Провадження № 11/774/502/13 Суддя в 1 інстанції Малихіна В.В.
Категорія ч.1 ст. 368 КК України Доповідач Ферафонтов В.Ю.
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді: Ферафонтова В.Ю.
суддів: Косенко Л.М., Крот С.І.
за участю:
прокурора Брусенцової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську 07 травня 2013 року апеляційну скаргу прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року.
встановила:
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, раніше не судимого,
- за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1(один) рік;
Вирішене питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду встановлено, що ОСОБА_1, наказом головного лікаря Самарської санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська № 31-к від 08.05.2007 року призначено на посаду лікаря з комунальної гігієни Самарської санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська.
На підставі ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року, в зв'язку з займаною посадою ОСОБА_1 був посадовою особою і згідно посадової інструкції лікаря з комунальної гігієни Самарської районної СЕС, з якою він був ознайомлений, основними обов'язками лікаря з комунальної гігієни є забезпечення державного санітарно-епідеміологічного контролю на території району за дотриманням санітарного законодавства в частині комунальної гігієни, застосування передбачених Законом заходів для припинення порушень санітарного законодавства, контроль за дотриманням і виконанням юридичними та фізичними особами передбачених законодавством санітарних заходів, приписів, постанов, висновків головного державного санітарного лікаря та таке інше.
20 липня 2012, в Самарську районну СЕС м. Дніпропетровська надійшла заява від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про проведення обстеження автомобільної мийки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-років Перемоги, 30-к, необхідного для оформлення висновку санітарно-епідеміологічної експертизи на початок роботи. Розгляд вказаної заяви та проведення перевірки було доручено ОСОБА_1
В ході проведення перевірки ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 пакет документів на автомобільну мийку, а саме: свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця, договір оренди приміщення, договір на вивіз сміття, договір на проведення робіт по дератизації, копію проекту по системі замкнутого циклу водопостачання, гігієнічний висновок на миючі засоби, договір на вивіз рідких стоків, протоколи лабораторних досліджень параметрів мікроклімату та освітленості на робочих місцях. Також, ОСОБА_1 провів огляд і обстеження автомобільної мийки за місцем її фактичного перебування. За результатами перевірки у зв'язку з відсутністю документації по системі очистки побутових стоків та договору з підприємством, яке має право утилізувати шлами, що накопичуються в оборотній системі водопостачання, 02.08.2012 року ОСОБА_1 був складений негативний акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта, а саме вказані порушення, які перешкоджають початку експлуатації автомийки.
Приблизно 11.09.2012 року, під час бесіди з ОСОБА_2 на території СЕС Самарського району по вул. Електрична, 1а, в м. Дніпропетровську про хід проведення перевірки, у ОСОБА_1 виник умисел на одержання хабара від ОСОБА_2, реалізуючи який ОСОБА_1 запропонував останньому оплатити матеріальну винагороду за складання акту санітарно-епідеміологічного обстеження автомийки без вказівки виявлених порушень, не називаючи суми винагороди, на що ОСОБА_2 погодився, і 17.09.2012 року, близько 12.00 години передав ОСОБА_1, що були при собі грошові кошти в сумі 2000 грн., як частина суми хабара за сприяння в отриманні акту санітарно-епідеміологічного обстеження автомийки.
08.10.2012 року, приблизно в 12.30 годин, попередньо домовившись про зустріч по телефону, ОСОБА_2 прибув в робочий кабінет ОСОБА_1, розташований в приміщенні Самарської СЕС по вул. Електрична, 1а в м. Дніпропетровську, де передав ОСОБА_1 договір на вивіз шламів і акт прихованих робіт з гідроізоляції ємності стічних вод, після чого ОСОБА_1, склав акт обстеження об'єкта у двох примірниках, які були підписані ним та ОСОБА_2, один з яких передав ОСОБА_2 для надання в Управління з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровської міської ради.
10.10.2012 року, приблизно в 10.30 годин, попередньо зателефонувавши за телефоном, за вказівкою ОСОБА_1 на автомобілі «Honda CRV» г \ н НОМЕР_1 ОСОБА_2 прибув до прохідної радіозаводу «Концерн Весна» за адресою ул.Молодогвардейская, 13-а в м. Дніпропетровську. ОСОБА_1 сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля, після чого, перебуваючи в зазначеному автомобілі, займаючи посаду лікаря з комунальної гігієни Самарської санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська, будучи посадовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надане йому службове становище, отримав від ОСОБА_2 хабар у сумі 2000 доларів США за складання позитивного акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта, і за отримання в подальшому висновку СЕС на початок роботи. У цей же день, в 10.38 годин, ОСОБА_1 був затриманий біля д. 13-а по вул. Молодогвардійській в м. Дніпропетровську, де в нього були вилучені грошові кошти в сумі 2000 доларів США, отримані ним в якості хабара від ОСОБА_2
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок,, вказує, що вирок суду підлягає скасуванню, у зв'язку з невірним застосуванням Кримінального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого. У судовому засіданні у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1. 10.12.2012 року державним обвинувачем Марченко В.А. в порядку ст. 277 КПК України змінено обвинувачення, дії ОСОБА_1. перекваліфіковані зі ст. 368 ч. 3 КК України на ст. 368 ч. 1 КК України, при цьому, державний обвинувач не врахував розмір хабара, який становить 2000 доларів США, що більш ніж в 29 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян і відповідно дії ОСОБА_1. повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України. Просить вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року, скасувати, та свій вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання за ст. 368 ч. 2 КК України у вигляді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (12759грн.).
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, що містяться в апеляції, зіставивши їх з наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання, прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, 10.12.2012 року в судовому засіданні змінив, в порядку ст. 277 КПК України 1960 року, обвинувачення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1. зі ст. 368 ч. 3 КК України на ст. 368 ч. 1 КК України. При цьому, державний обвинувач у судових дебатах просив визнати винним та засудити ОСОБА_1. саме за ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень з позбавленням права певною діяльністю строком на 1 рік. Суд постановив вирок та засудив ОСОБА_1 саме за тим обвинуваченням, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи та призначив покарання на яке наполягав прокурор.
Згідно п.8 ст. 348 КПК України 1960 року, прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, має право подати апеляцію у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Між тим, як вбачається зі змісту апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок щодо ОСОБА_1, оскаржується правильність кваліфікації дій засудженого та висуваються вимоги про скасування вироку, постановлення нового вироку, яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, всупереч вимог п. 8 ст. 348 КПК України 1960 року, вийшов за межи обвинувачення по даній справі, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Тому колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України 1960 року, п.п.11,15 Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок - залишити без задоволення.
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року. відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.368 КК України - залишити без змін.
Судді :