Справа № 2/463/904/13
Іменем України
09 квітня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді - Мармаша В.Я.
при секретарі - Орловській К.А.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника третьої особи ЛМР - Шмотолохи О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третіх осіб: Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на гараж, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просив визнати дійсним договір купівлі-продажу від 15.07.2009р. гаражу на АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_4, та визнати за ним право власності на вказаний гараж площею 18,3 кв.м. Позов мотивує тим, що розпорядженням Виконавчого комітету Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1294 від 16.11.1995р. «Про надання дозволу на експлуатацію самовільно встановлених гаражів» ОСОБА_4 було дозволено експлуатувати самовільно встановлений металевий гараж на АДРЕСА_1 та зареєструвати його в районній податковій інспекції. Обставина щодо придбання й встановлення зазначеного гаражу ОСОБА_4 підтверджується типовим заказом-договором № 14 від 25.09.1978р., товарним чеком від 12.05.1978р. та рахунком № 1/948 від 06.07.1995р. Між сторонами 15.07.2009р. було укладено договір купівлі-продажу гаражу на АДРЕСА_1, на виконання якого його представником ОСОБА_4 були передані грошові кошти в сумі 5500 доларів США, що підтверджується розпискою від 15.07.2009р., в якій крім того зазначено, що ОСОБА_4 не має жодних претензій з приводу продажу належного йому металевого гаража. На момент придбання гаражу сторони не мали можливості оформити договір нотаріально, оскільки у позивача були відсутні правовстановлюючі документи на гараж. Після отримання таких ОСОБА_4 зобов'язувався посвідчити вже укладений між ними договір купівлі-продажу гаражу у нотаріуса, однак зволікав із цим та помер 19.04.2010р., у зв'язку з чим нотаріальне посвідчення договору не відбулось. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_3, а тому позов пред'явлено до останнього. Іншої можливості, як у судовому порядку, за відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, оформити право власності на придбаний ним гараж у нього немає. А тому з підстав, передбачених ст. 220 ЦК України, просив визнати дійсним договір купівлі-продажу від 15.07.2009р. гаражу на АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_4, оскільки з обох сторін відбулось повне виконання умов договору, однак одна із його сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пред'явлений ним позов підтримав із аналогічних викладеним у позовній заяві підстав.
Представник третьої особи ЛМР Шмотолоха О.П. у судовому засіданні проти позову не заперечила, пояснивши, що у разі визнання судом дійсним договору купівлі-продажу від 15.07.2009р. гаражу на АДРЕСА_1, укладеного між сторонами, вона як уповноважений представник Львівської міської ради - власника земельної ділянки, на якій розташований спірний гараж, не заперечує проти визнання права власності на такий за позивачем, оскільки попередньому власнику гаража ОСОБА_4 у встановленому законом порядку згідно з розпорядженням Виконавчого комітету Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1294 від 16.11.1995р. «Про надання дозволу на експлуатацію самовільно встановлених гаражів» було надано дозвіл на експлуатацію самовільно встановленого металевого гараж на АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання з розгляду даної справи не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та письмові пояснення на позов, в яких вказав, що визнає позов, оскільки дійсно розпорядженням Виконавчого комітету Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1294 від 16.11.1995р. «Про надання дозволу на експлуатацію самовільно встановлених гаражів» його батьку ОСОБА_4 було надано дозвіл на експлуатацію самовільно встановленого ним металевого гаражу на АДРЕСА_1. За весь час експлуатації жодних претензій від органів місцевого самоврядування щодо використання гаражу не поступало. В липні 2009р. його батько продав належний йому гараж на АДРЕСА_1, за що отримав грошові кошти, на підтвердження чого написав відповідну розписку та надав новому власнику документи на придбання гаража й дозвіл на його експлуатацію. 19.04.2010р. його батько помер, а він є єдиним його спадкоємцем. У зв'язку з наведеним не заперечує проти визнання дійсним договору купівлі-продажу від 15.07.2009р. гаражу на АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на такий.
Представник третьої особи Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» у судове засідання з розгляду даної справи не з'явився із невідомих причин. З врахуванням клопотання відповідача про розгляд справи у його відсутності та наявних у справі доказів суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та представника третьої особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».
Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи ЛМР, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України, в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого комітету Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1294 від 16.11.1995р. «Про надання дозволу на експлуатацію самовільно встановлених гаражів» ОСОБА_4 було надано дозвіл на експлуатацію самовільно встановленого металевого гаражу на АДРЕСА_1 та реєстрацію його в районній податковій інспекції. Обставина щодо придбання й встановлення зазначеного гаражу ОСОБА_4 підтверджується типовим заказом-договором № 14 від 25.09.1978р., товарним чеком від 12.05.1978р. та рахунком № 1/948 від 06.07.1995р.
Згідно даних технічного паспорту ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 08.01.2013 року спірний металевий гараж площею 18,3 кв.м. (із цегляним фундаментом) розташований на АДРЕСА_1. Відповідно до висновку спеціаліста - експертного будівельно-технічного дослідження по угоді з ОСОБА_3 № 12-07-12 від 12.07.2012р. спірний металевий гараж, розташований на АДРЕСА_1, являється нерухомим майном, тобто являє собою земельну ділянку з поліпшеннями (гараж), які нерозривно пов'язано з нею.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як вбачається із пояснень позивача та письмових пояснень відповідача, між позивачем та батьком відповідача ОСОБА_4 15.07.2009р. було укладено письмовий договір купівлі-продажу гаражу на АДРЕСА_1, на виконання якого представником позивача (покупця) було передано ОСОБА_4 (продавцю) грошові кошти в сумі 5500 доларів США, що підтверджується розпискою від 15.07.2009р., а продавець ОСОБА_4 передав у володіння покупця майно за договором (спірний гараж). При цьому в розписці зазначено, що ОСОБА_4 не має жодних претензій з приводу продажу належного йому металевого гаража.
Із пояснень позивача та письмових пояснень відповідача вбачається, що на момент придбання гаражу сторони договору не мали можливості оформити його нотаріально, оскільки у позивача були відсутні правовстановлюючі документи на гараж. Після отримання таких ОСОБА_4 зобов'язувався посвідчити вже укладений між ними договір купівлі-продажу гаражу у нотаріуса, однак зволікав із цим та помер 19.04.2010р., у зв'язку з чим нотаріальне посвідчення договору не відбулось. Як вбачається із пояснень сторін та копії свідоцтва про право на спадщину, єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_3
Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З огляду на вищенаведене, оскільки, як встановлено судом, сторонами договору (позивачем та батьком відповідача ОСОБА_4) було недодержано вимогу закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу гаражу на АДРЕСА_1, однак сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін (ОСОБА_4) у подальшому ухилилася від його нотаріального посвідчення, а тому наявні підстави для визнання такого договору дійсним.
У зв'язку з цим наявні також підстави для визнання права власності на спірний гараж за позивачем, оскільки іншої можливості, як у судовому порядку, за відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, оформити право власності на придбаний ним гараж у нього немає. При цьому суд враховує, що Львівська міська рада як власник земельної ділянки, на якій розташований спірний гараж, в особі уповноваженого представника не заперечила проти визнання права власності на такий за позивачем, оскільки попередньому власнику гаража ОСОБА_4 у встановленому законом порядку згідно з розпорядженням Виконавчого комітету Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1294 від 16.11.1995р. було надано дозвіл на його експлуатацію.
На підстав наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 220, 316, 328, 334, 392, 626, 628, 629, 638, 639, 640, 657 ЦК України, суд -
Позов - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 15.07.2009р. гаражу на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж площею 18,3 кв.м. на АДРЕСА_1, позначений у технічному паспорті ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 08.01.2013 року, виданому на ім'я ОСОБА_3.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя Мармаш В.Я.