07 березня 2013 р.Справа № 2а-10269/11/1416
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Рум'янцева Н.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
при секретаріПилипчук М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Миколаївської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Департаменту праці та соціальної політики Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, стверджуючи, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, і інвалідом 2 групи та у 2011 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення, яка не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та просив суд стягнути з відповідача недоплачену щорічну допомогу за 2011 рік.
Суд першої інстанції своєю постановою від 07 вересня 2011 року позов ОСОБА_5 до Департаменту праці та соціальної політики Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік - задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Миколаївської міської ради з невиплати ОСОБА_5 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язав Департамент праці та соціальної політики Миколаївської міської ради здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_5 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням вже проведеної виплати.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, і є інвалідом II групи.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які стали інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка повинна виплачуватись один раз на рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір яких визначався на момент виплати.
Вихідним критерієм обчислення цієї виплати є мінімальна заробітна плата.
Водночас, як вбачається з відповіді відповідача на звернення позивача, позивачу у 2011 році була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 100 гривень, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто сума з яких здійснювався розрахунок виплати щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом, визначалася згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зазначив, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже сплаченої допомоги на оздоровлення у 2011 році.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Миколаївської міської ради, - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Департаменту праці та соціальної політики Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан