Провадження № 22-ц/774/3759/13 Справа № 2/202/312/13 Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О.В. Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія 3
26 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,
суддів: Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі: Солод О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2013 року
по цивільній справі за позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд", ОСОБА_2 (третя особа - публічне акціонерне товариство "Імексбанк") про визнання права державної власності, -
У серпні 2012 року прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернувся з зазначеним позовом на предмет повернення до державної власності майна, яке вибуло із власності держави поза волею власника через порушення процедури корпоратизації та в подальшому до недобросовісного набувача, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року у справі №40/287, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, позов Регіонального відділення ФДМУ задоволено частково, визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6; визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 року №114 в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» цих гуртожитків; визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного БМТ «Дніпроважбуд», затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 АДРЕСА_1, АДРЕСА_6 визнано право власності за державою в особі регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області на вказані гуртожитки: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, підвал та прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_1 та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6 вилучено із незаконного володіння ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» вказані гуртожитки. В іншій частині позову відмовлено у зв'язку з тим, що решта приміщень вже не є власністю ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» і на час розгляду справи частина майна знаходиться у третіх осіб, яким воно відчужене, зокрема, ТОВ «Трейд технолоджі інвестмент», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Інсток». Виходячи з встановлених у цьому судовому рішенні обставин недійсності правових підстав набуття ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» права власності на вказані гуртожитки та того, що це майно підлягає поверненню у власність держави, а також у зв'язку з тим, що частина житлового фонду - гуртожитків, була відчужена третім особам, зокрема, ОСОБА_2 - ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, загальною площею 2666,5 кв.м., що на час такого відчуження було заборонено законом і про що набувач повинна була знати, позивач просив суд визнати право власності за державою в особі регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області - ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, загальною площею 2666,5 кв.м.; витребувати із володіння ОСОБА_2 вказане майно на користь позивача; зобов'язати ОСОБА_2 повернути вказане нерухоме майно на баланс ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд».
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2013 року позовні вимоги прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області - задоволено частково.
Визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нерухоме майно: ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, загальною площею 2666,5 кв.м.
Витребувано на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від ОСОБА_2 нерухоме майно: ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, загальною площею 2666,5 кв.м.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» на користь держави судовий збір в розмірі 3441,00 грн. по 1720,50 грн. з кожного.
В апеляцiйнiй скарзi відповідачка ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог прокурору Індустріального району м. Дніпропетровська відмовити у повному обсязі.
Як на підстави апеляційної скарги, відповідачка посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ» ДОР станом на 25 вересня 2012 року право власності на будівлю гуртожитку АДРЕСА_1, літ. А-5 - ІІ, ІІІ, ІV, V поверхи загальною площею 2666,5 кв.м. зареєстроване з 13 серпня 2008 року за ОСОБА_2 на підставі договору
про задоволення вимог іпотекодержателя від 14 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №2057 (а.с.117).
За умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14 липня 2008 року, укладеного між ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» та ОСОБА_2, остання набула право власності на вказане майно, передане в заставу ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» банку - АКБ «Імексбанк» за договором іпотеки від 23 січня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» за договором кредитної лінії від 23 січня 2008 року з банком (а.с. 118). Право вимоги за договором кредитної лінії перейшло до іпотекодержателя ОСОБА_2 у зв'язку з погашенням нею заборгованості по кредиту в розмірі 891647,58 грн. та відповідно до Акту приймання документів поручителем, що виконав зобов'язання від 06 червня 2008 року (а.с.20, 21).
Передумовою укладення цього договору стала низка правочинів, укладених 23 січня 2008 року ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», ОСОБА_2 та АКБ «Імексбанк».
Так, між АКБ «Імексбанк» та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» 23 січня 2008 року був укладений договір кредитної лінії №2301/6, за яким банк зобов'язався надавати кошти траншами з максимальним лімітом 1250000,00 грн., зі сплатою за користування коштами 19% річних строком до 21 січня 2008 року, а позичальник зобов'язався використати кошти за цільовим призначенням (інвестиційна діяльність), повертати кошти в установлені договором та графіком строки зі сплатою відсотків та інших платежів (а.с.76-78).
В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором з погашення тіла кредиту, відсотків, неустойки за умовами п.1.3 цього договору укладені були договори іпотеки та з поручителями - договори застави майнових прав на кошти на депозитних рахунках. Зокрема, 23 січня 2008 року ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» був укладений договір іпотеки, за яким предметом іпотеки стало зареєстроване на праві власності за ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» нерухоме майно - будівля гуртожитку №3 (2,3,4,5 поверхи) загальною заставною вартістю 1210721,00 грн. по АДРЕСА_1 (а.с.79-81).
А також, між АКБ «Імексбанк», ОСОБА_2 та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» 23 січня 2008 року був укладений договір поруки №2301-4-П за яким ОСОБА_2 зобов'язалася перед кредитором (АКБ «Імексбанк») солідарно частково в розмір 320000,00 грн. відповідати за виконання позичальником - ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій за укладеним з цим банком договором кредитної лінії від 23 січня 2008 року (а.с.84).
Договором від 14 лютого 2008 року про внесення змін до договору поруки від 23 січня 2008 року внесені зміни стосовно збільшення розміру солідарної часткової поруки до 1000000,00 грн. (а.с.74).
Одночасно, 23 січня 2008 року, між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір застави майнових прав №2301/8-3 предметом якого була передача ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» зобов'язань за вищевказаним договором кредитної лінії, майнових прав - права вимоги на одержання грошових коштів в сумі 320000,00 грн. за договором банківського вкладу від 21 січня 2008 року між ОСОБА_2 та наведеним банком.
Відповідно до договору від 26 березня 2008 року про внесення змін до договору застави майнових прав від 23 січня 2008 року змінено умови договору в частині розміру наданих у тимчасове користування банку грошових коштів до 950000,00 грн. (а.с.73).
У зв'язку з порушенням позичальником ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» умов договору кредитної лінії, виникла заборгованість та 30 травня 2008 року цей договір було розірвано (а.с.72).
У зв'язку з погашенням за згодою позичальника ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» (а.с.71) поручителем ОСОБА_2 частини боргу ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» в сумі 891647,58 грн. за згаданою кредитною лінією відповідно до Акту приймання документів поручителем, що виконав зобов'язання від 06 червня 2008 року був укладений нотаріально посвідчений договір про відступлення АКБ «Імексбанк» прав іпотекодержателя ОСОБА_2 (а.с.108).
Листом від 01 липня 2008 року ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» повідомило ОСОБА_2 про неможливість виконання грошового зобов'язання перед нею та згоду на добровільну передачу у власність предмету іпотеки, після чого був укладений 14 липня 2008 року та нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя і спірне майно гуртожитку перейшло у власність ОСОБА_2 (а.с.67, 66).
Відповідно до п.3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя гуртожиток №3 літ. А-5 (2,3,4,5 поверхи) загальною площею 2666,5 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську належав ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» на підставі наказу №12/62-3ВП Регіонального відділення Фонду Держмайна України по Дніпропетровській області «Про завершення приватизації ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» від 01 жовтня 1998 року; Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному облдержадміністрацією шляхом корпоратизації, підтвердженого наказом Управління майном області Дніпропетровської обласної Державної адміністрації №2-В від 10 вересня 1999 року, зареєстрованого КП «ДМБТІ» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08 вересня 2005 року за реєстраційним №11981789 (а.с.66).
Одночасно з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року №40/287, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, задоволено частково позов регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області до Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», треті особи - ОСОБА_2, ТОВ «Торгівельно-офісного центру «Інсток», ТОВ «Трейд технолоджи інвестмент», ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання актів недійсними та визнання права власності:
визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6;
визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 №114 в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; №3 по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6;
визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд», затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6;
визнано право власності за державою, в особі Регіонального відділення Фонду держмайна по Дніпропетровській області на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 та 2,4,5 поверхи ,прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6 підвал, прибудинкові споруди гуртожитку №3 по АДРЕСА_1;
вилучено з незаконного володіння ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 та 2,4,5 поверхи ,прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_1;
припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ,
створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 №372-р в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України;
припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» згідно наказу Облдержадміністрації від 10.09.1999 №2-В «Про надання переліку нерухомого майна» в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України; вирішено питання про розподіл судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з тим, що у даній справі беруть участь особи, які брали участь у розгляді господарським судом справи №40/287, а саме: Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» та ОСОБА_2 і стосовно яких господарським судом встановлені обставини з правомірності набуття права власності на спірний у даній справі гуртожиток (корпоратизації та приватизації), це рішення суду має преюдиційне значення для розгляду даної справи.
Також встановлено, що «…Дніпропетровською обласною державною адміністрацією вчинено дії з корпоратизації ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» без урахування спеціальних норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відтак, такі дії судом вважаються неправомірними ...» (а.с.16).
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що спірний гуртожиток №3 по АДРЕСА_1, увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд».
Положення ст. 4 ЖК УРСР встановлюють, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, а жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Статтями 127 - 131 ЖК УРСР та п. 3 примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України №2163-XІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 15.02.1995, що діяла на момент приватизації спірного гуртожитку) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. При цьому, спеціальним Законом, які регулюють приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 №2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» статтею 1 якого визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Одночасно постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року встановлено, що «…матеріали справи не містять доказів того, що позивач (регіональне відділення ФДМУ) брав участь у створенні статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затверджував Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства та доказів, що засновником було надано позивачеві (регіональному відділенню ФДМУ) інвентаризаційні описи, що підтверджують включення відповідних об'єктів до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд». Отже, дані обставини у своїй сукупності свідчать про необізнаність позивача щодо включення до статутного фонду вказаного підприємства спірних гуртожитків…».
Так само, не встановлено таких доказів і за розгляду даної справи, а відповідачами дані обставини не спростовані з наданням відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України належних, допустимих та достатніх доказів за правилами ст. 57-61, 64 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, згідно статті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Задовольняючи частково позов прокурора, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстава, за якої ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» набуло право власності на приміщення гуртожитків, в тому числі і приміщення поверхів ІІ, ІІІ, ІV, V у будівлі гуртожитку №3 літ. А-5, по АДРЕСА_1, визнана недійсною, а вибуття спірного майна із володіння власника - держави в особі регіонального ФДМУ, відбулося поза волею власника.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: