01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" травня 2013 р. Справа № 911/1373/13
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Нероби Олександра Володимировича,
09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 54/49
до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради,
09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, 122
про стягнення 116 374,10 грн.
за участю представників:
позивача - Мальована Н.С. (довіреність від 17.03.2013 № 361);
відповідача - Катеруша Л.О. (паспорт серії СМ № 576015 від 19.11.2003).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Нероби Олександра Володимировича (далі - позивач) до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 116 374,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.05.2013.
07.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10853 від 07.05.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов визнається повністю, наявність заборгованості пояснюється недофінансуванням відповідача та неможливістю відшкодувати борги минулого року плановими призначеннями поточного року.
У судовому засіданні 07.05.2013 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.05.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Фізичною особою - підприємцем Неробою Олександром Володимировичем (далі - позивач, постачальник) та Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради (далі - відповідач, покупець) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 09.02.2012 № 30 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язуються у лютому - грудні 2012 року поставити покупцю товари, зазначені в Додатку № 1 до Договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1. Договору).
Ціна Договору становить 2 338 898,10 грн. (пункт 3.1. Договору).
На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 116 374,10 грн., а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних. Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.
На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 07.02.2013 складає 116 374,10 грн. (оригінал в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками печаток сторін, що свідчить про погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.
Відповідачем підтверджено факт отримання товару, а також визнано позов у повному обсязі.
Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та, у зв'язку з цим, позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зважаючи на вказане, господарський суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у розмірі 116 374,10 грн.
Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 327,48 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, 122, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02143809) на користь Фізичної особи - підприємця Нероби Олександра Володимировича (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 54/49, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2271415632) 116 374 (сто шістнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 10 коп. основного боргу та 2 327 (дві тисячі триста двадцять сім) грн. 48 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 08.05.2013.
Суддя С.О. Саванчук