Провадження № 22-ц/774/2577/13 Справа № 412/16014/12 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С.С. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія
25 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Кіктенко Л.М., Калиновського А.Б.
при секретарі - Грен дач Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди,-
14 січня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про відшкодування шкоди.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, а саме зобов'язати відповідача відшкодувати йому 12800 грн., що були викрадені з його банківської пластикової платіжної карти та 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, якої він зазнав у зв'язку з цим викраденням.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на норми матеріального та процесуального права, які передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень (ст.60 ЦПК) та вважав, що позивачем не доведені позовні вимоги.
Проте, з вказаними висновками погодитись неможна, так як матеріали справи та надані сторонами пояснення свідчать про те, що між сторонами існують договірні відносини, відповідно до яких ОСОБА_2 користується послугами ПАТ «Приватбанк», а саме картковим рахунком на виплату пенсії та грошової допомоги, що підтверджується договором від 28.08.2002 р. Протягом 2009 р. різними сумами з карткового рахунку позивача було здійснено списання 12800 грн. шляхом зняття коштів з банкомату № 8528, що встановлений за адресою Дніпропетровська область, мст. Томаківка, вул.. Шосейна, 6 магазин «Київстар». Як пояснив позивач він зняття вказаних сум не здійснював в смт. Томаківка ніколи не був. Таким чином відбулося несанкціоноване зняття коштів. На його звернення до банку, останній відмовився повернути кошти, надати відео- (фото-) зйомку, звертатися до правоохоронних органів.
Представник банку не заперечував факт зняття коштів з банкомату, але зазначив, що не відбувалося несанкціонованих списань, тобто кошти знімалися за допомогою пластикової картки, з введенням ПІН-коду, відео- (фото-) зйомка на даному банкомату не велась, до правоохоронних органів банк не звертався, так як вважає, що кошти знімалися з правильними введенням ПІН-коду.
Статтями 22, ч.1 ст.1666 ЦК України, передбачено відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у результаті порушення цивільних прав через неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, а також шкоди завданої майну, з особи винної в її заподіянні.
Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку обов'язок доказування спричинення шкоди не з вини банку покладається саме на банк. Однак, останніми не було доведено, що зняття коштів здійснив позивач або третя особо з його дозволу.
На підставі викладеного, колегія судді вважає позовні вимоги в частині стягнення шкоди в розмірі 12800 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, оскільки спричинення матеріальної шкоди випливає з договірних відносин.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 12800 грн. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: