Справа № 2-3771/12
Ухвала
Іменем України
"27" листопада 2012 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Маслак В.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на майно 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, та іменні акції ВАТ «Ярунська сільгосптехніка» на 1/2 частини в кількості 336815 штук, що зареєстровано на ім'я ОСОБА_3, в межах суми 32 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути чітко зазначено обраний вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. ,,Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що між сторонами наявний спір про стягнення боргу в сумі 32000,00грн.
В обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, позивач посилається лише на те, що невжиття заходу забезпечення позову призведе до порушення прав позивача у зв'язку з навмисним невиконанням відповідачем рішення суду.
Вказане твердження позивача є припущенням, оскільки дані про існування наміру у відповідача навмисно невиконувати рішення суду не підтверджене доказами.
Спосіб у який просить позивач вжити заходи забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу без визначення вартості майна, позбавляє суд можливості дійти висновку щодо співмірності зазначеного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Крім того, накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3, яка не є відповідачем, суперечить положенням п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, згідно якої арешт накладається на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вжитті заходу забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову » № 9 від 22.12.2006 р.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали суду.
Головуючий суддя В. П. Маслак