Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 квітня 2013 р. Справа №805/3381/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дворникова М.С.
за участю секретаря судового засідання Воловик Ю.В.
представників позивача; Чернишової О.О., Смольнякової А.І.;
представника відповідача І: Григорян Г.Ю.;
представника відповідача ІІ: Григорян Г.Ю.;
третьої особи: Григорян Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Східної митниці до Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області Григорян Герміне Юріківну про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/12005/2012 виданого 10.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом
Позивач, Східна митниця, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06 лютого 2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/12005/2012 виданого 10 січня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом.
На думку позивача, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Східної митниці. Зокрема, за твердженнями позивача, під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 8741,17 грн. від 06 лютого 2013 року, відповідач не врахував, що позивач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення у справі № 2а/0570/12005/2012, відносно якого був виданий вищезазначений виконавчий лист.
Крім того, дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови позивач вважає неправомірними також у зв'язку з тим, що при її прийнятті державним виконавцем було порушено статтю 11 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не було вжито заходів з розгляду заяви митниці від 05 лютого 2013 року № 11/1-23/1541 про звернення державного виконавця до суду з подання про відстрочення виконання судового рішення у справі № 2а/0570/12005/2012; порушено підпункт 4.16.4. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5, (далі - Інструкція) в частині дотримання строків направлення постанови боржнику, а також необґрунтовано завдано збитків Державному бюджету України, оскільки Східна митниця, будучи бюджетною установою, фінансується за його рахунок.
Ухвалою від 17 квітня 2013 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області Григорян Герміне Юріківну.
Ухвалою від 26 квітня 2013 року із занесенням до журналу судового засідання відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області замінено на належного відповідача - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - УДВС ГУЮ у Донецькій області) відповідно до статті 181 КАС України, статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", п. 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року N 3.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Представник відповідачів проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 у справі № 2а/0570/12005/2012 зі Східної митниці на користь ОСОБА_5 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 січня 2011 року по 22 серпня 2012 року в розмірі 87431 грн. 68 коп. Постанову в частині стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року зазначене судове рішення залишено без змін.
На виконання даної постанови, в частині, що підлягала негайному виконанню, платіжним дорученням від 07 листопада 2012 року № 6031 митницею було перераховано ОСОБА_5 середню заробітну плату у межах суми за один місяць у розмірі 3471,31 грн. (в тому числі: нараховано 4349,28 грн., податки 877,91 грн.) - а.с. 68-70, 73-74.
20 грудня 2012 року Східна митниця звернулась з касаційною скаргою на судові рішення першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України та, за твердженнями позивача, клопотанням про зупинення їх виконання відповідно до пункту 5 частини 1 статті 215 КАС України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2013 року за касаційною скаргою позивача відкрито касаційне провадження у справі К/800/389/13 (а.с. 76).
Постановою відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Донецькій області від 18 січня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а/0570/12005/2012, виданого 10 січня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення зі Східної митниці на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 87431,68 грн. (а.с. 10).
Дана постанова отримана митницею 29 січня 2013 року, що підтверджується вхідним штампом на супровідному листі (а.с. 9) та поясненнями сторін.
Цією постановою боржнику (Східній митниці) було запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документу у строк, встановлений частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" та попереджено, що у разі ненадання документального підтвердження виконання рішення буде розпочате його примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Після отримання цієї постанови, Східна митниця листом від 05 лютого 2013 року № 11/1-23/1541 звернулася до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Донецькій області Григорян Г.Ю. з проханням звернутися до Донецького окружного адміністративного суду з поданням про відстрочення виконання постанови у справі № 2а/0570/12005/2012 у відповідності до статті 263 КАС України (а.с. 11).
Відповіді на дане звернення до Східної митниці з боку державного виконавця не надійшло. Натомість 06 лютого 2013 року державним виконавцем, у зв'язку з невиконанням боржником виконавчого листа самостійно, винесено постанову про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 8743,17 грн. (а.с. 14), яка отримана позивачем 07 березня 2013 року (а.с. 13).
При цьому, з матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що позивач не повідомляв державного виконавця про виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 у справі № 2а/0570/12005/2012 в частині, що підлягала негайному виконанню, тобто в сумі 4349,28 грн., яка була сплачена 07 листопада 2012 року. Про сплату зазначеної суми державний виконавець дізнався лише під час розгляду цієї справи у судовому засіданні 26 квітня 2013, у зв'язку з чим, примусове виконання було розпочато саме на суму 87431,68 грн. із стягненням виконавчого збору, розрахованого з даної суми.
12 березня 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/12005/2012 до розгляду даної справи Вищим адміністративним судом України (а.с. 17). Про звернення з даною заявою до суду Східна митниця проінформувала державного виконавця листом від 13.03.13 № 11/1-23/3102 (а.с. 19).
Листом Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року позивача було повідомлено, що розгляд його заяви про встановлення способу та порядку виконання постанови суду буде можливим після повернення справи з Вищого адміністративного суду України (а.с. 77).
Платіжним дорученням від 18 березня 2013 року 1424 на картковий рахунок ОСОБА_5 позивачем перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 66312,27 грн. (в тому числі: нараховано - 83082,40 грн., податки - 16770,13 грн.) - а.с. 68-69, 71-72, 75.
23 березня 2013 року головним державним виконавцем УДВС ГУЮ у Донецькій області Григорян Г.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/12005/2012, виданого Донецьким адміністративним судом 10 січня 2013 року, у зв'язку з його виконанням (а.с. 79).
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р. N 606-XIV (далі по тексту - Закон).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина 1 статті 6 Закону).
Відповідно до статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що у максимально допустимий для самостійного виконання рішення строк, встановлений частиною другою статті 25 вказаного Закону - сім днів, документального підтвердження виконання рішення боржник державному виконавцю не надав.
Відповідно до статті 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Із заявою про відкладення виконавчих дій позивач до відповідача також не звертався.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2013 року отримана митницею 29 січня 2013 року (а.с. 11), а постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідачем та направлена на адресу позивача 06 лютого 2013 року (а.с. 13-14), тобто з дотриманням семиденного строку, встановленого для самостійного виконання рішення.
Згідно з пунктом 3.10. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) за наявності обставин, передбачених статтею 38 Закону, державний виконавець має право винести постанову про зупинення виконавчого провадження. У такому випадку державний виконавець у постанові про зупинення виконавчого провадження обов'язково обґрунтовує необхідність такого зупинення з посиланням на фактичні обставини справи, які дійсно унеможливлюють подальше проведення виконавчих дій або можуть призвести до порушення прав сторін виконавчого провадження.
Стаття 38 Закону передбачає виключний перелік обставин, за наявності яких виконавче провадження може бути зупинено державним виконавцем, а саме:
1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;
2) прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;
4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;
5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.
Звернення боржника до державного виконавця з клопотанням про звернення останнього до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, рівно як і самостійне звернення позивача до суду з такою заявою, а також відкриття касаційного провадження за скаргою позивача - не є підставою для зупинення виконавчого провадження в силу правил наведеної статті.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону (частини 1 та 2 статті 28 Закону).
Таким чином, дії державного виконавця з винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що за правилами частини 6 статті 28 Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 181, 186 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Східної митниці до Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області Григорян Герміне Юріківну про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/12005/2012 виданого 10.01.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 квітня 2013 року.
Повний текст постанови складено та підписано 30 квітня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.