Справа №: 22-ц/191/643/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
"30" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.
СуддівПолянської В.О.,Редько Г.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - ГУ МВС України в АРК, Міністерство внутрішніх справ України, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 29 березня 2013 року, -
ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту того, що закриту черепно-мозкову травму ,забиті гематоми м.яких тканин обличчя, сдавлення головного мозку, які призвели до 50% втрати професійної працездатності та 3 групи інвалідності, він отримав під час проходження служби 13.03.2012 року. В якості заінтересованих осіб зазначені ГУ МВС України в АРК та Міністерство внутрішніх справ України.
Вимоги мотивовані тим, що протягом з 15.08.2002 року по 30.09.2012 року заявник проходив службу в органах внутрішніх справ. 30.09.2012 року був звільнений на підставі п.64 «б» Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України» №114 від 29.07.1991 року, через хворобу.
Заявник вказує, що під час проходження служби, а саме 13.03.2012 року, коли він повертався з роботи додому, він отримав закриту черепно-мозкову травму ,забиті гематоми м.яких тканин обличчя, сдавлення головного мозку, які призвели до 50% втрати професійної працездатності та встановлення 04.10.2012 року третьої групи інвалідності,.
Заявник також вказує, що після призначення йому інвалідності, на підставі ст.23 Закону України «Про міліцію», він звертався до керівництва ГУ МВС України в АРК з заявою про виплату одноразової допомоги у зв.язку з каліцтвом, отриманим під час проходження служби. Проте, у виплаті грошової допомоги йому було відмовлено на підставі того, що в акті службового розслідування №4 від 04.07.2012 року, висновку службового розслідування за фактом нещасного випадку , що стався із старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 , зазначено, що нещасний випадок стався в період проходження служби, однак в неробочий час, не пов.язаний з виконанням службових обов.язків, причиною якого стала особиста необережність під час проведення господарських робіт 17.03.2012 року.
Із вказаними висновками акту службового розслідування заявник незгодний, оскільки отримав травми не 17.03.2012 року, а 13.03.2012 року, що підтверджується повідомленням чергового служби швидкої медичної допомоги від 13.03.2012 року, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.03.2012 року та довідкою Керченської лікарні №1 ім М.І.Пірогова №238 від 06.03.2013 року.
Посилаючись на вказані обставини, положення ч.2 ст.256 ЦПК України, ОСОБА_6 просив встановити юридичний факт отримання ним закритої черепно-мозкової травми та інших тілесних ушкоджень саме 13.03.2012 року.
Ухвалою Керченського міського суду від 29.03.2013 року було відмовлено у відкритті провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення.
Суд дійшов висновку про те, що справи про встановлення таких фактів не розглядаються в порядку окремого провадження, оскільки між сторонами виник спір щодо відомостей, викладених в акті службового розслідування, та щодо права на одержання одноразової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію»..
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_6 приніс апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Заявник вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що він вимагає встановити факт каліцтва на виробництві чи факт каліцтва в зв.язку з виконання державних чи громадських обов.язків, оскільки факт каліцтва ( інвалідності) вже встановлений висновком МСЕК , про що зазначено в довідці №017857 від 04.10.2012 року, яку він не оскаржує.
Заявник вказує, що його вимоги зводяться до встановлення факту отримання ним закритої черепно-мозкової травми та інших ушкоджень здоров.я, які потягли за собою встановлення інвалідності, саме 13 березня 2012 року, а не 17 березня 2012 року, як зазначено в акті службового розслідування №4, висновку службового розслідування за фактом нещасного випадку , що стався із ним, від 04.07.2012 року .
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
З позовної заяви ОСОБА_6 вбачається, що фактично він не згодний з актом службового розслідування №4, висновком службового розслідування за фактом нещасного випадку , що стався з ним, складеними 04.07.2012 року, в яких зазначено, що нещасний випадок стався в період проходження служби, однак в неробочий час, не пов.язаний з виконанням службових обов.язків, причиною якого стала особиста необережність під час проведення господарських робіт 17.03.2012 року. В заяві ОСОБА_6 наполягає на тому, що нещасний випадок стався з ним 13.03.2012 року, а не 17.03.2012 року, як зазначеено в акті розслідування.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що заявник вважає, що 13.03.2012 року нещасний випадок стався з ним під час повернення з роботи до додому, тобто під час проходження служби, що надає йому право, після встановлення інвалідності, отримати одноразову допомогу відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію». Проте, керівництво ГУ МВС України в АРК та МВС України заперечують проти виплати одноразової допомоги.
Тобто, між сторонами виник спір про право, який не може розглядатись в порядку окремого провадження.
Відповідно до ч.4 ст.256 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
За такими обставинами, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не можна визнати обгрунтованими.
Апеляційна скарга не містить безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 29 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до суду касаційної інстанції
Судді
Т.І.Моісеєнко Г.В.Редько В.О.Полянська