Справа № 161/3682/13-ц
Провадження № 6/161/215/13
іменем України
"18" квітня 2013 р. Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,
при секретарі - Акайомовій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про роз'яснення виконавчого листа № 2-3031/11, виданого 30.06.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, на виконання рішення суду від 13 травня 2011 року в цивільній справі № 2-2031/11р за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, малолітньої дочки ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики, -
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосад О.Ю. звернувся в суд із заявою про роз'яснення виконавчого листа № 2-3031/11, виданого 30.06.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області.
Заяву державний виконавець Новосад О.Ю. обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області перебуває виконавчий лист № 2-3031/11, виданий 30.06.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області. Державним виконавцем Новосадом О.Ю. 16.05.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32587498.
Державний виконавець Новосад О.Ю. у відповідності до вимог пункту 9 частини 3 статті 11, статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження» просить суд постановити ухвалу про роз'яснення виконавчого листа № 2-3031/11, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 30 червня 2011 року, в якій більш повно та ясно викласти ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі та допускає неоднозначне трактування висновків суду, а саме:
1. Роз'яснити висновок: «Стягнути з ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, малолітньої дочки ОСОБА_4», щоб унеможливити неоднозначне та суперечливе трактування цього висновку, тобто, щоб можна було однозначно зрозуміти: чи то стягувати борг безпосередньо і тільки з ОСОБА_2, хоч вона і діє у власних інтересах та в інтересах своїх дітей; чи то стягувати борг з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - особисто з кожної за відсутності в резолютивній частині рішення суду прямої вказівки про стягнення боргу безпосередньо з ОСОБА_3 і ОСОБА_4
2. Роз'яснити висновок: «Стягнути…суму боргу за договором позики в розмірі - 3 469 780 (три мільйони чотириста шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.», щоб унеможливити неоднозначне та суперечливе трактування цього висновку, тобто, щоб можна було однозначно зрозуміти, яку ж суму необхідно стягнути згідно рішення суду з врахуванням тієї обставини, що:
а) з одного боку, згідно рішення суду, сума стягнення обмежена розміром, який відповідає часткам у спадщині трьох осіб: ОСОБА_2, малолітньої ОСОБА_4, неповнолітньої ОСОБА_3;
в) а з іншого боку, в рішенні суду не зазначено розмір часток у спадщині.
3. Роз'яснити, в якій частині необхідно виконати рішення суду за виконавчим листом, в якому зазначений один боржник, тобто стягнення проводити з ОСОБА_2 чи з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Окрім того, державний виконавець Новосад О.Ю., обґрунтовуючи свою заяву про роз'яснення виконавчого листа № 2-3031/11, посилається на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23 січня 2013 року в цивільній справі № 0308/16417/12 за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Новосада О.Ю. у виконавчому провадженні ВП № 32587498 за виконавчим листом № 2-3031/11. В мотивувальній частині ухвали зазначено про те, що зміст виконавчого документу є незрозумілим. Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення та не була оскаржена в касаційному порядку.
В мотивувальній частині ухвали апеляційного суду Волинської області від 23 січня 2013 року судом вказано, що:
- сума звернення стягнення обмежена розміром, який відповідає часткам у спадщині трьох осіб: ОСОБА_2, малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_3, отже, арешт на майно ОСОБА_2 можна було накладати лише в межах суми, що відповідає належній їй частці у спадковому майні. У виконавчому документі, який фактично містить резолютивну частину рішення, не зазначено, який же розмір у грошовому виразі відповідає часткам кожного із спадкоємців у спадковому майні, тобто, зміст виконавчого документу є незрозумілим, а без встановлення цієї суми виконання рішення є неможливим;
- згідно заяви державного виконавця Новосада О.Ю. ОСОБА_2 добровільно сплачено стягувачу 2 391 450, 00 грн. та 12 566, 00 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_2 та її діти відповідають за боргами спадкодавця на підставі частини 1 статті 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину, про що вказано в рішенні Луцького міськрайонного суду від 13 травня 2011 року (а.с. 50-51), встановлення розміру їх боргових зобов'язань у грошовому виразі, який відповідає часткам кожного у спадковому майні, є вирішальним для продовження або ж припинення виконавчих дій в даному виконавчому провадженні;
- державний виконавець звернув стягнення на майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами, без визначення в судовому порядку його частки в порушення вимог статей 366, 371 ЦК України та частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосад О.Ю. в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень частини 3 статті 221 ЦПК України, неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.
Дослідивши матеріали справи № 2-2031/11, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень частини 1 статті 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення, і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'яснені рішення.
Відповідно до положень пункту 8 частини 3 статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа.
Відповідно до положень частини 1 статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
Відповідно до положень частини 2 статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.
У виконавчому листі № 2-3031/11, який фактично містить резолютивну частину рішення, вказано лише одного боржника - ОСОБА_2, а також відсутня вказівка про стягнення боргу безпосередньо з неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4, які також є спадкоємцями та можуть відповідати перед кредиторами власними особистими частками у спадковому майні.
Згідно статті 28 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Відповідачем у суді може бути малолітня чи неповнолітня особа, проте здійснює вона свої цивільні процесуальні права та виконує обов'язки з урахуванням особливостей, визначених статями 27-1, 29, 30, 39 ЦПК України.
Відповідно до положень частини 2 статті 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
ОСОБА_2 та її діти відповідають за боргами спадкодавця на підставі частини 1 статті 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину, про що вказано в рішенні Луцького міськрайонного суду від 13 травня 2011 року (а.с. 50-51).
Суд приходить до висновку про необхідність роз'яснити, що стягнення з ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_3, малолітньої дочки - ОСОБА_4, в користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі - 3 469 780 (три мільйони чотириста шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині, за відсутності у виконавчому листі вказівки про стягнення на користь ОСОБА_1 боргу безпосередньо з неповнолітньої ОСОБА_3, малолітньої ОСОБА_4 означає, що суму боргу за договором позики в розмірі - 3 469 780 (три мільйони чотириста шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. належить стягнути з ОСОБА_2 у розмірі, який відповідає її частці у спадщині.
Суд відмовляє в роз'ясненні виконавчого листа № 2-3031/11 щодо наступного питання: «Роз'яснити висновок: «Стягнути…суму боргу за договором позики в розмірі - 3 469 780 (три мільйони чотириста шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.», щоб унеможливити неоднозначне та суперечливе трактування цього висновку, тобто, щоб можна було однозначно зрозуміти, яку ж суму необхідно стягнути згідно рішення суду з врахуванням тієї обставини, що:
а) з одного боку, згідно рішення суду, сума стягнення обмежена розміром, який відповідає часткам у спадщині трьох осіб: ОСОБА_2, малолітньої ОСОБА_4, неповнолітньої ОСОБА_3;
в) а з іншого боку, в рішенні суду не зазначено розмір часток у спадщині».
Встановлення складу та вартості спадщини, розміру часток у спадщині кожного спадкоємця має безпосереднє відношення до предмету позову про стягнення із спадкоємців боргу спадкодавця, а тому має вирішуватись саме у тій судовій справі, в якій вирішується питання про стягнення боргу.
В матеріалах справи наявні докази, які надавались суду для встановлення кола спадкоємців, складу та вартості спадщини, розміру часток у спадщині кожного із спадкоємців, а також надавались пояснення особами, які брали участь у справі, суд безпосередньо дослідив докази у справі, однак, у виконавчому документі, який фактично містить резолютивну частину рішення, не зазначено, який же розмір у грошовому виразі відповідає часткам кожного із спадкоємців у спадковому майні, тобто, зміст виконавчого документу є незрозумілим, а без встановлення цієї суми виконання рішення є неможливим
Попри вказані обставини, дане питання не може бути вирішене шляхом роз'яснення рішення суду, так як потребує внесення в рішення суду нових даних.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. В цьому ж пункті зазначено, якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'яснені рішення.
Відповідно до положень частини 1 статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, поставлене державним виконавцем Новосадом О.Ю. питання не може бути вирішене шляхом роз'яснення рішення суду.
Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що заяву державного виконавця Новосада О.Ю. слід задовольнити частково.
Керуючись ч. 2 ст. 237, ч. 1 ст. 1282 ЦК України, ст.ст. 27-1, 29, 30, 39, 220, 221 ЦПК України, п. 9 ч. 3 ст. 11, ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», суд,
Заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області задовольнити частково.
Роз'яснити, що суму боргу за договором позики в розмірі - 3 469 780 (три мільйони чотириста шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. належить стягнути з ОСОБА_2 у розмірі, який відповідає її частці у спадщині.
В іншій частині заяви про роз'яснення виконавчого листа № 2-3031/11 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук