08.05.2013 справа № 2/489/1030/13
рішення
Іменем україни
08 травня 2013 року м.Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого суддіКоваленко І.В.
при секретарі Коденко К.В.
за участю:
представника позивача Стаднійчук Т.А.
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором
встановив:
У лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), звернулось до суду з позовом, ціну якого уточнило після скасування заочного рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.05.2007 з ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 08/05/2007/840К-372, відповідно до якого для придбання нерухомого майна останній надано грошові кошти у розмірі 57700,00 дол.США строком до 14.05.2037 зі сплатою 12,49 відсотків річних. Грошові зобов'язання позичальника забезпечені договором поруки від 17.05.2007, укладеним з ОСОБА_6
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 124221,88 дол.США, що еквівалентно 992905,46 грн., з покладенням на них судових витрат.
У судовому засідання представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував. Інший відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово.
Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в силу яких одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статтей 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Вказаними нормами передбачено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Відповідно до статті 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого порукою встановлені статтею 554 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 17.05.2007 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 08/05/2007/840К-372 на підставі якого для придбання нерухомого майна відповідачу надано кредит у розмірі 57700,00 дол.США строком до 14.05.2037 із сплатою 12,49 відсотків річних (пункти 1.1, 1.3, підпункт 3.3.4 пункту 3.3).
Отримання кредиту представником відповідача не заперечувалося.
17.05.2007 між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно з якими поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати за виконання з боку відповідача ОСОБА_5 умов кредитного договору в повному обсязі (пункти 1.1 - 1.4).
Через порушення відповідачем ОСОБА_5 грошових зобов'язань станом на 05.03.2013 утворилася заборгованість по кредитному договору, яка складається з 56505,61 дол.США боргу по кредиту, 16173,68 дол.США - відсотків, 45772,59 дол.США - пені та 5770,00 дол. США - штрафу, в загальній сумі 124221,88 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного банку України на вказану дату 992905,46 грн.
Заборгованість підтверджена розрахунком банку.
Із пояснень представників сторін встановлено, що останнє погашення заборгованості ОСОБА_5 здійснила у грудні 2010 року, до цієї дати грошові зобов'язання виконувала не регулярно (у 2009 році - один платіж у липні місяці; у 2010 році - декілька платежів).
Як пояснив представник відповідача після сплати у 2010 році чергового платежу ОСОБА_5 припинила виконувати взяті зобов'язання так як погашення заборгованості не приводило до її зменшення, що зумовлено несправедливою схемою кредитування.
На думку представника відповідача, не надавши до оформлення кредитного позичальнику можливості обрати схему кредитування, не повідомивши про переваги і недоліки таких схем, банк фактично ввів в оману ОСОБА_5, тим самим застосував нечесну підприємницьку практику, що є наслідком нікчемності кредитного договору. З цих підстав, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в цілому.
Суд з такими доводами представника відповідача не погоджується, оскільки як видно із умов кредитного договору вони є зрозумілими, містять усі передбачені законодавством для даного виду договорів істотні умови, включаючи умову про щомісячний мінімальний платіж, розмір якого складає 623,35 дол. США., що дозволяє визначити сукупну вартість кредиту.
Умовами договору передбачено з яких конкретно платежів складається щомісячний мінімальний платіж, порядок нарахування відсотків та розподіл платежів отриманих банком від позичальника (підпункти 3.3.1, 3.3.2 пункту 3.3, пункти 3.4 - 3.6).
Відповідно до статтей 202-204, 215, 1054-1056 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, наведені вище обставини свідчать про інформованість позичальника про умови кредитування та свідоме сприйняття цих умов і надання згоди на їх застосування у відносинах, що мали місце між позичальником та банком.
Тому, підстави вважати, що при укладенні кредитного договору, який ОСОБА_5 виконувала певний строк, банк застосував нечесну підприємницьку практику та ввів її в оману, як споживача кредитних послуг, приховавши схеми кредитування, відсутні.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає вимогу банку про солідарне дострокове стягнення заборгованості з відповідачів такою, що відповідає вимогам закону, умовам кредитного договору та договору поруки.
Водночас, суд не погоджується з позов у частині штрафних санкцій.
Так, пунктами 5.1, 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строку сплати мінімально необхідного платежу позичальник сплачує банку пеню у розмірі в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, а за порушення підпунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9 та 4.3.10 пункту 4.3 штраф у розмірі 10 відсотків від суми кредиту за кожен випадок порушення.
Згідно підпункту 4.3.2 пункту 4.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний дотримуватися положень кредитного договору. Отже, даний пункт включає в себе також виконання позичальником грошових зобов'язань.
Таким чином, умовами пунктів 5.1, 5.2 кредитного договору передбачено подвійну відповідальність за порушення грошових зобов'язань у вигляді пені та штрафу, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.
У зв'язку із цим, правомірним є стягнення лише однієї штрафної санкції у вигляді штрафу, розмір якого становить 5770,00 дол. США. та від права на зменшення якого на підставах, наведених у частині третій статті 551 ЦК України представник відповідача відмовився, посилаючись на нікчемність кредитного договору в цілому.
З огляду на встановлені обставини та відповідно до наведених положень законодавчих актів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом дострокового стягнення з відповідачів на користь банку у солідарному порядку заборгованості по кредитному договору в загальній сумі 78449,29 дол. США (56505,61 + 16173,68 +5770,00), що за курсом НБУ станом на 05.03.2013 (799,3000 грн. за 100 доларів США) складає 627045,17 грн.
Із матеріалів справи видно, що при зверненні до суду у 2010 році банк оплатив державне мито у розмір 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (меморіальні ордери від 02.02.2010 №№ 41, 40). Уточнивши у березні 2013 року ціну позову банк додатково сплатив 1621,00 грн. (платіжне доручення від 07.03.2013 № 66394615).
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» максимальний розмір судового збору за подання позову майнового характеру складає 3441,00 грн.
Виходячи з ціни позову загальна сума сплаченого позивачем до бюджету судового збору повинна складати максимальний розмір, встановлений наведеним Законом.
Фактично банк сплатив судовий збір у розмірі 3321,00 грн. (1700,00 + 1621,00), не доплативши 120,00 грн.
У зв'язку із цим, враховуючи, що спір вирішено судом, судові витрати на підставі статті 88 ЦПК України та пропорційно задоволеному позову (63,15 %) підлягають розподілу у такому порядку:
- у рівних частинах з відповідачів на користь банку підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2097,21 грн. та 75,78 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи;
- у частині недоплаченого судового збору на користь держави з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 75,78 грн., а з позивача 44,22 грн.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 62, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - задовольнити частково.
Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_5 (іден.номер НОМЕР_1), ОСОБА_6 (іден.номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору від 17.05.2007 № 08/05/2007/840К-372, яка станом на 05.03.2013 складається із 56505,61 дол.США. заборгованості за кредитом, 16173,68 дол. США відсотків та 5770,00 дол. США штрафу, всього 78449,29 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 627045,17 грн. (шістсот двадцять сім тисяч сорок п'ять гривень 17 коп.).
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_5 (іден.номер НОМЕР_1), ОСОБА_6 (іден.номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судовий збір в розмірі 2097,21 грн. та 75,78 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_5 (іден.номер НОМЕР_1), ОСОБА_6 (іден.номер НОМЕР_2) на користь держави 75,78 грн. судового збору.
Стягнути Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь держави 44,22 грн. судового збору.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя
Повний текст рішення
підписано 13.05.2013.