Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-9071/12/0170/8
16.04.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Мунтян О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 18.09.12 у справі № 2а-9071/12/0170/8
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)
про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.12 у справі № 2а-9071/12/0170/8 позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС №515 від 25.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1»; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС №0014601702 від 10.08.2012. Вирішено питання щодо судового збору.
Не погодившись з постановою суду, представник Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 16.04.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 12.01.2004р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (том 1 а.с.92).
18.03.2010 ФОП ОСОБА_3 надала до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в якій відобразила податкове зобов'язання в розмірі - 8133грн., податковий кредит в розмірі 7697грн., та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 436грн. (том 1 а.с. 108-111).
16.04.2010р. ФОП ОСОБА_3 надала до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій відобразила податкове зобов'язання в розмірі - 16758грн., податковий кредит в розмірі 15982грн., та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 776грн. (том 1 а.с. 114-117).
16.04.2010р. ФОП ОСОБА_3 надала до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій відобразила податкове зобов'язання в розмірі - 16758грн., податковий кредит в розмірі 15982грн., та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 776грн. (том 1 а.с. 114-117).
20.05.2010р. ФОП ОСОБА_3 надала до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, в якій відобразила податкове зобов'язання в розмірі - 10992грн., податковий кредит в розмірі 10280грн., та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 712грн. (том 1 а.с. 120-123).
16.06.2010р. ФОП ОСОБА_3 надала до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій відобразила податкове зобов'язання в розмірі - 2628грн., податковий кредит в розмірі 2447грн., та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 181грн. (том 1 а.с. 126-129).
16.07.2010р. ФОП ОСОБА_3 надала до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, в якій відобразила податкове зобов'язання в розмірі - 7682грн., податковий кредит в розмірі 7097грн., та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 585грн. (том 1 а.с. 135-138).
18.11.2010р. ФОП ОСОБА_3 надала до Красноперекопської ОДПІ АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, в якій відобразила податкове зобов'язання в розмірі - 4358грн., податковий кредит в розмірі 3884грн., та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 474грн. (том 1 а.с. 141-144).
26.07-30.07.2012р. Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС відповідно до направлення від 25.07.2012р. № 299/17-02 та наказу №515 від 25.07.2012р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з Будівельно-виробничим підприємством «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки за №889/1702/НОМЕР_1 від 31.07.2012 року (том 1 а.с. 10-19).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого у перевіреному періоді завищено податковій кредит з ПДВ за період з 01.02.2010 р. по 31.12.2010 р. на загальну суму 24533,34 грн., в тому числі: за лютий 2010р. - на суму 4233,34грн., березень 2010р. - на суму 8333,33грн., квітень 2010р. - на суму 5683,33грн., травень 2010р. - на суму 850грн., червень 2010р. - на суму 4516,67грн. та жовтень 2010р. - на суму 916,67грн., а також порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст.655, ст. 656 та ст. 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивач за вих. № 2 від 01.08.2012р. надіслав на адресу Красноперекопської ОДПІ заперечення до акту перевірки, однак з листа відповідача за вих. № 2799/г/1702 від 07.08.2012р. слідує, що ці заперечення були визнані відповідачем безпідставними, а висновки акту перевірки обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства (том 2 а.с. 52-53, 54-55).
На підставі акту-перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0014601702 від 10.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 24533,34 грн. за основним платежем та 6133,34 грн. за штрафними санкціями (том 1 а.с. 20).
Судом встановлено, що згідно Наказу № 515 від 25.07.2012 року відповідачем на підставі п.п. 78.1.1, 78.1.4 та 78.1.11 Податкового кодексу України вирішено провести саме документальну позапланову виїзну перевірку позивача по справі (том 1 а.с. 21).
Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Зокрема, згідно підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України до таких обставин належать: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, обов'язковими передумовами законності призначення перевірки за вказаними обставинами є направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень та ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.
Проте, як встановлено судом, на запит відповідача про надання інформації та її документального підтвердження від 16.05.2012р. №2368/п/17-02, ФОП ОСОБА_3 вчасно, із супровідним листом за вих. № 1 від 25.05.2012р. була надіслана відповідь з додаванням копій укладеного з БВП «Строитель Плюс» договору № 52/1168 від 05.08.2009р. та ліцензії на перевезення, транспортних заявок, фіскальних чеків та актів виконаних робіт по взаємовідносинам з даним контрагентом (том 1 а.с. 81-82).
Судова колегія погоджується з висновками суду щодо безпідставності доводів відповідача про надання ФОП ОСОБА_3 інформації не в повному обсязі, адже відповідачем ні в Наказі № 515, ні в акті перевірки не зазначено, які саме документи, що підтверджують фактичність господарських операцій по наданню послуг БВП «Строитель Плюс» в перевезенні вантажів ОСОБА_3, не були нею надані.
Перевіривши вимоги запиту відповідача та зіставивши їх з відповіддю позивача за вих. № 1 від 25.05.2012р., встановлено, що відповідь на поставлені відповідачем запитання була надана в повному обсязі, а тому, за висновком суду, підстави для призначення спірним наказом проведення перевірки згідно з пп.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.11 ст.78 Податкового кодексу України були відсутні.
Що стосується п.п. 78.1.11 п. 78. 1 ст. 78 Податкового кодексу України, то відповідно до даної норми підставою призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Отже п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України має застосовуватись, кореспондуючись з нормами Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509, які визначають обсяг повноважень слідчого під час здійснення останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах.
Однак, в оскаржуваному наказі не міститься будь-якого посилання на процесуальні документи, прийняті судом або органами слідства, що стосуються перевірки господарської діяльності позивача з БВП «Строитель Плюс».
Постанова слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012р. про порушення кримінальної справи відносно директора БВП «Строитель Плюс» ОСОБА_4 за фактами фіктивного підприємництва, яка винесена в рамках кримінальної справи № 69-0146, на яку посилається відповідач в обґрунтування правомірності призначення перевірки на підставі п.п. 78.1.11 Податкового кодексу України, не є такою постановою в розумінні Податкового кодексу України, адже вона не стосувалася призначення перевірки позивача по його взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс».
За таких обставин, підстави для призначення спірним наказом проведення перевірки згідно з п.п. 78.1.11 п. 78. 1 ст. 78 Податкового кодексу України також були відсутні, а тому перевірка була безпідставно призначена наказом № 515 від 25.07.2012р., що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Як свідчать матеріали справи, між ФОП ОСОБА_3 (Повірений - Організатор) та БВП «Строитель Плюс» (Довіритель-Перевізник) укладено Договір №52/1168 від 05.08.2009 року, відповідно до п. 1.1 якого Організатор, діючи за дорученням Перевізника в межах даного договору, надає послуги з пошуку та підбиранню вантажовласників або їх довірених осіб (Замовників), тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є (том 1 а.с. 23).
В свою чергу, в силу п. 3.1 договору Перевізник зобов'язався вчасно надавати під завантаження транспортний засіб у стані, придатному для міжміського (міжнародного) перевезення з урахуванням особливостей та характеру вантажу, вказаного у транспортній заявці, та відповідаючий санітарним вимогам. Наданий Перевізником транспорт повинен перебувати у справному стані, мати зазначені у транспортній заявці технічні характеристики.
Як свідчать матеріали справи, повноваження БВП «Строитель Плюс» надавати послуги з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) підтверджуються Ліцензією Головавтотрансінспекції Міністерства транспорту та зв'язку України серія АВ № 321121 від 28.02.2007р., строком дії від 28.02.2007р. по 27.02.2012р. (том 1 а.с. 24).
Матеріалами справи підтверджується узгодження сторонами договору транспортних заявок у перевірений період, а також надання БВП «Строитель Плюс» послуг з транспортування вантажу відповідно до даних заявок, що підтверджується актами виконаних робіт.
БВП «Строитель Плюс» на підтвердження фактичного виконання послуг також були виписані податкові накладні.
Вказані обставини були встановлені і спірною перевіркою позивача (том 1 а.с. 130-15), але відповідач, незважаючи на дослідження вищевказаних документів, дійшов висновку про завищення позивачем у перевіреному періоді податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 24533,34 грн. у зв'язку з нікчемністю угоди між ФОП ОСОБА_3 та БВП «Строитель Плюс».
В свою чергу, як слідує з п. 3.2.2 акту перевірки №889/17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2012р., висновку про нікчемність укладеної позивачем з БВП «Строитель Плюс» угоди Красноперекопська ОДПІ АР Крим ДПС дійшла внаслідок отримання акту підрозділу ДПС в АРК від 11.04.2012р. № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.
Цим актом встановлено порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст.656 та ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП «Строитель Плюс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.
Зазначено, що діяльність БВП «Строитель Плюс» направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників є метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.
Відображені також відомості досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146, порушеній відносно директора БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_4, фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ін. за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_7 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_7, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.
Як наслідок, перевіркою встановлено, що усі операції БВП «Строитель Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а вчинені ним правочини з підприємствами покупцями та постачальниками відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні, видані від імені БВП «Строитель Плюс», не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення БВП «Строитель Плюс» до податкового кредиту підприємства.
Приймаючи до уваги той факт, що ДПС в АРК було встановлено здійснення БВП «Строитель Плюс» правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів, в ході даної документальної перевірки був зроблений висновок, що надання транспортних послуг, які були надані БВП «Строитель Плюс», фактично не були надані, а значить вони не були використані в межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, що перевіряється - ФОП ОСОБА_3
Посилаючись на ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., в акті перевірки також зазначено, що будь-які документи (в т.ч. договори, накладні, рахунки та ін.) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть бути враховані первинними документами в цілях ведення податкового обліку, навіть при наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
Висновки відповідача, щодо нікчемності укладеного позивачем з БВП «Строитель Плюс» договору про надання транспортних послуг на підставі ст. 228 та ч.2 ст. 215 ЦК України матеріалами справи не підтверджені.
В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачкою з БВП «Строитель Плюс» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.
Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.
До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Проте, з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.
Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.
Однак, і з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.
До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.
Наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність господарських операцій з БВП «Строитель Плюс».
В свою чергу, порядок їх оподаткування ПДВ визначався у перевіреному періоді ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.
Відповідачем не наведено даних про те, що БВП «Строитель Плюс» на момент виписки податкових накладних не був платником ПДВ.
До того ж, спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені нами у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні перевірені періоди.
Що стосується використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як зазначено у п. 2.6 акту перевірки, згідно з реєстраційними даними, видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 визначено послуги з організації перевезень вантажів та консультації з питань комерційної діяльності та управління.
Протягом 2009-2010р.р. позивачем укладено декілька договорів про організацію перевезень вантажів по маршрутам, як-то: з ФОП ОСОБА_8 від 17.07.2009р., із ЗАТ «Севастопольське трансагенство» від 15.10.2010р., з ТОВ «Ті-М-Сі-Крим» від 14.06.2010р., з ТОВ «Сонячний Берег» від 18.01.2010р. (том 1 а.с. 147-153).
Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату або за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортної експедиції може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і по маршруту, обраному експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і отримання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_3 займалася виключно організацією процесу перевезення, що підтверджується вищевказаними договорами, транспортними заявками, актами прийому-передачі виконаних робіт, виписаними ФОП ОСОБА_3 податковими накладними на надані послуги по організації перевезення вантажу, а також звітами про дебетові та кредитові операції по банківському рахунку позивача, де відображені здійснені з нею контрагентами розрахунки (том 1 а.с. 154-258).
Отже, це є доказом використання придбаних позивачем послуг за господарськими операціями з контрагентом - БВП «Строитель Плюс» у власній господарській діяльності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 24533,34грн. та нараховані штрафні санкції на суму 6133,34грн.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.12 у справі № 2а-9071/12/0170/8 залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.12 у справі № 2а-9071/12/0170/8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис О.І. Мунтян
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко