16 квітня 2013 р.Справа № 1570/3999/2012
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.
у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.
суддів - Бойка А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У червня 2012 року Приватне акціонерне товариство (далі ПАТ) «АДМ Іллічівськ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022330 від 15 лютого 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 48 302 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 12 076 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року адміністративний позов - задоволено повністю.
Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС №0000022330 від 15 лютого 2012 року, яким ПАТ «АДМ Іллічівськ» зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 48 302 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 12 076 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 14 серпня 2012 року ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС подано апеляційну скаргу на вказану постанову.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС посилалась на те, що підприємством безпідставно сформовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2011 року по ВМД (вантажно-митна декларація), яка виписана у травні 2011 року на суму ПДВ 48 302 грн., оскільки на думку апелянта правила п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не застосовується до ВМД, які підприємство отримує при митному оформленні вантажів та сплачує по ним ПДВ на митниці.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «АДМ Іллічівськ».
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2012 року ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АДМ Іллічівськ» з питань нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень, вересень 2011 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт №304/23-0303/32790234 від 01 лютого 2011 року, на підставі якого ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022330 від 15 лютого 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 48 302 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 12 076 грн.
У висновках вказаного акту, зокрема зазначено про порушення позивачем вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту у липні 2011 року на суму 48 302 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2011 року на суму 48 302 грн.
Податковий орган вважає, що позивачем безпідставно сформовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2011 року по ВМД, яка виписана у травні 2011 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022330 від 15 лютого 2012 року, зважаючи на наступне.
Відповідно до положень п.187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених ст.191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень ст.191 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно зовнішньоекономічних контрактів: від 29 березня 2011 року №2903 укладеного з нерезидентом STOLZ (Franсе) від 18 травня 2011 року №0328 укладеного з нерезидентом Аmerplastics (Netherlands) та від 10 травня 2011 року №1005 укладеного з нерезидентом Archer Daniels Midland (Netherlands) придбав обладнання, а саме: частини для гранулятора лузги маслічних культур, ролики видавлювання гранул в комплекті з обичайками, типу ИА, отвори діаметром 8 мм для гранулятора, захисна огорожа призначена для встановлення у системі огорожі під час висотних робіт з відкриттям дверцят, гвинтовий шнековий конвеєр безперервної дії випуску для переміщення силкового матеріалу.
Придбання обладнання та сплата ПДВ на митній території України при його розмитненні підтверджується ВМД від 06 липня 2011 року, від 26 серпня 2011 року та від 30 липня 2011 року. Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПАТ «АДМ Іллічівськ» за липень 2011 року, до складу податкового кредиту включено ВМД з датою виписки від 01 липня 2011 року на суму ПДВ 48 302,01 грн.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції копію контракту поставки №1801, копія акту на списання ТМЦ елеватору шроту від 30 листопада 2011 року, копію вимоги про надання ТМЦ №477 від 10 листопада 2011 року.
Платіжним дорученням №110ОТ7КW8 від 11 травня 2011 року підтверджується, що
позивачем згідно ВМД від 11 травня 2011 року сума ПДВ була сплачена до бюджету.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновок відповідача про безпідставність формування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2011 року по ВМД, яка виписана у травні 2011 року є неправомірним.
Вказаний висновок ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС зробила посилаючись на те, що правила п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не застосовується до ВМД, які підприємство отримує при митному оформленні вантажів та сплачує по ним ПДВ на митниці, про що також зазначала і в апеляційній скарзі.
Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апелянта, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Податковий кодекс України встановлює загальні правила щодо права на включення у податковий кредит сум податку сплаченого як за податковими накладними так і за митними деклараціями та/або іншими подібними документами. Проте обмеження строком в 365 днів щодо права на віднесення сум податку розповсюджується тільки на податок, що було сплачено за податковими накладними.
Згідно вимог п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Як встановлено актом перевірки, позивач під час перевірки мав та надав податковому органу оригінал митної декларації (ВМД), згідно якої уся сума ПДВ була сплачена до бюджету України.
В цій же статті Податкового кодексу зазначено: у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Як вказано у вищевикладеній нормі права, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ виникає не тільки за податковими накладними, а також за митними деклараціями та іншими подібними документами і Податковий кодекс не встановлює специфічних часових обмежень на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за такими документами.
Проте загальний строк позовної давності складає 1095 календарних днів. Цей строк, що встановлено ст.ст. 43 та 102 Податкового кодексу використовується як для визначення податкових зобов'язань контролюючими органами, так і строків щодо подання заяв платниками податків надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.
Таким чином, на думку колегії суддів, - у разі якщо платником податку при імпорті товарів, основних фондів, сплачені суми ПДВ, зазначені у вантажній митній декларації, не були включені до складу податкового кредиту у періоді виникнення права на таке включення, то платник податку має можливість протягом 1095 календарних днів з дати сплати(нарахування)податкових зобов'язань за такою ВМД, включити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту.
Отже, позивач скористався правом та вніс відповідно до вимог ст. 50 Податкового кодексу України суму ПДВ в розмірі 48 302 грн. сплачену до бюджету в травні 2011 року в податкову декларацію за липень 2011 року.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що ПАТ «АДМ Іллічівськ» не було допущено порушень вимог Податкового кодексу України в частині збільшення суми податкового кредиту та її відображення в податковій звітності позивача, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС №0000022330 від 15 лютого 2012 року прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).
Головуючий: підпис Т.М. Танасогло
Суддя: підпис А.В. Бойко
Суддя: підпис О.В. Яковлєв