ОСОБА_3 проживала разом з останньою однією сім"єю в АДРЕСА_1, так як була дружиною її внука ОСОБА_1 Оскільки будинок знаходився в занедбаному стані, її батько за власні кошти зробив ремонт будинку, встановив опалення та придбав нові меблі. Вона повністю утримувала сім"ю, в той час і ОСОБА_4, так як її чоловік ОСОБА_1 незадовго до їх весілля звільнився з роботи. Оскільки, на той час ОСОБА_4 виповнилося 72 роки, вона постійно хворіла, в неї була паралізована права рука, вона потребувала стороннього догляду. Його довірителька ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_4 однією сім"єю. Просив заяву задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, вважаючи такий безпідставним, подав письмове заперечення проти позову (а.с. 35, 36) та пояснив, що дійсно після укладення їх шлюбу з ОСОБА_3, вони стали проживати в АДРЕСА_1, який належав його бабці ОСОБА_4, однак жили з останньою не однією сім"єю, так як його бабка ОСОБА_4 впустила їх жити в основний будинок, а сама проживала в літній кухні, мала свою пенсію, за рахунок якої жила, забезпечувала себе всім необхідним, готувала собі їжу, прала, прибирала та самостійно обробляла свою частину огороду. Зазначив, що його бабка ОСОБА_4 будь-якого стороннього догляду не потребувала. Ствердив, що навпаки його колишня дружина ОСОБА_3 недолюблювала його бабку ОСОБА_4 та неодноразово її ображала. ОСОБА_3 разом з його бабкою ОСОБА_4 спільно не проживала, не була пов"язана з останньою спільним побутом, не мала і взаємних прав та обов"язків. Просив в задоволенні позову відмовити.
Допитані в ході судового розгляду справи в якості свідків ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ствердили, що впродовж всього часу проживання позивачки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, між останньою та власником будинку ОСОБА_4, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_4 були непрязні відносини. Неодноразово між ними виникали сварки, були випадки, коли ОСОБА_4 не впускала до будинку ОСОБА_3 Ствердили, що кожен мав свою частину огороду, яку обробляв самостійно.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідків, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено в ході судового розгляду справи та не оспорювалося сторонами, бабка відповідача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті останньої відкрилася спадщина на належний їй житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Як ствержує в своїй позовній заяві позивач ОСОБА_3, встановлення факту її проживання та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, однією сім"єю в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 16 жовтня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (до дня смерті ОСОБА_4) необхіно їй для оформлення права на спадщину як спадкоємця четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, на вищевказаний житловий будинок, який належав померлій ОСОБА_4
Так, відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім"єю не менше як п"яти років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 ст. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім"єю не менше як п"ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім"єю не менше як п"ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім"єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов"язані спільним побутом, мали взаємні права та обов"язки.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"- при вирішені цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відмовляючи позивачу ОСОБА_3 в задоволенні позову, суд виходить із того, що остання не надала суду жодних доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, однією сім"єю в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 16 жовтня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (до дня смерті ОСОБА_4), про їхній зв"язок спільним побутом, наявність взаємних прав та обов"язків, ведення спільного домашнього господарства.
Натомість суд приймає до уваги пояснення відповідача ОСОБА_1 та свідків допитаних в ході судового розгляду справи, згідно яких встановлено, що позивачка ОСОБА_3 перебувала з ОСОБА_4 у неприязних відносинах та між ними неодноразово виникали сварки.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України - витрати, пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. А тому суд вважає стягнути з позивача в користь відповідача документально підтверджені ним витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. (а.с. 20, 21. 38).
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 3 СК України, 1264 ЦК України, абз. 3 ст. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ч. 3 ст. 10, 15, 57-60, 208, 209, 212, 292, 294 ЦПК України,-
рішив:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про встановлення факту проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, однією сім"єю в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 16 жовтня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (до дня смерті ОСОБА_4) - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн. витрат на правову допомогу.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 15 травня 2013 року.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії, до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.
Суддя: Фейір О. О.