ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
28 березня 2013 року 08:13 справа №2а-10700/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДніпровського районного суду міста Києва
провизнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Дніпровського районного суду міста Києва (далі по тексту - відповідач), в якій просить: 1) визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо вчинення ним: помилкового направлення 07 вересня 2011 року до Київського апеляційного адміністративного суду справи №2а-3259/11 разом з апеляційною скаргою по справі №2а-227/09; тяганини та помилкового не направлення до Київського апеляційного адміністративного суду справи №2а-227/09 з апеляційною скаргою позивача на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2009 року у продовж нерозумного строку; ненадання відповіді та не вирішення питань, зареєстрованих звернень позивача від 15 травня 2012 року №30798, від 26 червня 2012 року №39778, від 11 липня 2012 року №42602; 2) зобов'язати відповідача в строки, визначені судом, виконати свої службові обов'язки, а саме: надати відповідь по суті звернень на зареєстровані заяви позивача від 15 травня 2012 року №30798, від 26 червня 2012 року №39778, від 11 липня 2012 року №42602; надати на адресу заявника завірені копії рішень по справі №2а-3275/11: постанови від 04 липня 2011 року та ухвали від 04 липня 2011 року Дніпровського районного суду міста Києва; двох ухвал від 19 квітня 2012 року Київського апеляційного адміністративного суду; виконавчий лист по справі №2а-3275/11; надати на адресу заявника завірені копії рішень по справі №2-3170/98: рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 1999 року; ухвали Київського міського суду від 07 квітня 1999 року; 3) стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року у справі №2а-10700/12/2670 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 29 листопада 2012 року шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Позивач оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року у справі №2а-10700/12/2670, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №10700/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 березня 2013 року.
04 березня 2013 року в судове засідання не прибули представники сторін, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 15 березня 2013 року.
В судове засідання 15 березня 2013 року позивач не прибув, попередньо подавши заяву про розгляд справи у його відсутність; відповідач свого представника не направив.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 15 березня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 15 травня 2012 року подав на ім'я голови Дніпровського районного суду міста Києва заяву по справі №2а-з275/11, в якій просив видати завірені копії постанови та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2011 року, двох ухвали Київського адміністративного суду 19 квітня 2012 року, виконавчий лист та сповістити про готовність документів за адресою заявника. Вказана заява згідно відмітки відповідача зареєстрована вхідною кореспонденцією за №30798.
26 червня 2012 року ОСОБА_1 подав на ім'я голови Дніпровського районного суду міста Києва заяву, в якій просив видати за адресою заявника завірені копії рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 1999 року та ухвали Київського міського суду від 07 квітня 1999 року по справі №2-3170/98. Вказана заява згідно відмітки відповідача зареєстрована вхідною кореспонденцією за №39778.
11 липня 2012 року ОСОБА_1 подав на ім'я виконуючого обов'язки голови Дніпровського районного суду міста Києва Дзюби О.А. заяву, в якій просив адміністрацію суду негайно: надати інформацію із зазначенням конкретних вжитих заходів за останні три місяці, вчиненої Дніпровським районним судом міста Києва тяганини щодо: повернення помилково надісланої до Київського апеляційного адміністративного суду справи №2а-3259/11; заміни неналежної справи №2а-3259/11 на належну справу №2а-227/09 в апеляційному провадженні №72683; відповідь надати за адресою заявника. Вказана заява згідно відмітки відповідача зареєстрована вхідною кореспонденцією за №42602.
Позивач зазначає, що в супереч вимогам Закону України "Про звернення громадян" не отримав від Дніпровського районного суду міста Києва відповідей на свої звернення, що порушує його права на отримання відповідей у встановлені строки, на отримання інформації щодо судових справ, на доступ до правосуддя та на власність; у свою чергу зазначені неправомірні дії відповідача є доказом завдання моральної шкоди.
Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому наголошував на правомірності своїх дій.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про звернення громадян" на органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб в межах їхніх повноважень покладено обов'язок, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Застосування до спірних правовідносин зазначених норм Закону дає підстави стверджувати, що відповідач, отримавши звернення позивача від 15 травня 2012 року, від 26 червня 2012 року, від 11 липня 2012 року, зобов'язаний був в місячний термін розглянути зазначені звернення та надати обґрунтовану відповідь за результатами їх розгляду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували розгляд в місячний термін заяв ОСОБА_1 та надання відповідей за результатами розгляду отриманих заяв.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяв позивача від 15 травня 2012 року, від 26 червня 2012 року, від 11 липня 2012 року та не надання відповідей за результатами розгляду таких заяв суперечить нормам Закону України "Про звернення громадян" та є протиправною; а також про необхідність зобов'язати відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2012 року, від 26 червня 2012 року, від 11 липня 2012 року та надати обґрунтовану відповідь за результатами розгляду таких заяв.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді та не вирішення питань зареєстрованих звернень від 15 травня 2012 року, від 26 червня 2012 року, від 11 липня 2012 року, та зобов'язання відповідача надати відповіді по суті вказаних звернень позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас суд не погоджується з позовними вимогами про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача протиправними щодо помилкового направлення до Київського апеляційного адміністративного суду справи №2а-3259/11 разом з апеляційною скаргою по справі №2а-227/09, тяганини та помилкового не направлення до Київського апеляційного адміністративного суду справи №2а-227/09 з апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2009 року у продовж нерозумного строку, оскільки вони не підтверджуються документально, а саме позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин направлення до Київського апеляційного адміністративного суду справи №2а-3259/11 разом з апеляційною скаргою по справі №2а-227/09, помилкового не направлення справи №2а-227/09 з апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2009 року та щодо строків направлення апеляційної скарги.
Не підлягають задоволенню також позовні вимоги про зобов'язання надати позивачу завірені копії судових рішень та виконавчого листа по справі №2а-3275/11 та завірені копії рішень по справі №2-3170/98, з огляду на те, що вирішення питання стосовно надання вказаних документів належить до дискреційних повноважень Дніпровського районного суду міста Києва при розгляді відповідних заяв позивача; у свою чергу зобов'язання відповідача судом розглянути звернення позивача від 15 травня 2012 року, від 26 червня 2012 року, в яких йшла мова про видачу копій судових рішень, та зобов'язання надати відповіді по суті вказаних звернень, є достатнім способом захисту порушених прав позивача.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд звертає увагу на наступне.
За визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи спір про відшкодування моральної та матеріальної шкоди суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача; крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.
Отже, на переконання суду, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так само не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення судових витрат, оскільки позивач, як зазначено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, звільнений від сплати судового збору, відповідно не здійснював витрат по сплаті судового збору; доказів здійснення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, що виключає можливість присудження на користь позивача судових витрат.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного суду міста Києва щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 15 травня 2012 року, від 26 червня 2012 року, від 11 липня 2012 року та не надання відповідей за результатами розгляду таких заяв.
3. Зобов'язати Дніпровський районний суд міста Києва розглянути заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2012 року, від 26 червня 2012 року, від 11 липня 2012 року та надати обґрунтовану відповідь за результатами розгляду таких заяв у порядку, встановленому чинним законодавством.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко