Провадження № 11-кп/774/97/13 Головуючий у 1 інстанції Соловйов І.М.
Категорія ч.1 ст.185 КК України Доповідач Крот С.І.
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Крот С.І.,
суддів Косенка Л.М., Ферафонтова В.Ю.,
при секретарі Омельницької А.Ю.,
за участю прокурора Заворотної О.В.,
обвинуваченої ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 07 травня 2013 року кримінальне провадження № 12013040520000008 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Дніпроджержинська Дніпропетровської області, проживаючої в АДРЕСА_1, раніше судиму:
- 22.05.2012 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ст.166 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнену від покарання з випробувальним терміном на 1 рік 6 місяців;
- 08.01.2013 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено 2 роки 3 місяці позбавлення волі;
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ст.ст. 70 ч. 4, 72 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці та штраф на користь держави в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, виконуючи кожне з покарань окремо.
Вирішене питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком 31 серпня 2012 року ОСОБА_1, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні будинку останньої, розташованого АДРЕСА_2, із корисних мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрала велосипед «Україна» вартістю 150 гривень та грошові кошти у сумі 85 гривень, після чого викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 235 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1 просить вирок суду змінити та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки суд не врахував всі пом'якшуючи обставини по справі та призначив їй надмірно суворе покарання. При цьому вказує, що судом не взято до уваги ті обставини, що вона щиросердно розкаялась, потерпілим була компенсована спричинена шкода, до вироку суду вона працювала.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 на підтримку її апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченої, вважаючи, що їй призначене відповідне та достатнє покарання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, за який її засуджено, суд обґрунтував зібраними у справі доказами, які досліджені в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку, і є правильним.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України в апеляції нею не оспорюється.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, по провадженню не встановлено.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що впливають на покарання.
Призначаючи покарання суд врахував те, що вона за місцем проживання характеризується посередньо, позбавлена батьківських прав, постійного місця роботи не має, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, матеріальні збитки потерпілій відшкодовані в розмірі 85 грн.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_1 в апеляції на те, що потерпілі не мають до неї претензій матеріального характеру, вона визнала свою вину, має постійне місце проживання, мають місце, але при цьому вони були враховані судом першої інстанції при постановлені вироку.
З огляду на це наведені в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_1 доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, про що наполягала в своїй апеляції обвинувачена.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене обвинуваченій за сукупністю злочинів покарання суворим.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді