16 квітня 2013 року Справа № 20096/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 18 квітня 2011 року у справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області про нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни , -
04 квітня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії за період в межах позовної давності з урахуванням проведених виплат по день прийняття рішення відповідно та надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
05 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії за період в межах позовної давності з урахуванням проведених виплат по день прийняття рішення відповідно та надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 18 квітня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачам підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачам, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за періоди: з 04 жовтня 2010 року по 04 квітня 2011 року включно з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 та ОСОБА_2; з 05 жовтня 2010 року по 05 квітня 2011 року включно з урахуванням проведених виплат ОСОБА_3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову звернено до негайного виконання.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови судом першої інстанції, зокрема ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 КАС України, ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не розглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивачі є дітьми війни, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивачів права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
До набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону № 2195.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 04 жовтня 2010 року по 04 квітня 2011 року, ОСОБА_3 - з 05 жовтня 2010 року по 05 квітня 2011 року включно з урахуванням проведених виплат
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись статями 99, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 201 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.2 ,ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області задовольнити частково, постанову Мостиського районного суду Львівської області від 18 квітня 2011 року справі № 2-а-338/11 - змінити, виклавши постанову в частині негайного виконання в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Cвятецький