Справа № 306/674/13-ц
Провадження № 2/306/347/13
Рядок статзвіту №52
08.05.2013 м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої-судді Василиха Ж.В.,
при секретарі - Дичка О.І.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Форшнер Україна» про оплату праці у вихідний день,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить зобов»язати відповідача виплатити йому заробітну плату за роботу у вихідний день 12.12.2004 року у сумі 140,00 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.10.2003 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Фошнер Україна» на посаду директора, а 15.03.2005 року його було звільнено з цієї посади. При звільненні відповідач не виплатив йому заробітну плату за роботу у вихідний день. Так, на вимогу власника доставити на його чеське підприємство ранком 13.12.2004 року виробничу документацію для її узгодження, він 12.12.2004 року в неділю на підставі наказу № 125 від 10.12.2004 року автомобілем виїхав в Угерське Градіще куди і прибув того ж дня пізно вночі. Оскільки відповідач не забезпечив його водієм, то обов»язки водія він виконував завжди особисто, тому 12.12.2004 року він не просто направлявся у відрядження, але й працював водієм, а тому просить позов задовольнити.
У судовому засіданні позивач позов уточнив, просив стягнути з відповідача 230,00 грн. за оплату у вихідний день, які нарахував згідно постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, вказаний позов подав до суду відразу, як виявив недоплату при вивчені документів. 12.12.2004 року, будучи у відрядженні не працював, однак у зв»язку з відсутністю на підприємстві штатної одиниці - водія, виконував в цей день його обов»язки.
Під час розгляду справи представник відповідача Плахотник О.М. позов не визнав, оскільки виплата подвійного розміру середнього заробітку за вихідний чи святковий день здійснюється тільки у тому випадку, коли працівник працював у відрядженні. Оскільки позивач 12.12.2004 року не працював, на підприємстві за сумісництвом водієм також не працював, а тому підстав для задоволення позову немає. Крім того, позивач працював на підприємстві керівником, а тому міг використати інший день відпочинку без будь-яких перешкод. У письмових запереченнях також просить відмовити у позові у зв»язку з закінченням строків позовної давності.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідні дні може компенсуватися, за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст. 107 КЗпП України оплата у зазначеному розмірі проводиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Як встановлено у судовому засіданні сторони перебували у трудових відносинах з 10.10.2003 року по 15.09.2005 року. Згідно з наказом директора № 125 від 10.12.2004 р. позивач відбув у відрядження в Чеську Республіку м. Угерське Градіще терміном на шість днів з 12 грудня по 18 грудня 2004 року для вирішення виробничих питань.
Відшкодування витрат на відрядження врегульовано Постановою КМУ від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією «Про службові відрядження в межах України та за кордоном».
З обставин справи вбачається, що 12.12.2004 року був вихідним днем.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. за №218/2658, в редакції на час спірних правовідносин між сторонами у справі, якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.
Таким чином, за зазначеними обставинами виплата компенсації не передбачена.
Така компенсація відповідно до зазначеної Інструкції виплачується, якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні. Але за таких обставин позивач у відрядження не відбував, про що останній не заперечував в судовому засіданні.
Посилання позивача про те, що він 12.12.2004 року виконував обов»язки водія не можуть бути прийняті судом до уваги.
Відповідно до ст. 105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовлену трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією \ посадою \ провадиться доплата за суміщення професій \ посад \.
За змістом пп. 2, 3 постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04 грудня 1981 року № 1145 та ст. 105 Кодексу Законів про працю України суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов»язків тимчасово відсутнього працівника.
Головною передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі.
Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник. При виконанні робіт за суміщенням працівникові встановлюються доплати до основної заробітної плати.
Як визнано у судовому засіданні сторонами, на підприємстві посади водія передбачено не було, а позивачу оплата за роботу водія (за сумісництвом) не здійснювалася.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачем у відповідності до ст. 60 ЦПК України не доведено, що обов»язки водія були обумовлені його трудовим договором (контрактом), а з наданого представником відповідача табеля обліку робочого часу за грудень 2004 року вбачається, що позивач 12.12.2004 року не працював.
За таких обставин у позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Форшнер Україна» про оплату праці у вихідний день - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча: Василиха Ж.В.