Справа № 605/261/13-ц
Іменем України
"08" травня 2013 р.Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі: головуючої - судді Ігнатової Г.В.при секретарі Піх Р.Я.з участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Підгайці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, в якому зазначила, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2002 року розлучені та проживають окремо. Від шлюбу відповідачі мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який є її внуком. А відповідачка ОСОБА_2, його мати, є дочкою позивачки. Позивачка вказала, що її онук ОСОБА_4, після розірвання шлюбу відповідачів, постійно проживає з нею, позивачем та перебуває на повному її утриманні та вихованні. Відповідачі матеріальної допомоги на утримання сина не надають. Позивач повністю забезпечує онука одягом, харчуванням, за особисті кошти забезпечує інші його потреби і тому позивачу необхідна матеріальна допомога.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та суду пояснила, що заявлений розмір аліментів в твердій грошовій сумі 500 гривень щомісячно з кожного із відповідачів просить задоволити. Шлюб між сторонами розірваний у 2002 році, і з того часу їх син, а її онук неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з нею, позивачкою. Так, позивач забезпечує неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, одягом, продуктами харчування, сплачує кошти на інші потреби. Об'єм потреб дитини великий, дитина живе та потребує постійної матеріальної допомоги. Так позивач надає дитині кошти шодня до шкоди на харчування та потерби пов'язані з навчальним процесом на інше. За весь цей час відповідачі матеріальної допомоги на утримання їх сина не надають і не виявляли турботи з приводу навчання, проживання та виховання . Успіхами та розвитком дитини не інтересуються ні батько,ні мати. .
Позивачка також вказала, що відповідачка передає кошти на утримання сина, але суми є мінливими і не носять постійного стабільного характеру. А тому вважає, що відповідачка повинна сплачувати кошти на утримання сина щомісячно за чітким графіком. Що стосується відповідача, він взагалі не надає жодної матеріальної допомоги, як це повинно бути у зв'язку з виконанням батьківських обов'язків.
Відповідачка ОСОБА_2.у попередніх судових засіданнях пояснила, що неповнолітній син знаходяться за місцем її проживання та позивачки. Тому що вона є інвалідом 2 групи, її пенсії недостатньо для самостійного та нормального утримання дитини,за таких обставин, розмір визначений позивачкою щодо виплати аліментів є для неї занадто великим, а тому позов вона не визнає. Далі відповідачка вказала, що вона час від часу надає сину ОСОБА_4 кошти на його потреби, хоча і не в значній сумі, але по мірі можливості щомісячно з кожної нею отриманої пенсії. Також вона як і позивач, оскільки вони спільно проживають,в одному будинку, в сімю купляє продукти харчування, особисто проводить оплату за комунальні послуги: електроенергію та за газ. Згідна сплачувати аліменти однак в меншому розмірі, ніж просить позивач в своїх вимогах.
Будучи допитаним в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3позов не визнав, при цьому вказав, що він працює і його розмір заробітної плати недає змоги. щомісячно сплачувати в користь позивачки на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 500 грн.
Відповідач ОСОБА_3 08 травня 2013 р. судове засідання повторно не зявився, а також в дане судове засідання не з'явивлася відповідач ОСОБА_2, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. У відповідності до ст.224 ЦПК України, суд ухвалив справу вирішувати у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, позивач не заперечив проти такого вирішення справи.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов слід задовольнити частково, так як згідно ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджується у частці від доходу або в твердій грошовій
Згідно з ч.1,3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
Відповідно до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою позивача може визнати розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються батьком та матір'ю неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1,
Як встановлено у судовому засіданні шлюб між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 21.01.2002 року, про що видане свідоцтво про розірвання шлюбу. Відділом РАЦС Підгаєцького РУЮ ,зроблено актовий запис №3.
Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_3 самоусунувся від виховання сина, залишив його без погодження бабці- позивачці ОСОБА_1. , а. відповідачка ОСОБА_2 продовжила проживати в будинку в якому живе її син та мати, позивач в справі, та по мірі можливості займалась вихованням та доглядом за сином. Ці обставини сторонами не заперечуються.
Судом встановлено, що відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_4, рішенням Підгаєцького районного суду від 28 лютого 2013 року, яке набрало законної сили, позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4, а відповідача ОСОБА_3 попереджено, що у разі протиправної поведінки стосовно свого сина, він буде позбавлений батьківських прав відносно нього. Цим же судовим рішенням, передано неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання його бабці ОСОБА_1.
Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє бітьків від обов»язків батьківського піклування щодо них та їх утримання.
На теперішній час неповнолітній ОСОБА_4, проживає разом з бабкою- позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, та навчається у 9-му класі Підгаєцької загальноосвітньої школи . Бабка, позивач, самостійно виховує онука, матеріально його забезпечує, контролює навчання, піклується про стан здоров'я, приділяєть увагу духовному та моральному розвитку дитини.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вжити таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до ст. 1 ч. 2, 3 глави 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (учинено у м. Страсбург 25 січня 1996 року, реєстраційний код 37216/2006) предметом цієї Конвенції є -у найвищих інтересах дітей -підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосується. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосується дітей, визначається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей та доступу до них.
Статтею 2 глави 1 зазначеної Конвенції визначено термін «Суб'єкти батьківської відповідальності»- батьки та інші особи чи органи, які мають здійснювати частково або повністю батьківську відповідальність.
Відповідно до ст.ст. 3, 7, 8, 18, 19 Конвенції про права дитини (ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-х11 від 27.02.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави -учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Дитина з моменту народження має право на піклування своїх батьків, мала громадянство. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини, докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави -учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування чи недбалого та брутального поводження з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Згідно ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Таким чином, суд, дослідивши покази сторін, та неповнолітньої дитини приходить до висновку, що при ухваленні рішення, окрім показів сторін та інших доказів по справі слід також врахувати думку неповнолітньої дитини, інтересів якої стосується даний спір.
З урахуванням суті сімейних правовідносин, загальних засад їх регулювання, аналогії закону, думка неповнолітньої дитини, законних прав та інтересів якої стосується даний спір, має значення, окрім того неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі порушують обов'язки, які покладаються на батьків Конституцією України та Сімейним законодавством, не приймають участі у вихованні дитини, не забезпечують умови для нормального розвитку, не несуть будь-яких витрат на утримання дитини -купівлю необхідних речей для навчання, оздоровлення дитини, що підтвердила в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4, а також не спростовано відповідачами..
Суд приймає до уваги пояснення неповнолітнього ОСОБА_4, який вказав, що саме позивач, повністю забезпечує його одягом, харчуванням., сплачує кошти за його навчання, забезпечує інші потреби та іншеа мати надає незначну матеріальну допомогу, щомісячно і за потреби у наданні такої. Але кошти які надає мати є недостатніми для його належного утримання .Що стосується батька, він жодної матеріальної допомоги на утримання йому не надає.просив стягнути аліменти з батьків на його утримання в користь позивача ОСОБА_1, яка опікується ним як внуком та утримує його.
Посилання відповідача ОСОБА_3 на ті обставини, що бабця його сина ОСОБА_4 не дозволяє йому спілкуватися із дитиною, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач на протязі більше 4 років не звертався ні в правоохоронні органи, ні в органи опіки про надання йому дозволу в спілкуванні з дитиною , сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1,
З довідки про доходи відповідача ОСОБА_3вбачається, що він працює у Білокриницькій ЗОШ 1-11 , та його середньомісячний доход складає 852,3 грн. при цьому з особистих пояснень відповідача встановлено, що він працює на 0,75 ставки.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно є інвалідом 2 групи та отримує пенсію, щомісячний розмір якої в 2013 році становить 1087,83грн.
Суд вважає, що відповідачі мають можливість надавати позивачці матеріальну допомогу, тому з них необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4.
Позивачка просить стягнути аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі 500 гривень щомісячно з кожного із відповідачів .Оскільки за доводами позивачки в добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 надає незначну матеріальну допомоги на утримання сина, а відповідач ОСОБА_3 такої допомоги взагалі не надає, суд вважає необхідним зобов'язати їх надавати таку допомогу за рішенням суду. Однак, не можна погодитися з доводами позивачки про визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумів в розмірі 500 грн щомісячно з кожного на утримання неповнолітньої дитини, таким, що не узгоджується з зібраними по справі доказами та нормами СК України.
При цьому визначаючи розмір аліментів до стягнення з відповідача суд виходить з вимог ст.182 ч.2 Сімейного Кодексу України, яким передбачено мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню на користь позивачки, суд враховує матеріальне становище відповідача ОСОБА_3, ту обставину, що відповідач є працездатним чоловіком і має можливість отримувати регулярний доход, що він інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, а також ту обставину, що позивачка в порівнянні з відповідачем не має можливості працювати є пенсіонеркою, і самостійно матеріально себе забезпечувати, та неповнолітнього внука , оскільки доглядає та утримує ОСОБА_4, батьком якого є відповідач, і вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі-370 грн. щомісячно, але не менш ніж 30 % від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітнього віку. Суд знаходить, що заперечення відповідача не ґрунтуються на вимогах закону. Суд не приймає до уваги доводи відповідачем, щодо надання допомоги у вигляді незначних грошових коштів сину, оскільки надані суду докази, щодо цих грошових сум відповідача безпосередньо сину ОСОБА_4 засвідчують факт, що такі виплати не були щомісячні, а лише періодично та проведені не щомісячно, а тому у суда немає підстав вважати, що відповідач в добровільному порядку, щомісячно у відповідності до норм сімейного законодавство сплачував на користь позивачки кошти на утримання його неповнолітньої дитини.
Суд вважає, що на утримання неповнолітньої дитини варто стягнути з відповідачки ОСОБА_2 аліменти у в твердій грошовій сумі ,щомісячно до досягнення її сином ОСОБА_4, повноліття. При визначенні розміру аліментів, враховуючи що відповідачка ОСОБА_2. з 2011 року та до цього часу непрацездатна в зв'язку з хворобою, що вона немає можливості працювати, суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі підлягають задоволенню частково у розмірі 370 гривень.
Аліменти, відповідно до ст. 191 СК України, повинні стягуватись починаючи від дня пред'явлення позову, а саме, з 03.04.2013 року.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін виникає спір.
Щодо доводів позивача про стягнення аліментів з 2003 року, тобто з дати коли подружжя ОСОБА_2 розірвали шлюб і з того час позивачка стала доглядати та утримувати неповнолітнього внука , то вони судом не приймаються до уваги,оскільки саме 03 квітня 2013 року ОСОБА_1 перший раз звернулась до суду з вимогою стягнути аліменти з відповідачів. Крім того судовим розглядом встановлено, що позивач в період з 05.12.2005 року по 20.01.2011 року перебувала за кордоном, отже в цей час доглядом внука та його утриманням фактично не займалась.Жодних доказів що вона перечислила кошти на утримання неповнолітньої дитини суду ненадано. Згідно із особистих пояснень ОСОБА_1 , вона не має наміру та бажання раніше звертатись до суду із позовом про стягнення аліментів з відповідачів.
Згідно зі ст.ст. 79, 191 Сімейного кодексу України якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час. В цьому випадку, аліменти можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача.
Суд вважає, що відсутні підстави, що задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідачів аліментів починаючи з 2003 року, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на Законі та раніше позивач не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів, що є підтвердженням того, що вона дійсно не робила спроби стягнути аліменти з відповідачів, томув цій частині позовних вимог слід відмовити, а аліменти на утримання внука підлягають стягненню з дати першого звернення ОСОБА_1 до суду, тобто з 03 квітня 2013 року.
Згідно ст..367 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Положенням п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України передбачено, що не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на судовий збір у справах про стягнення аліментів. Відповідно до п. 2, 3 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з кожного з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60,88, 209, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.171, 180-182, 184, 191 СК України суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 370 гривень, щомісячно, починаючи з 03.04.2013р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 370 гривень, починаючи з 03.04.2013р. і до досягнення дитиною повноліття.
В решті задоволення позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судові витрати у розмірі по 120 грн. з кожного - на користь держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному обов'язковому виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільскої області через Підгаєцький районний суд шляхом подання 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Головуючий:підписГ. В. Ігнатова