"11" квітня 2013 р. Справа № 922/186/13-г
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Чірік І.О.,
відповідача - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №727 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.13 у справі
за позовом ТОВ "Авангард 10", м. Харків,
до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби, м. Харків,
про визнання права власності на бензин та витребування бензину
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Визнано за ТОВ "Авангард 10" право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 182218,59 грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 200685,94, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 245911,95 грн. Витребувано майно - бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 182218,59 грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 200685,94, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 245911,95 грн. з чужого незаконного володіння.
Відповідач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідач свого представника в судове засідання 11.04.2013 року не направив, проте повідомлявся належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання; звернувся на адресу Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи через неможливість його представника прибути в судове засідання через учать у розгляді справи Харківським апеляційним адміністративним судом.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів зазначає, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача, крім того, відповідачем в заявленому клопотанні не вказано обставин того, яким чином участь одного представника відповідача в засіданні Харківського апеляційного адміністративного суду, перешкоджає участі інших представників в засіданні Харківського апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
01 червня 2011 року ТОВ "Авангард 10" були придбані нафтопродукти у ТОВ "Ріаліз Ойл" відповідно до Договору поставки нафтопродуктів № 10 від 01.06.2011 року. 29 листопада 2012 року ТОВ "Авангард 10" були придбані нафтопродукти у ТОВ "Уністрой" відповідно до Договору поставки нафтопродуктів № 02-11/2012-КП від 29.11.2012 року. Дане пальне було транспортоване для реалізації - провадження господарської діяльності на АЗС № 8 ТОВ "Авангард 10", що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 201/1.
Фахівцями Державної податкової служби у Харківській області було проведено фактичну перевірку АЗС № 8 ТОВ "Авангард 10", розташованої за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 201/1 спільно із Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області, на підставі отриманої скарги громадянина Прасола А.Є., у зв"язку з ймовірним продажем бензину сумнівної якості.
Експертизою зразків бензину, що реалізується через АЗС № 8 ТОВ "Авангард 10" проведеною Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України була встановлена невідповідність відібраних зразків ДСТУ.
29 грудня 2012 р. працівниками Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було складено Протокол про тимчасове затримання майна № 1 від 29 грудня 2012 р. та вручено його копію ТОВ "Авангард 10", а саме директору Чехляєву Володимиру Миколайовичу.
В Протоколі зазначено, що посадовими особами було затримано і вилучено майно ТОВ "Авангард 10" АЗС № 8 у загальній кількості 58 369 літрів загальною вартістю 503 868,64 грн., при цьому, нафтопродукти, затримання яких здійснено зазначені в Протоколі як "Рідина невстановленого походження із запахом бензину". Причиною затримання в Протоколі зазначено пункт 94.7 статті 94 Податкового кодексу України та Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 р. N281/171/578/155 та Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" від 20.12.1997 року №1442.
02 січня 2013 року Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС прийнято Рішення про накладення адміністративного арешту майна №1 від 02 січня 2013 р., в якому зазначено про рішення накласти тимчасовий адміністративний арешт майна, власник якого не встановлений, що міститься за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна 121/1, АЗС № 8 ТОВ "Авангард 10" на загальну суму 503 868,64 грн.
Згідно актів розпломбування і викачки від 05.01.2013 р. та від 09.01.2013 р. представниками Основ'янської міжрайонної податкової інспекції м. Харкова Харківської області була здійснена викачка арештованого бензину та його вивіз.
Відповідно до п.3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державної) комітету Україні з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121, паспорт якості - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, їх відповідність вимогам нормативних документів.
Пунктом 2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 визначено, що сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Відповідно розділу 4 ДСТУ 4063-2001 бензини повинні відповідати вимогам цього стандарту і бути виготовлені за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку. Згідно розділу 4 ДСТУ 4840-2007 дизельне паливо має відповідати вимогам цього стандарту, і підлягає виготовленню за технологічною документацією, затвердженою у встановленому порядку. Дизельне паливо всіх марок має відповідати вимогам і нормам, вказаним у таблицях 1 та 2а, дизельне паливо обох класів - у таблицях 1 (за показниками 4-13) та 2б.
Згідно вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121, паспорт якості - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.
Пунктом 5.6. цієї Інструкції передбачено, що згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформлює паспорт якості за формою N11-НК. Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється у повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукти. У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою.
В силу вимог пункту 6.5.1 Інструкції, приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС в автоцистернах і розфасованих до дрібної тари, здійснюється лише у разі наявності супровідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, прибутково- витратної накладної, паспорта якості тощо). На продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, обов'язково додається сертифікат відповідності або його копія, або копія свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності.
Пункт 6.5.8 Інструкції встановлює, що не допускається приймання нафтопродуктів до резервуарів АЗС у випадку - неправильного оформлення паспорта якості на нафтопродукт (відсутність номера або паспорт заповнений не за всіма показниками якості);
Згідно п. 6.5.7 Інструкції, у разі підтвердження випробувальною лабораторією невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативної документації відпуск його споживачам припиняється.
Податковим кодексом України передбачено право органів ДПС приймати рішення про адміністративний арешт майна у разі порушень платником податків його обов'язків, визначених чинним законодавством.
Відповідно до п.94.7. ст.94. Податкового кодексу України , арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.
Як вірно вказав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні - зі змісту вищезазначеної статті, якщо товар продається з порушенням вищезазначеним законодавством, органи Державної податкової інспекції можуть застосувати арешт, якщо власника цього майна не встановлено.
Відповідно акту Основ'янської МДПІ (відповідач) фактичної перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № бланку 002129 від 20 грудня 2012 р. перевірки ТОВ "Авангард - 10" , були встановлені порушення, а саме: "не забезпечене друк фіскальних звітних чеків 7 звіту в КОРО №20321005083р/1 від 11.08.2010 р. за 13.08.2010 р.; не забезпечене зберігання фіскального звітного чеку №0130 від 13.01.2011 р. в КОРО №2032005083р/1; не забезпечене (зберігання) в КОРО №2032005083 р/2 від 31.01.2011 р., не забезпечене друк фіскального звітного чеку звіту за 23.03.2011 р. (робочий день)".
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 (ч.ч.1-5) Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Пункт 1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України - у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено Договори: поставки нафтопродуктів № 10 від 01.06.2011 року з ТОВ "Ріаліз Ойл"; поставки нафтопродуктів № 02-11/2012-КП від 29.11.2012 року з ТОВ "Уністрой". В судовому порядку зазначені договори не були визнані недійсними.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно ст.ст. 19, 41 Конституції України, згідно з якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Оскільки наданими до матеріалів справи документами підтверджується право власності позивача на спірне майно, відповідач дійшов до хибного висновку проте, що власника майна не встановлено тільки з тих підстав, що дане паливо не відповідає нормам ДСТУ, і як наслідок перевищив свої повноваження застосувавши п.94.7. ст.94 Податкового кодексу України та наклав арешт на майно: бензин автомобільний марки А-95 Євро вид-І клас-В ДСТУ 4839:2007 у кількості 16490,37 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 182218,59 грн., бензин автомобільний марки А-95 ДСТУ 4063-2001 у кількості 18496,40 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 200685,94, бензин автомобільний марки А-92 ЕNERGY с прис. ДСТУ 4063-2001 у кількості 23309,19 літрів вартістю по продажній ціні з ПДВ 245911,95 грн.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем було безпідставно арештовано та вилучене майно позивача, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання власності на бензин та витребування бензину з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.
Такої ж правової позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді тотожної справи у постанові № 5008/94/2012 від 25.07.2012 року.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 16.04.2013 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Медуниця О.Є.