Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
30 квітня 2013 р. № 820/2730/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Зінченка А.В.,
при секретарі - Алавердян Е.А.
за участі представників сторін:
позивача - Голубкіної Д.В., Білоус В.В.
відповідача - Ящикової І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Приватне підприємство «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень», звернувся до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0000492220, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68566,50 грн., з якої 45711,0 грн. - за основним платежем і 22855,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. № 0000502220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 52568,0 грн.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що ним було отримало Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень» (код за ЄДРПОУ 31632557) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ«Проммаст-Стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531) за липень 2011 року від 06.12.2012 р. №3460/22-207/31632557, складений Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України.
Актом перевірки були встановлені порушення податкового законодавства, а саме: п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та п.138.2 ст.138, п.139.1.9, п.13.1 ст.139 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0000492220, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68566,50 грн., з якої 45711,0 грн. - за основним платежем і 22855,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. № 0000502220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 52568,0 грн.
Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до ДПС у Харківській області та до ДПС України .
За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.
Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень стали висновки Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС про те, що підприємство - позивач безпідставно віднесло до складу витрат підприємства, витрати понесені позивачем на підставі отримання видаткових та податкових накладних від ТОВ «Проммаст-Стандарт». Дані первинні документи, на думку податкового органу, не можуть розглядатись у якості належного підтвердження зобов'язань, оскільки, ці накладні не мають статусу юридично значимих, а договори укладені з вищезазначеним суб'єктом господарювання є недійсними.
Приватне підприємство «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» не згодне з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх неправомірними, не обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на хибному розумінні норм чинного податкового законодавства і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені ДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Приватне підприємство «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» 05.09.2001 р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 13060/1224 і станом на даний час перебуває на обліку в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області ДПС.
Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України було проведено перевірку позивача, за наслідками якої було складено Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна - Юнь Чень» (код за ЄДРПОУ 31632557) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ«Проммаст-Стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531) за липень 2011 року від 06.12.2012 р. № 3460/22-207/31632557.
Актом перевірки були встановлені порушення податкового законодавства, а саме: п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та п.138.2 ст.138, п.139.1.9, п.13.1 ст.139 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0000492220, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68566,50 грн., з якої 45711,0 грн. - за основним платежем і 22855,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. № 0000502220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 52568,0 грн.
Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до ДПС у Харківській області та до ДПС України .
За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.
Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень стали висновки Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС про те, що підприємство - позивач безпідставно віднесло до складу витрат підприємства, витрати понесені позивачем на підставі отримання видаткових та податкових накладних від ТОВ «Проммаст-Стандарт». Дані первинні документи, на думку податкового органу, не можуть розглядатись у якості належного підтвердження зобов'язань, оскільки, ці накладні не мають статусу юридично значимих, а договори укладені з вищезазначеними суб'єктами господарювання є недійсними.
Підставою для даних висновків слугував акт ДПІ у Бориспільському районі Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Проммаст-Стандарт» з підприємствами - покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року».
Матеріалами справи підтверджено, що для здійснення господарської діяльності позивачем, у відповідності до вимог цивільного законодавства було укладено договір поставки №01-07 кр. Від 01.07.2011 року .
В рамках виконання зобов'язань за цим договором ТОВ «Проммаст-стандарт» поставило підприємству-позивачу товар, перелік якого сторонами визначено у специфікації від 19.07.2011 року на загальну суму 274268, 40 грн.
Вказане підтверджується наданими до справи видатковою накладною №1990702 від 190702 від 19.07.2011 року на суму 274268,40 грн., податковою накладною №97 від 19.07.2011 року на суму ПДВ 45711,40 грн. та товарно-транспортною накладною № ПаТипТ-00088 від 19.07.2011 року.
Судом також встановлено, що транспортування товару здійснено експедитором ФО-П ОСОБА_5, на підставі договору №2010-02 від 01.02.2010 року.
Факт виконання послуг підтверджується заявкою до договору №1907/1 від 19.07.2011 року, актом надання послуг №1907/1 від 20.07.2011 року, рахунком №1907/1 від 19.07.2011 року та платіжним дорученням №3772 від 05.08.2011 року.
Також судом встановлено, що в бухгалтерському обліку оприбуткування товару відображено проводками Дт 201 Кт 631, що підтверджено картками відповідних рахунків, рахунками з контрагентом ТОВ «Проммаст-стандарт», наданими державним податковим інспекторам під час проведення перевірки.
Для здійснення оплати Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммаст-стандарт» виставило рахунок на оплату № 190707 від 19.07.2011 року. Розрахунки за отриманий товар здійснені в повному обсязі на суму 274 268,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3827 від 20.07.2011 р. Станом на час проведення перевірки заборгованість відсутня.
Отриманий товар призначений для використання в господарській діяльності ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень», є фактично отриманим, що у повному, необхідному згідно вимог чинного законодавства обсязі, підтверджено документально.
Придбаний товар було використано для виробництва продукції, виробником якої є ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень».
Також до суду у повному обсязі надані документи, які підтверджують рух товару у виробництві, зокрема: накладні на внутрішнє переміщення стосовно придбаного товару;оборотно-сальдові відомості рахунків 201 «Сировина і матеріали»; в розгорнутому вигляді карточки рахунків 201 «Сировина і матеріали»; акти списання матеріалів у виробництво; документи, що підтверджують оприбуткування готової продукції.
Проаналізувавши наведене, суд вказує, що згідно ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ із змінами та доповненнями, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Істотні умови даного виду договору визначені у ст.9 даного нормативно-правового акту та складаються з:відомостей про сторони договору:для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; виду послуги експедитора; виду та найменування вантажу; прав, обов'язків сторін; відповідальності сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;розміру плати експедитору; порядку розрахунків; пунктів відправлення та призначення вантажу; порядку погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строку (терміну) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ із змінами та доповненнями, передбачено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані. Факт надання послуги експедитора при перевезенні, відповідно до приписів ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
При дослідженні наданих до справи матеріалів, судом встановлено, що здійснення зазначених договорів підтверджується належним чином оформленими документами.
Таким чином суд приходить до висновку, що наведене свідчить про реальний характер проведених господарських операцій, та підтверджує, зокрема, наявність у позивача всіх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності.
Тобто, на думку суду, підприємством - позивачем та ТОВ «Проммаст- стандарт» повністю виконано свої обов'язки щодо надання послуг та, відповідно, здійснено оплату за них.
Суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.
Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.
Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.
Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС від 19 грудня 2012 року №0000492220 та №0000502220.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» (код 31632557) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 35 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 07 травня 2013 року.
Суддя А.В. Зінченко