Справа № 1018/7790/12
07 травня 2013 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Проць Т. В. ,
при секретарі - Шаховій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання заповіту нікчемним та визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними, третя особа ОСОБА_3,-
Позивач звернулась до суду з позовом в обгрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її батько ОСОБА_4, який останні кілька років проживав в АДРЕСА_4. Після його смерті відкрилась спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та картковий рахунок в Промінвестбанку м.Українка. Вона є єдиною спадкоємицею померлого за законом першої черги та має обов'язкову частку у спадщині, як інвалід ІІ групи. В травні 2012 року вона довідалась про смерть батька та звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. З відповіді завідувача Української міської державної нотаріальної контори їй стало відомо, що батько 28.09.2011 року заповітом, посвідченим Іванівською сільською радою Калинівського району Вінницької області все своє майно заповідав ОСОБА_2, якому 11.05.2012 року та 27.06.2012 року нотаріусом видані свідоцтва про право на спадкове майно - квартиру та грошовий вклад. Позивач просить визнати заповіт та видані на його підставі свідоцтва про право на спадщину недійсними.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнила, просила визнати заповіт складений секретарем Іванівської сільської ради 28.09.2011 року нікчемним, оскільки він за формою та змістом не відповідає вимогам чинного на час його укладення законодавства, порушена процедура його укладення, він складений неповноважною особою. Крім того, просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що з батьком у них були нормальні відносини і коли він вирішив переїхати проживати в Вінницьку область залишив їй правовстановлюючі документи на квартиру. Вони спілкувались і були достатньо обізнані про стан здоров'я одне одного. Батько іноді приїзджав в м.Українку. По місцю його проживання в с.Іванівська Слобода вона його не відвідувала. Пізніше їх зв'язок обірвався і про його смерть їй стало відомо лише в травні 2012 року. В цей період часу вона дізналася і про наявність спірного заповіту.
Представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просила визнати заповіт, укладений 28.09.2011 року від імені ОСОБА_4 нікчемним і застосувати наслідки - визнати видані на його підставі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину недійсними. Оскільки заповіт було укладено з численними порушеннями норм чинного законодавства, він за формою і по суті є таким, що не виражає істину волю померлого, посвідчений особою, що не мала на те повноважень, безпідставно підписаний іншою особою, з порушенням процедури посвідчення. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав з наведених вище підстав.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, пояснив, що доводи позовної заяви є безпідставними та не вказують на нікчемність заповіту, яким виражена дійсна воля ОСОБА_4 Про існування спадкоємця за законом, яка має право на обов'язкову частку у спадщині його довірителю не було відомо. Він добросовісно набув права на спадкове майно.
Представник Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, в поданому суду запереченні пояснив, що оспорюваний заповіт посвідчено секретарем сільської ради по місцю проживання заповідача на його прохання. Оскільки останній не міг за станом здоров'я вчинити на ньому підпис, він визначив довірену особу для підписання заповіту, який було посвідчено в присутності ще 2-х свідків. Вказаний заповіт відображає волю заповідача, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяв, клопотань суду не подала.
Суд, вислухавши позивача, її представників, представника відповідача, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
На час смерті ОСОБА_4 на праві власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_2 та він мав картковий рахунок з відповідними відсотками, компенсаціями та нарахуваннями, що знаходились на зберіганні в відділенні №10 ПАТ Промінвестбанк.
Позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання довідчно з 01.07.2005 року.
Вказані обставини вбачаються з копій свідоцтв про народження, про смерть, довідок, інших матеріалів справи та визнаються сторонами.
Як вбачається з копії заповіту від 28.09.2011 року, посвідченого Ковальчук Л.І. секретарем виконкому Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом заповів ОСОБА_2 В зв»язку з хворобою заповідача на його особисте прохання, за його дорученням, а також у його присутності, заповіт підписано ОСОБА_10, свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_11
Як вбачається з копії реєстру, вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за №199. В реєстрі також міститься відмітка про посвідчення заповіту на дому, за адресою АДРЕСА_4 та, що в зв'язку з хворобою ОСОБА_4 на його прохання за його дорученням діє ОСОБА_10.
Із матеріалів спадкової справи №67/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4, заведеної Українською міською державною нотаріальною конторою, вбачається, що ОСОБА_2 03.04.2012 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 11.05.2012 року та 27.06.2012 року ОСОБА_2 звертався до нотаріальної контори з проханням видати відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
11.05.2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за оспорюваним заповітом. Спадщина на яку видано свідоцтво складається з однокімнатної квартири, загальною площею 33,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яка належала померлому на підставі дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
27.06.2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за оспорюваним заповітом. Спадщина на яку видано свідоцтво складається з карткового рахунку з відповідними відсотками, компенсаціями та нарахуваннями, що знаходиться на зберіганні в роздрібному безбалансовому відділенні №10 ПАТ Промінвестбанк м.Українка, який належав померлому ОСОБА_4 згідно з платіжною карткою.
Згідно договору купівлі-продажу кварири вд 07.09.2012 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Загальні вимоги до форми заповіту визначені ст.1247 ЦК України, зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Як вбчається з оспорюваного заповіту, він посвідчений секретарем виконавчого комітету Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, яка на час його посвідчення діяла відповідно до п.2.10 посадової інструкції секретаря сільської ради та виконавчого комітету від 30.12.2010 року, затвердженої розпорядженням Іванівського сільського голови №145 від 30.12.2010 року; рішенням №04 від 21.01.2011 року виконавчого комітету Іванівської сільської ради Калинівського району, яким уповноважено секретаря виконавчого комітету вчиняти нотаріальні дії, передбачені ст.37 Закону України «Про нотаріат» на території Іванівської сільської ради.
Дії секретаря по посвідченню оспорюваного заповіту, на думку суду, також узгоджуються зі змістом ст.1251 ЦК України, яким визначено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Форма оспорюваного заповіту відповідає вимогам ст.1247 ЦК України, він складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, його текст прочитаний вголос, підписаний за дорученням і у присутності заповідача іншою особою при двох свідках, що також відповідає вимогам ст.207 ч.4 ЦК України.
Позивачем та його представниками в ході розгляду справи вказані обставини не спростовані належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні підстави вважати, що заповіт ОСОБА_4 від 28.09.2011 року не відповідає його дійсній волі.
Крім того, із тексту самого заповіту вбачається, що заповідач в день його укладення перебував у здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлював значення своїх дій, діяв добровільно, будучи ознайомленим з положенням ст.1241, 1254 ЦК України.
Вказані обставини також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Підстави, які б свідчили про відсутність у свідків цивільної дієздатності, залучення до посвідчення заповіту ОСОБА_2 або інших даних, які б свідчили про нікчемність заповіту судом не встановлено.
Доводи позивача щодо нелегітимності посадової інструкції секретаря сільської ради, неправильно визначених термінів в ній щодо повноважень секретаря, відсутність відмітки в заповіті про складення його на дому, сумнівів у реальній даті складення заповіту, не роз'яснення заповідачу положень ст.1307 ЦК України, можливість самостійного підписання укладеного ним 29.09.2011 року нотаріально посвідченого правочину, на думку суду не свідчать про нікчемність правочину - заповіту і не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, позивач, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця (інвалід ІІ групи) спадкує, згідно ст.1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 першої черги за законом, інших спадкоємців за законом немає.
Про смерть батька вона дізналась лише в травні 2012 року, а тому не могла своєчасно подати заяву про прийняття спадщини, а звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою лише 17.07.2012 року.
Листом №729/01-16 від 30.08.12 року завідувач Української міської нотаріальної контори Антонченко О.В. на звернення позивача повідомила про заведення спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 на підставі заяви ОСОБА_2, наявність заповіту покійного на ім'я останнього, видачу свідоцтв на право на спадщину за заповітом та роз'яснила право на звернення до суду.
Вказані обставини визнаються та не спростовуються сторонами, а тому суд вважає за доцільне захистити порушене право спадкоємця на обов»язкову частку у спадщині.
Виходячи з положення п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 Від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі порушення права спадкоємців на обов»язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов»язкову частку.
Оскільки обов'язкова частка ОСОБА_1 у спадковому майні її батька ОСОБА_1 становить ? частину, то суд вважає за доцільне визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані ОСОБА_2.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.3, 4, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсним в частині ? свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11 травня 2012 року Українською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, зареєстроване в реєстрі за №692.
Визнати недійсним в частині ? свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 червня 2012 року Українською міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, зареєстроване в реєстрі за №1069.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СуддяПроць Т. В.