Справа № 0503/10520/2012
2/219/309/2013
30 квітня 2013 року м. Артемівськ
Артемiвський мiськрайонний суд Донецької областi у складi: головуючого судді - Решетняк І.В., при секретарі Дубаніної О.В., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Обоянська Г.О., розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, індексації заробітної плати та моральної шкоди, -
До Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) з позовом до Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» (далі по тексту відповідач), в якому після уточнення позовних вимог вимагав стягнути компенсацію за затримку виплати заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, індексацію заробітної плати та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, який при звільненні позивача у грудні 2011 року не здійснив повного розрахунку з ним по заробітній платі, чим спричинив позивачу моральну шкоду, порушив вимоги ст.ст.116,117 КЗпП України.
В письмових запереченнях проти позову відповідач погодився виплатити позивачу компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 7 грн. 44 коп., зазначивши, що неможливість повного розрахунку по заробітній платі в день звільнення позивача була обумовлена об'єктивними причинами, пов'язаними з тяжким фінансовим становищем відповідача, що відсутні правові підстави для стягнення індексації заробітної плати, оскільки індекс інфляції не був перевищений у грудні 2011 року, та моральної шкоди з причини відсутності доказів моральних страждань позивача і недоведеності заявленого на стягнення розміру моральної шкоди. Також відповідач у письмових запереченнях проти позову вказав, що позивачем пропущений строк звернення до суду для стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та моральної шкоди.
Відповідачем також у письмових запереченнях проти позову порушувалось клопотання про закриття провадження у справі за непідсудністю його місцевим загальним судам, оскільки господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів», яке в ході судового розгляду було знято представником відповідача у зв'язку з необґрунтованістю цього клопотання.
Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Наказом відповідача № 590-к від 28.12.2011 року (а.с.5) позивач був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
10.07.2012 року відповідач остаточно розрахувався з позивачем по заробітній платі, яка не була йому виплачена при звільненні у повному обсязі, що підтверджується позивачем в уточненій позовній заяві (а.с.50,51) та відповідачем у бухгалтерській довідці № 68 від 11.02.2013 року (а.с.28).
Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. За вимогою ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу. За даним рішенням Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна заява ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, індексації заробітної плати та моральної шкоди подана до Артемівського міськрайонного суду Донецької області 22.11.2012 року з пропуском 3-місячного строку звернення до суду, який рахується з дня фактичного розрахунку з позивачем по заробітній платі, тобто з 10.07.2012 року. Клопотання про поновлення даного строку звернення до суду позивачем заявлено не було.
У зв'язку з цим суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та моральної шкоди треба відмовити як таких, що заявлені за межами строку позовної давності.
При цьому суд також погоджується з доводами відповідача, що наявність у позивача моральної шкоди та її розмір позивачем ніяк не доведені за матеріалами справи. Згідно з частиною 1 статті 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Судом також не встановлено правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення індексації заробітної плати, оскільки індекс інфляції не був перевищений у грудні 2011 року, коли був звільнений позивач з роботи, що підтверджується бухгалтерською довідкою відповідача № 65 від 11.02.2013 року (а.с.29).
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
За бухгалтерською довідкою відповідача № 67 від 11.02.2013 року (а.с.30) сума компенсації за затримку виплати заробітної плати, нарахованої за грудень 2011 року і виплаченої в червні-липні 2012 року, складає 7 грн. 44 коп.
У зв'язку з викладеним, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та відповідні ним спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 60, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.233 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, індексації заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» (адреса: Донецька область, м. Артемівськ, смт Червона Гора, вул. Першотравнева, код ЄДРПОУ 25093764) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 7 грн. 44 коп. (сім гривень 44 копійки) компенсації за затримку виплати заробітної плати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2013 року.
Головуючий суддя І. В.Решетняк