Дата документу 24.04.2013 Справа № 2-4679/11 Провадження № 2/554/138/2013
24 квітня 2013 року
Октябрський районний суд м. Полтави в складі :
Головуючого судді - Тімошенко Н.В.
При секретарі - Битко О.М.
За участю позивача - ОСОБА_1, його представника - адвоката - ОСОБА_2
Представника відповідача ДКУ- Ткаченко А.М.
Представника відповідача УМВС - Сиромятнікова В.В.
Представника відповідача - Лисенко Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до Держави України в особі Державного казначейства України, прокуратури Полтавської області, Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органами досудового слідства та прокуратури , -
16 вересня 2010 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги, прохав визнати дії прокуратури Полтавської області і УМВС України в Полтавській області в особі їх структурних підрозділів щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по ст.ст.287, 367 ч.2 КК України по кримінальній справі №041700182/3 з застосуванням як запобіжного заходу підписки про невиїзд - незаконними та стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь майнову шкоду в розмірі 49 982,68 грн., моральну шкоду в розмірі 695 174,25 грн.
Посилаючись на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжного заходу підписки про невиїзд, йому заподіяно майнову та моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, прохали задовольнити.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної та кримінальних справ, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що 16 листопада 2004 року начальником СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області Федоренко Б.В. порушено кримінальну справу за фактом дорожньо - транспортної пригоди за ознаками злочину ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно даної постанови зазначено, що 15 листопада 2004 року близько 15.30 годин в смт. Нові Санжари, Полтавської області на вул.. Леніна під час транспортування трактором Т-158, яким керував ОСОБА_7 асфальтоукладчика ДУ -47, на тральному причепі , в районі приміщення районної бібліотеки, відбувся відрив сцепки між трактором і причіпом - тралом ДУ -47, який виїхав на тротуар, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Внаслідок цього пішоходи отримали тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 померла.
26 листопада 2004 року провадження по кримінальній справі було зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК України, до встановлення особи, яка скоїла злочин.
01 грудня 2004 року досудове слідство - поновлено.
30 грудня 2004 року досудове слідство - зупинено до встановлено особи, яка скоїла злочин.
10 січня 2005 року - досудове слідство поновлено.
14 квітня 2005 року начальник СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області Федоренко Б.В., розглянувши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7, порушив кримінальну справу за фактом випуску в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, або смерть за ознаками ст.. 287 КК України.
19 квітня 2005 року начальник СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області Федоренко Б.В., розглянувши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7, порушив кримінальну справу за фактом службової недбалості посадовими особами Новосанжарської філії райавтодор, що заподіяло істотну шкоду охороняємим законом правам та спричинило тяжкі наслідки за ознаками ст.. 367 ч. 2 КК України.
25 червня 2005 року ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого за ст.. 367 ч.2,287 КК України.
В цей же день, 25 червня 2005 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.
04.07.2005 року складено обвинувальний висновок відносно ОСОБА_1
05.07.2005 року прокурором Новосанжарского району Передірєм А.А., кримінальну справу повернуто для провадження додаткового розслідування, оскільки слідство проведено не повно, без встановлення об»єктивних даних, які мають суттєве значення для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1
31.07.2005 року кримінальну справу прийнято до провадження та розпочато додаткове розслідування.
Постановою начальника СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області Федоренко Б.В. від 04 серпня 2005 року виділені матеріали кримінальної справи відносно обвинуваченого ОСОБА_7 для направлення в суд і звільнення його від кримінальної відповідальності.
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2005 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.. 286 ч.2, 287 КК України внаслідок акту амністії згідно Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року.
14.03.2006 року постановою начальника СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області Федоренко Б.В. кримінальну справу передано в прокуратуру Новосанжарського району, оскільки злочин, передбачений ч.2 ст. 367 КК України підслідні слідчим прокуратури.
14.03.2006 року кримінальну справу прийнято до провадження старшим помічником прокурора Новосанжарського району Полтавської області.
06 квітня 2006 року старший помічник прокурора Новосанжарського району Полтавської області Дубович О.В. виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ст.. 367 ч.2 ст. 287 КК України.
06 квітня 2006 року ОСОБА_1 притягнутий до обвинувачення за вказаними статтями.
14 квітня 2006 року складено обвинувальний висновок відносно ОСОБА_1, який затверджений прокурором Новосанжарського району.
28 квітня 2006 року постановою судді Лоза М.С. Новосанжарського району кримінальна справа призначена була до слухання, міра запобіжного заходу ОСОБА_1 залишена без змін - підписка про невиїзд.
17 грудня 2007 року постановою Судді Панченко О.О. Новосанжарського районного суду вказану кримінальну справу направлено на додаткове розслідування.
18 січня 2008 року дану кримінальну справу прийнято до провадження слідчого Ганюк Р.С. прокуратури Новосанжарського району.
18 січня 2009 року слідчим Ганюк Р.С. прокуратури Новосанжарського району кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст..ст. 287, 367 ч.2 КК України, закрито за відсутністю в його діях складу злочину.
01 лютого 2009 року постановою прокурора Новосанжарського району постанову слідчого Ганюк Р.С. - скасовано, а матеріали кримінальної справи направлено для організації досудового слідства.
24 грудня 2009 року постановою слідчого прокуратури Новосанжарського району Скляренко Д.С. провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст..ст. 287, 367 ч.2 КК України, закрито за відсутністю в його діях складу злочину.
04 листопада 2010 року постановою прокурора Новосанжарського району КаралашВ.М. скасовано постанову слідчого прокуратури Скляренко Д.С. від 24.122009 року, а матеріали кримінальної справи направлено для організації досудового слідства.
24 грудня 2010 року постановою слідчого прокуратури Новосанжарського району Скляренко Д.С. провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст..367 ч.2 КК України, закрито за відсутністю в його діях складу злочину.
24 грудня 2010 року кримінальну справу передано за підслідністю до Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області.
08 січня 2011 року досудове слідство зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК України.
15 червня 2011 року постановою прокурора Новосанжарського району КаралашВ.М. скасовано постанову слідчого від 08.01.2011 року, а матеріали кримінальної справи направлено для організації досудового слідства.
15 червня 2011 року постановою слідчого СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області Бовдуна А.В. кримінальну справу порушену за ст.. 287ч.2 КК України - закрито за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_1
03 жовтня 2011 року прокурором Новосанжарського району Полтавській області Каралаш В.М. скасовано постанову слідчого Бовдуна А.В. від 15.06.2011 року, а матеріали кримінальної справи направлено для організації досудового слідства.
17 жовтня 2011 року провадження по кримінальній справі зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК України.
05 березня 2012 року постановою слідчого СВ Новосанжарського РВ УМВС України в Полтавській області Бовдуна А.В. кримінальну справу порушену за ст.. 287ч.2 КК України - закрито за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_1
За результатами перевірки прийнятого рішення, прокурором Новосанжарського району Полтавській області Каралаш В.М. 06.03.2012 року складено висновок про законність прийнятого рішення.
Відповідно до ст.. 120 КПК України досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з»єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується.
В особливо складних справах строк досудового слідства встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців.
Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступник.
При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.
Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, питання щодо продовження строків досудового слідства не вирішувалось.
В якості обвинуваченого ОСОБА_1 перебував з 25.06.2005 року по 05.03.2012 року.
За вказаний період відносно ОСОБА_1 була застосована міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд, тобто протягом 81 місяця (6 років 9 місяців).
З огляду наведеного, суд приходить до висновку про те, що дії працівників внутрішніх справ та прокуратури не відповідають вимогам ст..120 КПК України.
В ході досудового та судового слідства будь - яких доказів вини ОСОБА_1 здобуто не було, не зважаючи на численні додаткові розслідування.
Постановами про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 не вирішувалось питання про скасування щодо нього міри запобіжного заходу.
Копії постанов про закриття кримінальної справи не надсилались ОСОБА_1.
На протязі тривалого періоду проведення досудового слідства ОСОБА_1 був позбавлений можливості без дозволу слідства відлучатися з місця проживання, щоб доводити свою невинність.
Оцінюючи дії працівників правоохоронних органів при розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що останньому заподіяна моральна шкода у вигляді значного руйнування його життєвого шляху, порушення матеріального благополуччя через змушене звільнення з роботи, порушення соціального статусу, ділової та особистої репутації, погіршення здоров'я.
Події, які є предметом цивільного позову ОСОБА_1 виникли поза його волевиявленням і призвели до значних порушень в його особистому житті, об»єктивно порушили звичні й оптимальні для нього зміст та якість життєдіяльності. Подолання вказаних перешкод потребувало й потребує дотепер від нього надлишкових зусиль для відновлення колишнього стану та якості життя.
Згідно висновку судово - психологічної експертизи № 960 від 31 березня 2011 року Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім.. Бокаріуса, обставини зазначеної події виплинули на особистість ОСОБА_1 як психотравмуючий фактор. Ці обставини завдали значних перешкод у життєдіяльності позивача, подолання яких вимагало і вимагає до даного часу від позивача надлишкових зусиль , суттєво негативно вплинули на його фізичний та психічний стан, значно перешкодили оптимальному та звичному для особистості ОСОБА_1 соціальному функціонуванню, суттєво порушили якість та перспективи його діяльності, деструктивно вплинули на його особисту та ділову репутацію.
З урахуванням вираженої інтенсивності, стійкості, тривалості дії психотравми та її негативних наслідків для особистості ОСОБА_1, його моральні страждання є суттєвими.
Відповідно до ст.. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні нмим своїх повноважень.
Згідно до ст.. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього ( досудового) слідства.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього ( досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
За статтею 2 вказаного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
Статтею 3 передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках
громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Статтею 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 12 Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Статтею 13 передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
З огляду наведених норм Закону, моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_1, суд оцінює в сумі 44 972 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за період з 25.06.2005 року по 05.03.2012 року.
У задоволенні вимог позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд відмовляє за безпідставністю, оскільки позивач працював, перебував на обліку в центрі зайнятості та отримував кошти.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 56 Конституції України, ст.1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 5,8,15,57-66,88,107,208,212,213-215,223 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Державного казначейства України, прокуратури Полтавської області, Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органами досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 44 972 грн.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витри віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СуддяН. В. Тімошенко