Справа № 761/5341/13-ц
Провадження №2/761/3764/2013
10 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 липня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики грошових коштів. За вказаним договором позивач надав відповідачу позику в сумі 6 500 доларів 00 центів США, що у гривневому еквіваленті на той момент складало 52 000 грн. 00 коп., терміном до 01 березня 2012 року. Факт передачі грошей за даним договором підтверджується розпискою відповідача про отримання останнім грошових коштів.
Разом з тим, в обумовлену дату повернення позики відповідач суму боргу не повернув, у зв'язку з чим, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму позики з урахуванням трьох процентів річних та суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від розміру заборгованості за кожен день прострочки, що загальною сумою в гривневому еквіваленті становить - 60 611 грн. 05 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору, які були сплаченні позивачем при поданні позову до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи, в розумінні ч. 5 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого 18 липня 2011 року позивач надав відповідачу позику в розмірі 6 500 доларів 00 центів США, а відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути суму позики до 01 березня 2012 року, що підтверджується розпискою відповідача, написаною в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 26 січня 2012 року (а.с. 6).
При цьому, з зазначеної розписки від 26 січня 2012 року вбачається, що відповідач отримав від позивача в якості позики грошові кошти у сумі 6 500 доларів 00 центів США, та зобов'язаний повернути їх в строк до 01 березня 2012 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте, у встановлений сторонами строк та по теперішній час відповідач не виконав зобов'язань та суму позики не повернув.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення позивачеві суми позики, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення на його користь з відповідача суму позики з урахуванням трьох процентів річних є обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Проте, перевіривши у судовому засіданні правильність розрахунків, наведених представником позивача у позовній заяві, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму позики, яка в гривневому еквіваленті становить 51 954 грн. 05 коп. та три проценти річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 1 434 грн. 82 коп., а разом суму заборгованості за договором позики у розмірі 53 388 грн. 87 коп. (51954,05+1434,82=53388,87), виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
На підставі зазначеного, сума позики з урахуванням трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить - 53 388 грн. 87 коп. та складається з: суми позики у розмірі - 6 500 доларів 00 центів США, що еквівалентно 51 954 грн. 50 коп. за курсом НБУ на день винесення рішення (6 500,00х7,993=51954,50); 3% річних за період з 02 березня 2012 року по 31 січня 2013 року у розмірі 179 доларів 51 цент США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день винесення рішення становить - 1 434 грн. 82 коп. (179,51 х7,993=1434,82).
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача на користь позивача на підставі положень ст. 1050 ЦК України суми пені за період з 02 березня 2012 року по 31 січня 2013 року в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від розміру заборгованості за кожен день прострочки, а саме - 7 175 грн. 57 коп., суд вважає за необхідне відмовити в даній частині позову з наступних підстав.
Так, згідно положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відтак, положеннями вказаної норми передбачено зобов'язання позичальника сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 цього Кодексу лише у разі не повернення речей, визначених родовими ознаками. А за несвоєчасне повернення суми позики передбачено лише відповідальність, регламентовану ст. 625 ЦК України.
При цьому, вимог щодо стягнення з відповідача процентів в порядку ст. 1048 ЦК України позивач не заявляв.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 533 грн. 89 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики у розмірі 53 388 грн. 87 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 533 грн. 89 коп., а всього загальною сумою 53 922 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 76 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.