Справа № 184/1555/13-ц
Номер провадження 2/184/343/13
07.05.2013м. Орджонікідзе
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
при секретарі - Попівніч І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення боргу»,-
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги по підставам вказаним у позовній заяві та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь по договору позики від 14 жовтня 2012 року борг у розмірі 4000 грн., судові витрати по справі у розмірі 230 грн..
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивачки визнав у повному обсязі.
Суд, вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 8 вересня 2009 року ОСОБА_1, разом з нині покійним чоловіком ОСОБА_3 надали в позику сусіду по вулиці ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень. Позивачка з чоловіком пенсіонери, люди похилого віку, на документах не розуміються, а ОСОБА_2 дуже благав позичити йому гроші для особистих цілей, що позивачка і зробила, а саме надала відповідачеві 5 000.00 грн. особисто в руки в своєму будинку. Замість надання розписки ОСОБА_2 приніс позивачці додому письмовий договір № 1 від 08.09.2009 р. про надання позики «Стартовий капітал» в сумі 5 000,00 грн. Приватному підприємству «МРІЯ + Я» строком на 1 рік, до 01.10.2010 року. Позивачці з чоловіком відповідач пояснив, що він є засновником та генеральним директором цього приватного підприємства, і завірив їх, щоб позика вигляділа більш вагоміше, чоловікові треба підписати принесений договір про надання позики у вигляді якогось «Стартового капіталу». Однак, гроші в сумі 5 000.00 грн. позивачка в касу підприємства не вносила, приходного касового ордеру, як того вимагає бухгалтерська звітність юридичної особи, з позивачкою підприємство не оформляло, адже гроші у вигляді позики попросив позичити ОСОБА_2 для особистих потреб. Ні приходного касового ордеру, ні чеку від підприємства позивачка з чоловіком не підписували. Однак, факт отримання ОСОБА_2 вказаної суми грошей в борг підтверджується двома підписами у договорі № 1 від 8.09.2009 року.
Таким чином, незважаючи на заключений договір № 1, фактично позику від сім'ї позивачки отримав відповідач ОСОБА_2. Тому він і приписав в договорі № 1 додаток про те, що «Розрахунок кредитору ОСОБА_3 - вносити готівкою», тобто розумів, що підприємство, до якого кошти не поступили, не буде нести перед позивачкою матеріальної відповідальності у разі прострочення повернення позики. Адже розрахунки у підприємстві здійснюються тільки через касу підприємства або через банк.
Одразу ж після отримання позики в сумі 5 000,00 грн. відповідач ОСОБА_2 попросив у сім,ї позивачки ще в борг 3 000,00 грн. Вказану суму з сімейних коштів особисто ОСОБА_2 передала вдома позивачка - ОСОБА_1.
В подальшому, на підтвердження укладення двох вищевказаних договорів позики на загальну суму 8000 грн. та їх умов відповідач ОСОБА_2 14 жовтня 2012 року надав ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розписку, яка посвідчує передання відповідачу вищезазначених грошових коштів в загальному розмірі 8 000,00 грн. та зобов'язання ОСОБА_2 повернути позивачці суму позики 8 000,00 грн. до 5 грудня 2012 року.
Дана розписка була написана відповідачем добровільно, за взаємною згодою сторін, оригінал якої знаходиться у ОСОБА_1.. Вказана розписка є підтвердженням отримання ОСОБА_2 від сім'ї позивачки позики в сумі 8000 гривень зі строком повернення грошей до 5 грудня 2012 року. Ні в зазначений у розписці термін, ні до даного часу ОСОБА_2 позику позивачці не повернув. Оскільки оригінал договору позики (розписка) знаходиться у позивача, то як зазначено в ст. 545 ЦК України зобов'язання вважається не виконаним.
Позивачка неодноразово пропонувала ОСОБА_2 повертати борг частинами. Але відповідач під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов'язання, мотивуючи це тим, що у нього не має грошей. Останнім часом намагання зустрітися з відповідачем виявляються марними, він уникає зустрічей, телефон не бере. А якщо відповість, то чуємо тільки непристойні слова.
Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного Кодексу України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку. Договір займу грошей, підписаний відповідачем (позичальником), є документом, що стверджує про вчинення правочину між мною та відповідачем.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими признаками, а позичальник зобов'язується повернута таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей, такого ж роду та такої ж якості.
Згідно статей 526, 527,530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти в такій же сумі або речі, визначені родовими признаками, в такій же кількості, такого ж роду і такої ж якості, які були передані йому позикодавцем) в термін та в порядку, встановленому договором.
Грошові кошти в сумі 8000 грн., надані позивачкою в позику відповідачу ОСОБА_2, згідно норм Сімейного Кодексу України є її з покійним чоловіком спільним майном подружжя.
Відповідно до статей 69, 70 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу, частки дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до вказаних статей Сімейного Кодексу України, поки позивачка не оформила право власності на спадкове майно після смерті чоловіка, вона має право на ? частину цього майна, яка складає 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Таким чином суд, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по договору позики від 14 жовтня 2012 року борг у розмірі 4000 (чотири) грн., судові витрати по справі у розмірі 230 грн..
Керуючись ст. ст. 207, 526, 527, 530, 545, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209 - 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2) по договору позики від 14 жовтня 2012 року борг у розмірі 4000 (чотири) грн., судові витрати по справі у розмірі 230 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 - днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.
Суддя Орджонікідзевського
міського суду Томаш В.І.