07 березня 2013 р.Справа № 2а-5763/11/2120
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Головко О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
при секретаріПилипчук М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме виплатити йому заборгованість по пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції своєю постановою позов задовольнив.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 49,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що інвалідам яким надано статус постраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається пенсія у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 17,19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законом.
На підставі ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відтак розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи з якого позивачу має нараховуватися пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний рік.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зазначив, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначені розміру пенсії позивача підлягають застосуванню ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17,19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона, - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 12 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан