Справа № 0907/1446/2012
Провадження № 2/344/855/13
18 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області
в складі головуючої- судді: КовалюкІ.П.
секретаря : Гречун Т.Б.
за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, міського голови м.Івано-Франківська, Департаменту комунального господарства, транспорту та зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на житло та розпорядження міського голови
Позивачі звернулися в суд із позовом до ОСОБА_4, Івано-Франківського міського виконавчого комітету про скасування свідоцтва про право власності на житло в частині закріплення комори площею 19,0 кв.м., та 24 кв.м., що знаходиться у підвалі за адресою АДРЕСА_1 та рішення Івано-Франківського МВК.
В процесі розгляду справи позивачами були уточнені позовні вимоги, позов закладений до ОСОБА_4, міського голови м. Івано-Франківська, Івано-Франківського міського виконавчого комітету, департаменту по приватизації державного житлового фонду Івано-Франківського міського виконавчого комітету про скасування свідоцтва про право власності на житло в частині закріплення комори площею 9,0 кв.м., та 24 кв.м., що знаходиться у підвалі за адресою АДРЕСА_1 в та рішення Івано-Франківського МВК.
Позов обґрунтований наступним.
26.07.2011року спільною комісією Івано-Франківського МВК та представників управління архітектури та містобудування, представників ЖЕО №2 при розгляді скарги мешканців будинку АДРЕСА_1 стало відомо, що спірне нежитлове підвальне приміщення загального користування було приватизовано ОСОБА_4 На підтвердження цього ОСОБА_4 було пред'явлено свідоцтво про право власності на підвальні приміщення площею 19,0 кв.м. Та 24.0 кв.м. Позивачі вважають, що ОСОБА_4 незаконно захопив та приватизував нежитлові підвальні приміщення, чим порушив майнові права мешканців будинку на користування вказаними приміщеннями.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали із мотивів, наведених в ньому, просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_4. позов не визнав, суду пояснив, що ним було отримано всі дозволи та погодження для приватизації підвальних приміщень, а тому свідоцтво про право власності на них він отримав правомірно. Просить в позові відмовити.
Представник відповідачів міського голови та Івано-Франківського МВК позов не визнав, суду пояснив, що свідоцтво про право власності на нежитлові підвальні приміщення було видано на підставі дозвільної документації, зібраної гр. ОСОБА_4
Представник відповідача департаменту комунального господарства, транспорту та зв'язку позову не визнав, просить в позові відмовити як в безпідставному.
Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши письмовідокази,наданісудунаобґрунтуваннятазапереченняпозовнихвимог,всебічнотаповнодослідившитакимчиномобставиниданоїсправи,судприйшовдовисновкупротещопозов не підлягаєдо задоволення, виходячизнаступного.
Судом встановлено,що згідно свідоцтва про право власності на житло від 12.10.1995року ОСОБА_4 та членами його сім'ї було приватизовано квартиру по АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ на підставі свідоцтва про право власності і записано в реєстрову книгу за №4367/42. а також закріплено розташовані в підвалі будинку комори площею 9,0 кв.м. та 24,0 кв.м., що підтверджується записом на зворотній сторінці свідоцтва про право власності на житло.
Позивачі являються жителями будинку АДРЕСА_1
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) кімнат у квартирах та будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належним до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно ч. 2 ст. 10 цього Закону встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Рішення Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02.03.2004 р. допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Перелік приміщень будинку, які є допоміжними приміщеннями, визначений ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (2001 р.), згідно якої допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 року № 76 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 за № 927/11207 визначено, що допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
З аналізу нормативних актів, які діяли до прийняття Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зазначених вище Правил вбачається, що до допоміжних приміщень жилого будинку відносились лише приміщення, призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку.
Відповідно до п. З постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 було прийнято до відома, що Державний комітет по житлово-комунальному господарству розробив і затвердив Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян. Таким чином, Кабінет Міністрів України визнав легітимність Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яке було затверджене до прийняття постанови Кабінету Міністрів України наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. № 56, яким встановлювались певні критерії віднесення приміщень жилого будинку до допоміжних.
Згідно з п. 39 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, не підлягають приватизації допоміжні приміщення жилих будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу та складські приміщення). Власником перелічених приміщень після приватизації квартир будинку є товариство власників квартир. Вільні підвальні приміщення за згодою власників квартир будинку переобладнуються під кладові й передаються їм у власність безкоштовно у встановленому порядку.
Таким чином, Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян допускає можливість існування в підвалах різних за своїм правовим режимом приміщень: допоміжних, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, та нежилих приміщень, які не є допоміжними приміщеннями.
Пункт 1 Положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 588, встановлював, що для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні (допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою прибудинкової території тощо), у процесі виникнення різних форм власності може створюватися об'єднання власників. Таким чином, було введене таке поняття, як «майно, що перебуває у загальному користуванні», до якого включались також допоміжні приміщення.
Відповідно до п. 4.1 Типового статуту об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. №28/389 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 1996 р. за №214/1239), до допоміжних приміщень відносяться тамбури, вестибюлі, вітальні, сходові клітки, міжквартирні' коридори, холи, горища, приміщення технічних поверхів, приміщення підвалів, де розташоване технічне обладнання будинку, приміщення для зберігання матеріалів, обладнання та інструменту, розміщення обслуговуючого будинок персоналу, колясочні та інші приміщення будинку, які необхідні для забезпечення утримання будинку і прибудинкової території та культурно-побутового обслуговування мешканців, приміщення об'єктів цивільної оборони тощо.
Таким чином, власники квартир багатоквартирних будинків відповідно до ч.-2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визнавались співвласниками лише тих підвальних приміщень, які відносились до допоміжних приміщень будинку, тобто були призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку або в них було розташоване технічне обладнання будинку. Інші нежилі приміщення, розташовані в підвалах багатоквартирних будинків, не були спільною власністю власників квартир, і, отже, не перебували в загальному користуванні.
Звідси, твердження позивачів, що нібито приватизовані відповідачем ОСОБА_4 спірні підвальні приміщення (комори) в будинку АДРЕСА_1 раніше були приміщеннями загального користування не відповідають дійсності. Зазначені комори цокольного приміщення не відносилися і не відносяться до допоміжних приміщень, оскільки вони не використовувалися для обслуговування будинку і в них не знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, тобто за своїм цільовим призначенням не слугують для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а тому власники квартир не набувають право власності на спірне приміщення.
Спірні нежитлові підвальні приміщення (комори площею 9 кв.м. та 24 кв.м.), закріплені під час приватизації за квартирою № 28 в будинку АДРЕСА_1, не є допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку, оскільки не слугують для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і в них не розміщено технічне обладнання.
Відповідно до п. 1.4.1. правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій переобладнаних жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради відповідно до законодавства.
На підставі листа ЖЕО-2 м. Івано-Франківська від 14.01.2008 року № к-4, рішень виконкому Івано-Франківської міськради від 24.07.2008 року № 364 про дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт та від 22.12.2008 року № 655 про дозвіл на переобладнання і за нотаріально посвідченою згодою мешканців будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, позивачем проведено переобладнання власного цокольного приміщення на АДРЕСА_1 під крамницю промтоварів загальною площею 32.3 кв. м. (а.с. 30-40).
Рішенням сесії Івано-Франківської міськради від 02.12.2008 року ОСОБА_4 дано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0009 га, для влаштування входу до цокольного приміщення, що переобладнується під крамницю промтоварів (а.с.31).
Переобладнання цокольного приміщення під крамницю промтоварів жодною мірою не порушило права мешканців будинку № 47 і не створює їм перешкод в користуванні приміщеннями загального користування. Спірне нежитлове приміщення комори) постійно використовувалося для забезпечення потреб власників квартири № 28 і на даний час не приватизоване, а тому відсутній предмет і підстави позову.
Окрім того, позивачами не надано жодних доказів того, що ОСОБА_4. незаконно захоплено і приватизовано нежитлові підвальні приміщення (комори), як і того, що ним порушено або в майбутньому буде порушено майнові чи будь-які інші права мешканців будинку при користуванні цими приміщеннями. Знаходження в коморах невеликої частини каналізаційної мережі не створює незручностей мешканцям будинку при використанні внутрішніх каналізаційних пристроїв і мережі і не порушує їх прав.
Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. В даному випадку позивачами було надано дозвіл на переобладнання комор, що підтверджується копіями їх заяв, посвідчених нотаріально.
Посилання позивачів на той факт, що в підвальних приміщеннях, які приватизовані позивачем, наявні системи каналізації не підтвердилося поясненням, наданими в судовому засіданні спеціалістом, який пояснив, що в будь-якому будинку в підвальних приміщеннях по всьому периметру проходять каналізаційні системи, однак вихід до них в будинку АДРЕСА_1 не розташованих в підвальних приміщеннях, які належать на праві власності ОСОБА_4
Виходячи із досліджених доказів та обставин, суд приходить до висновку, що спірні підвальні нежитлові приміщення відповідачем ОСОБА_4 приватизовано законно, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 88, 174, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, міського голови м.Івано-Франківська, Департаменту комунального господарства, транспорту та зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на житло та розпорядження міського голови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.П. Ковалюк