Справа № 628/355/13
Провадження № 1-кп/628/42/13
14 травня 2013 р. Куп'янський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді - Цендра Н.В., при секретарі - Кравцовій В.М., за участю прокурора Джулай І.П., провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп'янськ, судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, розведеного, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, -
ОСОБА_1, згідно рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 19.01.2011 року, за виконавчим листом № 2-257/2011, був зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 17.12.2010 року і до повноліття доньки ОСОБА_2.
ОСОБА_1, достовірно знаючи про вищевказане рішення суду, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, починаючи з 17.12.2010 р. до лютого 2011 р. аліменти на утримання дітей не виплачував. В період часу з лютого до червня 2011 р., ОСОБА_1 сплатив на утримання дітей кошти в сумі 1800 гривень. Після червня 2011 р. до 15.11.2012 р. аліментів не сплачував зовсім, будь якої матеріальної допомоги на утримання дітей у вигляді одягу, продуктів харчування та іншого не надавав. На неодноразові виклики до ВДВС Куп'янського МРУЮ Харківської області ОСОБА_1 не з'являвся, довідки про свої доходи не надавав, тим самим став на шлях злісного ухилення від сплати аліментів, у зв'язку з чим згідно розрахунку, виданого ВДВС Куп'янського МРУЮ Харківської області відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та п.7.5.2. «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.09.2003 р. №115/5, заборгованість по аліментам станом на 15.11.2012 р. складає 17220 гривень 24 копійок.
ОСОБА_1 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України визнав частково, пояснив, що йому було відомо про рішення суду, згідно якого з нього стягувалися аліменти на утримання його дітей, однак у нього з ОСОБА_4 була усна домовленість і він сплачував потерпілій аліменти на утримання дітей із рук в руки, які передавав ОСОБА_5, останній раз передавав у квітні 2013 р. у розмірі 500 грн., а перед цим 28.03.2013 р., яку суму не пам'ятає. Також доповнив, що він платив аліменти до того часу поки його не вигнали з квартири, а саме державний виконавець наклав арешт на квартиру за несплату аліментів 05.04.2012 р.. Вказана квартира належить йому та колишній дружині ОСОБА_4 в рівних частинах.
Однак, незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його винність у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
- поясненнями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4, підтверджено, що рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2011 року з ОСОБА_1, було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів щомісячно. Однак ОСОБА_1 тільки 5 разів перерахував гроші через ВАТ «Укрпошта», це у січні 2011 р. - 200 грн., у лютому 2011 р. - 200 грн., у березні 2011 р. - 300 грн., у квітні 2011 р. - 800 грн., у червні 2011 р. - 300 грн.. Інші грошові кошти ОСОБА_1 не перераховував, та їй ніяким чином не передавав, другої матеріальної допомоги не надавав, продукти харчування не придбавав. У грудні 2010 р. вигнав її з дітьми зі спільної квартири і вона вимушена була знімати квартиру. З сином та донькою ОСОБА_1 бачився два рази у січні та березні 2011 р., на даний час з дітьми не спілкується.
- поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5, підтверджено, що він знає ОСОБА_1, як колишнього чоловіка його сестри, знає, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти і нічим не допомагає дітям. Спочатку ОСОБА_4 проживала у Куп'янську, а потім переїхала в Ольховатку. Також повідомив, що останній раз бачив ОСОБА_1 приблизно 2 роки тому, коли переносив речі сестри, після цього ОСОБА_1 не бачив, і останній ніколи ніяких коштів йому не передавав. Крім того пояснив, що вони не могли спілкуватися, оскільки він мешкає в Ольховатці, а ОСОБА_1 туди не приїжджав, по телефону також не могли спілкуватися, оскільки він загубив мобільний телефон, і на даний час в нього інший номер, який ОСОБА_1 не знає.
Винуватість підсудного доводиться також письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 19 січня 2011 року з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь ОСОБА_4 (т.1 а.с.15).
Постановою від 28 лютого 2011 року про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-257 виданого 19 січня 2011 року Куп'янським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх доходів (т.1 а.с.8).
Актами державного виконавця від 06 квітня 2011 року та 16 серпня 2011 року про відсутність боржника ОСОБА_1 за місцем свого мешкання та неможливість встановлення його місця перебування (т.1 а.с.5,7).
Викликами державного виконавця №1200/3 від 17 жовтня 2011 року та №234/3 від 07 березня 2012 року (а.с.9).
Постановою державного виконавця від 15 листопада 2011 року про застосування приводу ОСОБА_1 до ВДВС Куп'янського МРУЮ до державного виконавця (т.1 а.с.4).
Рапортом від 20 грудня 2011 року про неможливість виконання постанови державного виконавця про застосування приводу ОСОБА_1 до ВДВС Куп'янського МРУЮ через відсутність боржника за місцем свого мешкання (т.1 а.с.6).
Поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куп'янського МРУЮ від 15 листопада 2012 року про вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів ( т.1 а.с.3).
Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 з якого вбачається, що боржник ухиляється від сплати аліментів та за період з 17 грудня 2010 року по 15 листопада 2012 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 17220,24 грн. (т.1 а.с.39).
Заявою ОСОБА_6 від 05 грудня 2012 року про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів (т.1 а.с.16).
Характеристикою №12-20 від 18 грудня 2012 року виданою об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Надія-35», в якій вказується, що ОСОБА_1 1975 року народження, за місцем свого мешкання зарекомендував себе з негативної сторони. Покинув сім'ю та маленьких дітей (т.1 а.с.30).
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена.
Таким чином дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України - тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Судом встановлено, що відсутні будь-які законні підстави не довіряти показанням потерпілої та вказаного свідка, оскільки вони логічні, послідовні та повністю відповідають іншим матеріалам кримінального провадження.
Доводи обвинуваченого про часткову причетність до скоєння вказаного кримінального правопорушення неспроможні, спростовуються наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які суд визнає достовірними, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з обставинами справи, не суперечать і доповнюють один одного. Сам обвинувачений в ході досудового розслідування з дотриманням і роз'ясненням права на захист, будучи допитаним в якості підозрюваного, давав послідовні, докладні свідчення про обставини скоєного, в тому числі повністю визнавав свою провину, зобов'язувався, що в подальшому такого не повториться. Крім того ОСОБА_1 в своїх поясненнях, які він давав у судовому засіданні плутався, вказуючи спочатку, що аліменти передавав з рук до рук ОСОБА_4, а потім вказував, що гроші передавав її брату ОСОБА_5, також 13.05.2013 р., у судовому засіданні зазначав, що останній раз платив аліменти у квітні 2013 р., що суперечить його показам, які він давав у судовому засіданні 25.04.2013 р., про те що сплачував аліменти доки не наклали арешт на квартиру 05.04.2012 р. Доказів на підтвердження того, що він сплачував аліменти до суду не надав. Посилання обвинуваченого, в свій захист на те, що на ? частину його квартири наклали арешт за несплату аліментів, суд не бере до уваги, оскільки саме з його вини за несплату аліментів був накладений арешт, а також цей факт не є правовою підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності, і не позбавляє його обов'язку сплачувати присуджені судом аліменти на утримання своїх двох дітей. Тому часткове визнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спосіб його захисту і не вбачає підстав до його виправдання.
При вивченні особи обвинуваченого встановлено, що він є громадянином України, українець, з середньоспеціальною освітою, має на утриманні неповнолітніх дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем мешкання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, раніше не судився.
При призначенні та визначенні виду покарання для обвинуваченного ОСОБА_1, суд враховує те, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, передбачений ч. 2 ст. 12 КК України.
Згідно ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, судом не встановлені.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлені.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе з застосуванням покарання передбаченого санкцією даної статті,у вигляді громадських робіт.
Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.ст. 69, 75, 76 КК України у суду не має.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України , суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: Н.В. Цендра